Патера (планетологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:01, 26 квітня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 15; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Патера Тупана (Tupan Patera) на Іо
Патери Тваштара (Tvashtar Paterae) на Іо
Патера Орк (Orcus Patera) на Марсі

Пате́ра (лат. patera, мн. paterae) — позаземний кратер неправильної форми або з нерівними краями[1][2]. Може мати будь-яке походження (вулканічне, метеоритне або інше), хоча більшість патер є вулканічними кратерами або кальдерами[3][4][5]. Назву взято з латинської мови, де вона означає неглибоку чашу без ручок, вживану в античній культурі для підношень вина богам та інших цілей[6][7] (давні греки називали такі чаші фіалами)[8][9].

Термін «патера» використовується в планетній номенклатурі — входить до складу власних назв об'єктів. У міжнародних назвах (тих, що пишуться латинською абеткою і затверджені Міжнародним астрономічним союзом) слово Patera, як і інші терміни планетної номенклатури, пишеться з великої літери та стоїть після власного імені (наприклад, Dazhbog Patera — патера Дажбога)[10]. Окрім того, вживається просто як характеристика (і може бути застосованим навіть до безіменного об'єкта)[11][12].

Природа патер

Як і інші терміни планетної номенклатури[1][13][14], слово «патера» нічого не каже про походження об'єкта й описує лише його зовнішній вигляд. Тому воно придатне для об'єктів будь-якого походження. Більшість патер Марса, Венери та Іо є вулканічними кратерами чи кальдерами[5][3][15], а деякі (наприклад, марсіанська патера Орк[3][16][17]) — ймовірно, метеоритними. Принаймні деякі патери Тритона[18] та єдина (станом на 2016 рік) найменована патера Титана — патера Сотра[19] — найімовірніше, є кратерами кріовулканів[20]. Деколи до визначальних ознак патер включають малу глибину[21][22][5][20]. Чіткої межі між патерами та звичайними кратерами нема[21].

Особливості вживання терміна

Існує думка, що фактичний вжиток слова «патера» дещо відхилився від його визначення[5], і цей термін деякою мірою набув геологічного змісту, вказуючи на вулканічне походження об'єкта[14][23][5]. Зокрема, після встановлення метеоритного походження венеріанської патери Клеопатри (для якої спочатку підозрювали вулканічну природу) її було перейменовано на кратер Клеопатра[24][25][5].

Власні назви, як правило, дають патерам, що є кратерами низьких — щитових — вулканів (коли сам вулкан малопомітний і назви «не заслуговує»). Кратери високих вулканів найчастіше залишаються безіменними, натомість назву отримує сам вулкан[14][5]. У кількох випадках назви з терміном «патера», що їх дали кратерам низьких вулканів, стали застосовуватися до вулканів цілком (останнім відповідали й значення розмірів цих патер, що були наведені в номенклатурному довіднику МАС). Але 2007 року ці назви все ж було закріплено за кратерами, а відповідні вулкани отримали імена з терміном Mons або Tholus[26][27][28] (наприклад, так було з марсіанською горою Альба, що отримала назву через 34 роки після свого кратера — патери Альба)[29].

Геологічний термін «гірська патера» (англ. highland patera), на відміну від номенклатурного терміна «патера», стосується всього вулкана[26][27].

Назви патер

Термін «патера» (разом із 12 іншими термінами планетної номенклатури) було введено у вжиток 1973 року на XV Генеральній асамблеї МАС. Тоді було найменовано 9 марсіанських патер, відзнятих космічним апаратом «Марінер-9» у 1972–1973 роках[2][30][10].

Станом на серпень 2016 року термін Patera або Paterae є в назві 249 об'єктів: 144 на Іо, 73 на Венері, 20 на Марсі, 6 на Ганімеді, 5 на Тритоні та 1 на Титані[10].

