Касити

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вавилон під час правління каситів, XIII століття до н. е.

Касити (аккад. kaššū, Кашшу) — стародавні племена, що жили в гірських місцевостях Західного Ірану, у верхів'ях річки Діяла та її приток у північно-західних меж Еламу. Чи були вони тут автохтонами, чи прибульцями — невідомо.

Мова[ред. | ред. код]

Генетичні зв'язки фрагментарно збереженої каситської мови не встановлені.

Висловлюються думки про індоєвропейське походження каситів[1].

Історія[ред. | ред. код]

Касити спочатку були пастушачим плем'ям і жили в Західному Ірані (Загрос) біля північно-західних меж Еламу. Як ударну силу свого ополчення вони використовували колісниці[2]. Висловлюється припущення, що від каситських вершників походить образ кентаврів[3]. По долині річки Діяла касити здійснювали набіги на Межиріччя в кінці періоду I Вавилонської династії.

Одна з груп каситських племен ще в XVIII столітті до н. е. просунулася навіть в Північне Межиріччя і вийшла до притоку середнього Євфрату Хабуру. Трохи нижче впадання Хабуру в Євфрат у зв'язку з їх вторгненням було відтворено старе Ханейське царство з центром в м Терке. Запанувала тут династія, мабуть, спочатку була аккадсько-аморейська і лише спиралася на збройні сили каситів. Але потім касити самі захопили владу і стали царями.

Завдяки навалі хетів, каситам в 1595 р. до н. е. е. вдалося повалити аморейську династію[4] та встановити контроль над Вавилоном і керувати ним в XVI—XII ст. до н. е. В XV ст. до н. е. каситський цар Улам-Буріаш захоплює південне Межиріччя і нарікає себе «царем Вавилону, царем Шумеру та Аккаду, царем каситів і царем Кар-Дуніашу». Царські укази висікалися на камені кудурру[5]. У XIV ст. до н. е. позначилася Ассирійська небезпека. У каситський період касити перетворилися в привілейований клас вавилонського суспільства, які розділили країну на доми (біту), на чолі дому стояв пан (бел біті), який відав системою місцевого оподаткування та організовував громадські роботи з обслуговування системи іригації. Важливу роль грали жерці та купці[6]. Посилюється культ бога Мардука. Розвиваються відносини з Єгиптом (династичні шлюби, торгівля, листування)[7].

Кінець каситській династії поклала навала еламітів. Останній каситський цар Елліль-надін-аххе потрапив у полон. Намісником Вавилона було призначено еламського ставленика, а еламіти продовжували військові походи на південь і північ країни[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сабатіні Москаті. Цивілізації Стародавнього Сходу / Наталя Лісова. — Москва : Центрполиграф, 2010. — 334 с. — ISBN 978-5-227-02056-7.
  2. Каситська династія. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 10 січня 2017. 
  3. Міфічні коні — Кентавр. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017. 
  4. каситське правління та піднесення Ассирії. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 10 січня 2017. 
  5. Завоювання Вавилона каситами. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017. 
  6. Розпад Старо-вавилонського царства. Каситське царство. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017. 
  7. Вавилонське царство при каситській династії. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017. 
  8. Історія Вавилонії. Архів оригіналу за 22 вересня 2008. Процитовано 10 січня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]