Естрин Яків Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:00, 13 квітня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 13 квітня 2019, заснована на цій версії.
Яків Борисович Естрін
Оригінал імені Яков Борисович Эстрин
Країна СРСР СРСР
Народження 21 квітня 1923(1923-04-21)
Москва
Смерть 2 лютого 1987(1987-02-02) (63 роки)
Москва
Титул Міжнародний майстер (1975), Гросмейстер ІКЧФ (1966)

Яків Борисович Естрін (рос. Яков Борисович Эстрин (21 квітня 1923, Москва - 2 лютого 1987 в Москві) – російський шахіст i шаховий суддя, гросмейстер з заочних шахів від 1966 року, міжнародний майстер від 1976 року[1], сьомий чемпіон світу з заочних шахів.

Шахова кар'єра

До кінця 1960-х років виступав майже виключно на турнірах у СРСР, зокрема, багаторазово в півфіналах чемпіонату країни а також у чемпіонаті Москви. 1946 року поділив 2-4-те місце на чемпіонаті РРФСР. 1949 року посів 3-тє місце на чемпіонаті Москви (позаду Юрія Авербаха i Андора Лілієнталя, перед Володимиром Симагіним), здобув за те досягнення звання майстра спорту. Досягнув кількох успіхів на міжнародній арені, перемігши, зокрема, в таких містах як: Бургас (1969), Приморсько (1970), Албена (1973), Августів (1974, разом з Юліаном Гралкою, Янушем Шукштою i Генриком Добошем), а також Лейпциг (1976).

Найвищих успіхів у кар'єрі досягнув у заочній грі, двічі завойовував нагороди чемпіонату світу: 1971 року – бронзову[2], a 1976-го – золоту[3]. Серед інших успіхів: 1-2-ге місце на 5-му чемпіонаті СРСР (1962), 2-3-тє місце на меморіалі В'ячеслава Рагозіна (1966), а також перемога в командному заліку на 8-й олімпіаді з заочних шахів (1982).

1977 року здобув звання міжнародного майстра. За даними ретроспективної рейтингової системи Chessmetrics, найвище перебував у грудні 1953 року, (63-тє місце у світі), крім того найвищий рейтинг ФІДЕ мав станом на липень 1974 року (2595, 90-те місце у світі)[4].

Крім шахових успіхів, став відомий як автор шахових книжок і теоретичних праць, зокрема, про Захист Ґрюнфельда (Москва 1959) і Захист двох коней (Москва 1970). Разом з Василем Пановим написав підручник з шахових дебютів, який витримав кілька видань. Його книжки виходили, зокрема, в Англії, Данії, Німеччині, США та Угорщині.

Примітки

  1. ↑ ФІДЕ rating history :: Estrin, Yakov B.
  2. ↑ ICCF - 6th CC World Championship Final
  3. ↑ ICCF - 7th CC World Championship Final
  4. ↑ Chessmetrics Player Profile: Yacov Estrin

Література

  • Litmanowicz W., Giżycki J. Szachy od A do Z. — Warszawa, 1986. — T. I. —, str. 233-234.
  • Chess Dates: Y. Estrin (англ.) (архів)

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Естрин_Яків_Борисович&oldid=24884793