Марінер-9

Зовнішні зображення
Зовнішні зображення
Останні приготування перед запуском
	http://i.imgur.com/KzYBAXf.jpg

	Марінер-9
Названо на честь	Програма «Марінер»
Попередник	Mariner 8d
Наступник	Марінер-10
Початкова точка маршруту	Cape Canaveral Launch Complex 36d
Ракета-носій	Atlas SLV-3C Centaur-Dd
Оператор	Лабораторія реактивного руху
Дата запуску космічного апарата за UTC	30 травня 1971
Батьківське небесне тіло	Марс
Апоцентр	16 860 км
Перицентр	1650 км
Ексцентриситет орбіти	0,6014
Нахил орбіти	1,1 радіан
Період обертання	43 168,2 s
Виробник	Лабораторія реактивного руху
Вихідна потужність	500 ват
Споживана потужність	500 ват
Дата виведення з експлуатації	27 жовтня 1972
Маса	997,9 кг і 558,8 кг
	Марінер-9 у Вікісховищі

Марінер-9 (Mariner 9; інші назви — Mariner Mars '71 / Mariner-I) — перший міжпланетний космічний апарат, безпілотний зонд NASA, метою якого було досягнення орбіти Марса й дослідження цієї планети. Апарат був запущений 30 травня 1971 року й досяг Марса 14 листопада того ж року. Після декількох місяців пилових бур йому вдалося відправити на Землю чіткі знімки поверхні Марса. Загалом протягом своєї місії «Марінер-9» надіслав 7329 зображень.

Став першим штучним супутником іншої планети, випередивши радянські апарати «Марс-2» і «Марс-3»^[3].

Конструкція апарата

В плані конструкції «Марінер-9» ідентичний утраченому під час аварійного запуску «Марінер-8»^[en].

Загальна маса апарата становила 997,9 кг (включаючи 439,1 кг палива, необхідного для корекції траєкторії польоту, виходу на орбіту та її корекції). На орбіті штучного супутника маса «Марінера» становила близько 560 кг (з них близько 63 кг — маса приладів).

«Марінер-9» має восьмигранний корпус, виготовлений із магнію, алюмінію й склопластику. На корпусі розташовані чотири панелі сонячних батарей (кожна з яких має розміри 215 x 90 см; відстань між протилежними кінцями панелей становить 6,89 м). Ці батареї виробляли 800 Вт на земній орбіті та 500 Вт на орбіті Марса. Система сонячних батарей не постачала енергії безпосередньо до приладів, оскільки електроенергія накопичувалася в нікель-кадмієвих акумуляторних батареях, які після зарядки мали напругу в 26-38 В.

«Марінер-9» був оснащений двома телевізійними камерами, ультрафіолетовим та інфрачервоним спектрометрами, а також інфрачервоним радіометром^[3]. Прилади розташовані на сканувальній платформі, яка спрямовує їх на потрібні ділянки планети.

Цілі місії

Перебіг місії

«Марінер-9» був запущений із космодрому на мисі Канаверал за допомогою ракети-носія «Atlas-Centaur» 30 травня 1971 року о 22:23:00 UTC. Орбіти Марса апарат досяг 14 листопада того ж року, випередивши на 13 днів «Марс-2». 5 червня 1971 року відбулася корекція траєкторії польоту. Корекції орбіти проводилися 14 та 16 листопада 1971 року. Остання корекція уможливила картографування 70 % поверхні шляхом отримання знімків, що перекриваються. Цьому сприяла також можливість передачі даних із великою швидкістю.

Після використання запасів газу, використовуваного для контролю місцеперебування апарата, 27 жовтня 1972 року, «Марінер-9» було вимкнено.

Результати

Перші знімки планети були зроблені «Марінер-9» до кінця жовтня 1971 року, проте через величезну пилову бурю на поверхні Марса, яка вирувала у південній півкулі, вони були поганої якості. Буря припинилася тільки близько 10 січня 1972 року.

Загалом «Марінер-9» надіслав на Землю 7329 зображень Марса.

Теперішнє розташування апарата

Очікується, що «Марінер-9» залишатиметься на орбіті до 2022 року — тоді (через 50 років після зупинки), за оцінками NASA, апарат потрапить у атмосферу Марса, де він згорить, або ж упаде на поверхню планети.