Джованні Скіапареллі
| Джованні Скіапареллі | |
|---|---|
| італ. Giovanni Virginio Schiaparelli | |
|
|
|
| Народився | 14 березня 1835 Савільяно, сучасна  Італія |
| Помер | 4 липня 1910 (75 років) Мілан, сучасна Італія |
| Поховання | Монументальний цвинтар у Мілані[d] |
| Громадянство | Італія |
| Alma mater | Туринський університет |
| Галузь | Астрономія |
| Заклад | Пулковська обсерваторія Brera Astronomical Observatory[d] |
| Науковий керівник | Йоганн Франц Енке і Струве Отто Васильович |
| Член | Лондонське королівське товариство, Accademia della Crusca, Баварська академія наук, Петербурзька академія наук, Шведська королівська академія наук, Academy of Sciences of Turin[d], Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Прусська академія наук, Леопольдина і Національна академія наук Італії[d] |
| Нагороди | Золота медаль Королівського астрономічного товариства |
|
Джованні Скіапареллі у Вікісховищі? |
|
Джова́нні Вірджи́ніо Скіапаре́ллі (італ. Giovanni Virginio Schiaparelli; *14 березня 1835 — †4 липня 1910 — італійський астроном.
Біографія[ред. • ред. код]
У 1854 році Скіапареллі закінчив Туринський університет, після чого почав працювати в Берліні. У 1859—1860 роках працював у Пулківській обсерваторії, у 1862 році став директором обсерваторії Брера, яка розташована в Мілані.
Скіапареллі спостерігав за подвійними зірками й об'єктами сонячної системи, зокрема планетою Марс. 26 квітня 1861 року Скіапареллі вдалося знайти астероїд 69 Гесперія. У 1866 році — вперше показав, що метеорні потоки Леоніди й Персеїди пов'язані з кометами.
У 1877 році Скіапареллі вдалося віднайти марсіянські канали (він назвав їх прямими лініями на поверхні планети). Завдяки такій назві у кінці XIX — на початку XX століття стала поширеною точка зору про штучне виникнення «каналів» та існування цивілізації на Марсі. Дещо пізніше було доведено, що канали є оптичною ілюзією.
У 1872 році Скіапареллі був нагороджений золотою медаллю Королівського астрономічного товариства. На його честь названі кратери на Місяці і Марсі.
Скіапареллі — дядько відомого модельєра Ельзи Скіапареллі.
Науковий доробок[ред. • ред. код]
Відомий своєю теорією метеорів і відкриттям «каналів» на Марсі. Почесний член Петербурзької АН (з 1904).
Нагороди й відзнаки[ред. • ред. код]
- 1872 — Золота медаль Королівського астрономічного товариства (англ. Gold Medal of the Royal Astronomical Society)
- 1902 — Медаль Кетрін Брюс
Див. також[ред. • ред. код]
- 4062 Скіапареллі — астероїд, названий на честь вченого[1].
- Скіапареллі (спускний апарат) — спускний аппарат, призначений для посадки на поверхню Марса у рамках космічної програми «Екзомарс».
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела[ред. • ред. код]
- И. Г. Колчинский, А. А. Корсунь, М. Г. Родригес, «Астрономы», Биографический справочник, — Київ, «Наукова думка», 1977
- Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. Т. 3. — 2-ге вид. — Київ, 1987.
|
- Народились 14 березня
- Народились 1835
- Померли 4 липня
- Померли 1910
- Поховані на Монументальному кладовищі Мілана
- Персоналії:П'ємонт
- Італійські астрономи
- Люди, на честь яких названо кратер на Місяці
- Науковці, на честь яких названо астероїд
- Люди, на честь яких названо кратер на Марсі
- Члени Національної Академії деї Лінчеї
- Члени Шведської королівської академії наук
- Лауреати премії Лаланда з астрономії
- Померли в Мілані
- Випускники Туринського університету
