Бурна-Буріаш II
| Бурна-Буріаш II | |
|---|---|
| mBur-na-Bu-ri-ia-aš | |
 Клінописний лист Бурна-Буріаша II фараону | |
| Народився | невідомо |
| Помер | бл. 1333 до н. е. |
| Країна | Вавилон |
| Національність | касити |
| Титул | цар Вавилону |
| Посада | Цар Вавилону[d] |
| Термін | 1359—1333 до н. е. |
| Попередник | Кадашман-Енліль I |
| Наступник | Караіндаш II |
| Рід | Каситська династія |
| Батько | Курігальзу I |
| У шлюбі з | Muballiṭat-Šērūad |
| Діти | 2 сина і 3 доньки |
Бурна-Буріаш II (д/н — бл. 1333 до н. е.) — цар Вавилону близько 1359—1333 до н. е.
Життєпис
Зовнішня політика
Походив з Каситської (III Вавилонської) династії. Молодший син царя Курігальзу I. Посів трон близько 1359 року до н. е.
Продовжив політику попередника щодо збереження союз з Єгиптом проти Мітанні. Першого свого листа відправив фараону Аменхотепу III, в якому повідомив того про вступ на трон Вавилонії.
Листувався також з фараоном Аменхотепом IV, якому до гарему відправив свою доньку. Втім поступово стосунки Бурна-Буріаша II з фараоном погіршилися через те, що Аменхотеп IV значно зменьшим кількість подарунків, насамперед золота та коштовного каміння. Крім того, виникли тертя через приниження статусу вавилонського царя. Так, фараон відправив лише 5 колісниць за донькою Бурна-Буріаша II, тоді як для вавилонських царівн перед тим фараони відправляли до 3 тис. колісниць. Водночас при при дворі Аменхотепа IV ассирійським посланцям було надано почесті, аналогічні вавилонським. Невдовзі ханаанеї пограбували караван вавилонських купців. відомий також лист цариці Нефертіті до Бурна-Буріаша II.
Зрештою цар Вавилону відійшов від союзуз Єгиптом, уклавши договір з царем хеттів Суппілуліумою I, за якого видав свою доньку. Бурна-Буріаш II сприяв вторгненню хеттів до Мітанні.
Водночас продовжував дружні стосунки з ассирійцями, яких вважав своїми васалами. Ашшур-убалліт I, цар Ассирії, видав свою доньку Мубаллітат-Шеруа за сина вавилонського царя, а в Ашшурі було зведено храм присвячений Мардуку. Це було розцінено як визнання влади Вавилону. Бурна-Буріаш II прийняв титул цар цілого (шар-кіссані)
Близько 1340 року до н. е., коли в Мітанні був убитий цар Тушратта, вавилонський цар втрутився у боротьбу за владу в цьому царстві на боці Артадами II. Син Тушратти — Шаттіваза, що перебував в Вавилоні, побоюючись за своє життя, був змушений тікати до хеттів. Але прихильник Шаттівази Агіт-Тешуб був страчений за наказом Бурна-Буріаша II.
З часом Артадама II вступив в союз з царем Ассирії, після чого Ашшур-убалліт I став вести самостійне дипломатичне листування з фараонами Єгипту, викликавши невдоволення вавилонського царя. Тому наприкінці життя Бурна-Буріаш II відновив стосунки з Єгиптом, де новий фараон Тутанхамон змінив політику Ехнатона.
У 1330-х роках до н. е. налагодив стосунки з Еламом, видавши стрийну за майбутнього царя Пахір-ішшана, а свою доньку — за Хумбан-нумену, небожа останнього.
Внутрішня політика
З часу правління Бурна-Буріаша II знову з'являються численні адміністративно-господарські документи, які практично відсутні в Південній Месопотамії з часу падіння Вавилона 1595 року до н. е. Більшість з них з Ніппура і є основним джерелом з соціально-економічної історії Вавилонії цієї епохи.
Також відомо про збереження вавилонських намісників (шандабакку) в Дільмуні, які вимушені були витримувати тиск племені ахламу (арамеїв).
За наказом Бурна-Буріаш II було відновлено храм бога сонця Шамаша в Ларсі. Також було здійснено будівельні роботи в храмі Екур в Ніппурі. Написи Набоніда згадують будівельні роботи Бурна-Буріаш II в храмі Шамаша в Сіппарі. Відомо про відновлення храму в Урі.
Ймовірно у 1347 році оголосив свого онука Караіндаша II співволодарем. Помер Бурна-Буріаш II близько 1333 року до н. е. після чого почалася боротьба за трон Вавилону.
Джерела
- P. B. Cornwall (1952). «Two Letters from Dilmun». Journal of Cuneiform Studies. 6 (4): 137—145.
- Elena Cassin: Babylonien unter den Kassiten und das mittlere assyrische Reich. In: Elena Cassin (Hrsg.): Die altorientalischen Reiche. Band 1: Vom Paläolithikum bis zur Mitte des 2. Jahrtausends (= Fischer Weltgeschichte. Bd. 2). 76. — 80. Tsd. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 1978, ISBN 3-596-60002-2, S. 9–101.
- Richard L. Zettler; et al. (1993). Nippur III, Kassite Buildings in Area WC-1. Oriental Institute Publication. p. 8.
- D. T. Potts (1999). The archaeology of Elam: formation and transformation of an ancient Iranian State. Cambridge University Press. p. 207.
- Amanda H. Podany (2010). Brotherhood of Kings: How International Relations Shaped the Ancient Near East. Oxford University Press. p. 206.