Патери на різних небесних тілах називають по-різному[31]:

  • на Венері — на честь видатних жінок;
  • на Марсі — іменами сусідніх деталей альбедо на картах Джованні Скіапареллі або Ежена Антоніаді;
  • на Іо — на честь богів, богинь та героїв, пов'язаних з вогнем, Сонцем, громом або вулканами, міфічних ковалів, а також назвами сусідніх центрів вивержень;
  • на Ганімеді — іменами тимчасових річок (ваді) Родючого Півмісяця;
  • на Титані — за початковим задумом — на честь божеств щастя, миру та злагоди різних народів. Але єдина (станом на 2016 рік) найменована патера Титана носить ім'я норвезького острова Сотра, успадковане від прибраної з карти назви факули Sotra Facula[32];
  • на Тритоні — різними назвами, пов'язаними з водою (наприклад, іменами міфічних істот або місцевостей), окрім назв грецького та римського походження.

Примітки

  1. а б Descriptor Terms (Feature Types). Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 24 серпня 2014.
  2. а б Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа Марса / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1981. — С. 24, 26.
  3. а б в Tanaka K. L., Scott D. H., Greeley R. Global stratigraphy // Mars / H. H. Kieffer, B. M. Jakosky, C. W. Snyder, M. S. Matthews. — University of Arizona Press, 1992. — P. 367. — ISBN 9780816512577.
  4. Шингарева К. Б. Как дают названия деталям на картах планет // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва : Физматлит, 2009. — С. 186. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
  5. а б в г д е ж Head J. W., Crumpler L. S., Aubele J. C., Guest J. E., Saunders R. S. (August 1992). Venus volcanism: Classification of volcanic features and structures, associations, and global distribution from Magellan data. Journal of Geophysical Research. 97 (E8): 13153—13197. Bibcode:1992JGR....9713153H. doi:10.1029/92JE01273. ISSN 0148-0227. It is probable that the term "patera" has evolved in usage from that as originally defined and has come to mean any feature similar to Alba Patera on Mars (a broad low shield volcano with an irregular-shaped summit caldera and throughgoing graben)
  6. Angelo J. A. Encyclopedia of Space and Astronomy. — Infobase Publishing, 2009. — P. 348. — ISBN 9781438110189.
  7. Loth C. (5 жовтня 2010). Classical comments: the patera. Institute of Classical Architecture & Art. Архів оригіналу за 10 серпня 2011. Процитовано 24 серпня 2014.
  8. The Religion of the Etruscans / N. Thomson de Grummond, E. Simon. — University of Texas Press, 2009. — P. 171. — ISBN 9780292782334.
  9. Taylor R. The Moral Mirror of Roman Art. — Cambridge University Press, 2008. — P. 104, 269. — ISBN 9780521866125.
  10. а б в Patera, paterae — Nomenclature Search Results. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 6 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
  11. Davies A. G. Ch. 16. Volcanic plumes // Volcanism on Io. — Cambridge University Press, 2007. — P. 260. — ISBN 9780521850032.
  12. Williams D. A., Keszthelyi L. P., Crown D. A., Jaeger W. L., Schenk P. M. (January 2007). Geologic mapping of the Amirani–Gish Bar region of Io: Implications for the global geologic mapping of Io (PDF). Icarus. 186 (1): 204—217. Bibcode:2007Icar..186..204W. doi:10.1016/j.icarus.2006.08.023. Архів оригіналу (PDF) за 7 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
  13. Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа спутников Сатурна / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1986. — С. 24–25.
  14. а б в Hargitai H. I. (summer 2006). Planetary Maps: Visualization and Nomenclature (PDF). Cartographica. 41 (2): 160. doi:10.3138/9862-21JU-4021-72M3. Архів оригіналу (PDF) за 7 листопада 2012. Процитовано 24 серпня 2014.
  15. Davies A. G. Ch. 18. Volcanism on Io: a post-Galileo view // Volcanism on Io. — Cambridge University Press, 2007. — P. 291. — ISBN 9780521850032.
