Клод Помпіду
| Клод Помпіду | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Claude Jacqueline Cahour |
| Народилася | 13 листопада 1912[2][3][4] Шато-Гонтьє, Франція |
| Померла | 3 липня 2007[1][2][…] (94 роки) Париж, Франція |
| Поховання | Q110360116? |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | політична діячка, перша леді |
| Alma mater | Lycée Victor-Hugod і Правничий факультет Паризького університетуd |
| Знання мов | французька[3] |
| Посада | перша леді Франціїd |
| Конфесія | католицтво |
| У шлюбі з | Жорж Помпіду |
| Діти | Alain Pompidoud |
| IMDb | ID 3084095 |
Клод Помпіду (фр. Claude Pompidou), уроджена Клод Жаклін Каур (фр. Claude Jacqueline Cahour, 13 листопада 1912, Шато-Гонтьє — 3 липня 2007, Париж) — перша леді Франції з 1969 по 1974 рік, дружина французького президента Жоржа Помпіду, філантроп[5].
Біографія
Клод Жаклін Каур, дочка лікаря[6][7], втратила матір у віці 3 років[7].
_(1965)_-_53Fi5457.jpg)
Вона вивчала право в Парижі, де зустріла свого майбутнього чоловіка Жоржа Помпіду (1911—1974). Вони взяли шлюб у 1935 році[6]. Згодом пара всиновила Алена Помпіду, який народився у 1942 році[5]. З 20 червня 1969 по 2 квітня 1974 року вона була на стороні свого чоловіка, прем'єра-Дама де Франс. У неї був незвичайний інтерес до сучасного мистецтва, і вона доручила молодим художникам прикрасити Єлисейський палац. Клод Помпіду затіяла перестановку у Єлисейському палаці, змінила інтер'єр. Вона замовила кращі шедеври меблі. Всі меблі були у стилі модернізму та абстракціонізму.
У 1970 році вона запустила Фонд Клод Помпіду, для допомоги нужденним. Жак Ширак служив Казначеєм Фонду більше трьох десятиліть[8]. Всі свої наряди Клод Помпіду позичала у знаменитих модних Домів, а коли з'являлась в них на світ, то повертала назад. Вона була філантропом і видала свої мемуари L'Elan du Coeur в 1997 році.
Померла Клод Помпіду 3 липня 2007 року у Парижі, у віці 94 років[9][10]. Свої співчуття висловив Ніколя Саркозі. На похованні була присутня принцеса Монако Керолайн, Жак Ширак, і Ліліан Беттанкур[11]. Її любов до розкоші стала предметом засуджень зі сторони французьких газет, які порівняли «Королеву Клод» з Марією-Антуанеттою. Однак дуже скоро в інтелігентних колах вона мала більшу популярність, ніж її чоловік. Дружина Жака Ширака Бернадетт стала президентом Фонду після смерті пані Помпіду.
Бібліографія
- Autour d'une collection, le Président et Madame Georges Pompidou, interview de Claude Pompidou par Luc Vezin. Textes de Claire Stoullig, Jean-Louis Prat, Jacques Rigaud. 1994, Arts et dialogues européens, Maison des arts Georges-Pompidou, BP 24, 46160 Cajarc.
- Aude Terray, Claude Pompidou, l'incomprise, 2010, Éditions du Toucan
- Henry Gidel, Les Pompidou, Flammarion, 2014.
- Alain Pompidou, Claude: c'était ma mère, Flammarion, 2016.
Примітки
- ↑ а б http://www.iht.com/articles/ap/2007/07/03/europe/EU-GEN-France-Obit-Pompidou.php
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #120870703 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ GeneaStar
- ↑ а б AP via The Houston Chronicle, June 3, 2007
- ↑ а б Obituary in The Daily Telegraph, July 5, 2007
- ↑ а б Obituary in The Times, July 11, 2007
- ↑ Embassy of France biography [Архівовано 2007-08-08 у Wayback Machine.]
- ↑ New York Times, «Claude Pompidou, Art Patron, Dies at 94» 3 July 2007
- ↑ https://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2007/07/03/AR2007070300708.html
- ↑ http://www.gettyimages.co.uk/detail/news-photo/claude-pompidous-funeral-in-paris-france-on-july-06-2007-news-photo/113994516
Посилання
|
