Джованні Скіапареллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джованні Скіапареллі
італ. Giovanni Virginio Schiaparelli

Schiaparelli Giovanni.jpg

Джованні Вірджиніо Скіапареллі
Народився 14 березня 1835(1835-03-14)[1][2][…]
Савільяно, Кунео, П'ємонт, Італія[4][5]
Помер 4 липня 1910(1910-07-04)[1][2][…] (75 років)
Мілан, Королівство Італія[4][5]
Поховання
Країна Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Діяльність астроном, політик
Alma mater Туринський університет
Галузь астрономія
Заклад Пулковська обсерваторія і Brera Astronomical Observatoryd
Посада сенатор Королівства Італіїd
Науковий керівник Йоганн Франц Енке і Струве Отто Васильович
Членство Лондонське королівське товариство, Академія делла Круска, Баварська академія наук, Петербурзька академія наук, Шведська королівська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Прусська академія наук, Леопольдина, Національна академія наук Італіїd, Національна академія наук США і Туринська академія наук[5]
Брати, сестри Celestino Schiaparellid
Нагороди
Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки
золота медаль Королівського астрономічного товариства

премія Лаланда (1890)

Медаль Котеніуса (1876)

медаль Кетрін Брюс (1902)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (26 листопада 1896)

премія Лаланда (1867)


CMNS: Джованні Скіапареллі у Вікісховищі

Джова́нні Вірджи́ніо Скіапаре́ллі (італ. Giovanni Virginio Schiaparelli; 14 березня 1835 — 4 липня 1910 — італійський астроном.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1854 році Скіапареллі закінчив Туринський університет, після чого почав працювати в Берліні. У 1859—1860 роках працював у Пулківській обсерваторії, у 1862 році став директором обсерваторії Брера, яка розташована в Мілані.

Скіапареллі спостерігав за подвійними зірками й об'єктами сонячної системи, зокрема планетою Марс. 26 квітня 1861 року Скіапареллі вдалося знайти астероїд 69 Гесперія. У 1866 році — вперше показав, що метеорні потоки Леоніди й Персеїди пов'язані з кометами.

У 1877 році Скіапареллі вдалося віднайти марсіянські канали (він назвав їх прямими лініями на поверхні планети). Завдяки такій назві наприкінці XIX — на початку XX століття стала поширеною точка зору про штучне виникнення «каналів» та існування цивілізації на Марсі. Дещо пізніше було доведено, що канали є оптичною ілюзією.

Скіапареллі також помітив, що деякі об'єкти на поверхні Марсу залишаються чіткими навіть протягом потужних пилових бур, на основі чого він виніс вірне припущення про їх значну висоту. Сьогодні один з цих об'єктів — гора Олімп (21.9 км) — відомий як найвища гора Сонячної системи.[6]

У 1872 році Скіапареллі був нагороджений золотою медаллю Королівського астрономічного товариства. На його честь названі кратери на Місяці та Марсі.

Скіапареллі — дядько відомого модельєра Ельзи Скіапареллі.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Відомий своєю теорією метеорів і відкриттям «каналів» на Марсі. Почесний член Петербурзької АН1904).

Нагороди й відзнаки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #117225967 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б Скиапарелли Джованни Вирджинио // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б в www.accademiadellescienze.it
  6. Moore 1977, Guide to Mars, p. 120
  7. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред. | ред. код]