  16. Mars's mysterious elongated crater. ESA. 27 серпня 2010. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 24 серпня 2014.
  17. HRSC Press Release #471 - Orcus Patera (orbit 2216 & 2238). ESA/DLR/FU Berlin. 27 серпня 2010. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
  18. McKinnon W. B., Kirk R. L. Triton // Encyclopedia of the Solar System / P. Weissman, L.-A. McFadden, T. Johnson. — Academic Press, 1998. — P. 418. — ISBN 9780080573137.
  19. Lopes R.M.C., Kirk R.L., Mitchell K.L., Legall A., Barnes J.W., Hayes A., Kargel J., Wye L., Radebaugh J., Stofan E.R., Janssen M.A., Neish C.D., Wall S.D., Wood C.A., Lunine J.I., Malaska M.J. (March 2013). Cryovolcanism on Titan: New results from Cassini RADAR and VIMS (PDF). Journal of Geophysical Research: Planets. 118 (3): 416—435. Bibcode:2013JGRE..118..416L. doi:10.1002/jgre.20062. Архів (PDF) оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
  20. а б Hargitai H., Li C., Zhang Zh., Zuo W., Mu L., Li H., Shingareva K. B., Shevchenko V. V. (2014). Chinese and Russian Language Equivalents of the IAU Gazetteer of Planetary Nomenclature: an Overview of Planetary Toponym Localization Methods (PDF). The Cartographic Journal. doi:10.1179/1743277413Y.0000000051. ISSN 1743-2774.
  21. а б Strobell M. E., Masursky H. Planetary nomenclature // Planetary Mapping / R. Greeley, R. M. Batson. — Cambridge University Press, 1990. — P. 99, 113. — ISBN 9780521033732.
  22. Zimbelman J.R., Shingareva K.B. (2001). Compilation of a Glossary of International Terms related to Planetary Cartography (PDF). Proceed. 20th ICA/ACI Conference, Beijing. 5: 3269—3274. Архів (PDF) оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
  23. Peterfreund A. R., Head J. W., Grieve R. A. F., Campbell D. B. (March 1984). Cleopatra Patera, a Circular Structure in Maxwell Montes, Venus; Volcanic or Impact? (PDF). Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference: 641—642. Bibcode:1984LPI....15..641P.
  24. Basilevsky A. T., Schaber G. G. (1991). Cleopatra Crater on Venus: Happy Solution of the Volcanic vs. Impact Crater Controversy (PDF). Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference. 22 (1): 59—60. Bibcode:1991LPI....22...59B. Архів (PDF) оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 24 серпня 2014.
  25. Cleopatra. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 1 жовтня 2006. Архів оригіналу за 9 травня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
  26. а б Hargitai H. Patera, Paterae // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — P. 1–3. — ISBN 978-1-4614-9213-9. — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_528-1.
  27. а б Gregg T. K. P. Highland Patera // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — P. 1–7. — ISBN 978-1-4614-9213-9. — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_188-1.
  28. Plescia, J. B. (2004). Morphometric properties of Martian volcanoes. Journal of Geophysical Research. 109 (E3). Bibcode:2004JGRE..109.3003P. doi:10.1029/2002JE002031. (Приклад використання назв із терміном «патера» для вулканів цілком).
  29. Alba Mons. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 19 вересня 2007. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
  30. De Vaucouleurs G., Davies M., Dollfus A., Koval I. K., Masursky H., Miyamoto S., Moroz V. I., Sagan C., Blunck J., Kuiper G. P. (September 1975). The new Martian nomenclature of the international Astronomical Union (PDF). Icarus. 26 (1): 85—98. Bibcode:1975Icar...26...85D. doi:10.1016/0019-1035(75)90146-3. Архів (PDF) оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
  31. Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
  32. Sotra Facula. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 19 грудня 2012. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 24 серпня 2014.

Посилання