Ліліан Беттанкур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліліан Беттанкур
фр. Liliane Bettencourt
Ім'я при народженні фр. Liliane Henriette Charlotte Betsy Schueller[1][2]
англ. Liliane de Bettencourt
Народилася 21 жовтня 1922(1922-10-21)[3][4][…]
VII округ Парижа, Париж[2]
Померла 21 вересня 2017(2017-09-21)[5][6][…] (94 роки)
Неї-сюр-Сен[3][2]
·хвороба Альцгеймера
Поховання Цвинтар Нейї-сюр-Сенd
Країна Flag of France.svg Франція
Діяльність підприємиця, бізнесвумен, економістка
Знання мов французька[8]
Батько Eugène Schuellerd[3]
Мати Louise Madeleine Berthe Schuellerd[9]
У шлюбі з Андре Беттанкурd[3]
Діти Франсуаза Бетанкур-Маєрс[3]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Ліліан Беттанкур (фр. Liliane Bettencourt; 21 жовтня 1922, Париж, Франція — 21 вересня 2017, там само) — французька підприємниця та меценатка, співвласниця заснованої її батьком компанії L'Oréal. Статки Беттанкур оцінювали у 39.5 [Архівовано 18 квітня 2017 у Wayback Machine.] млрд. доларів США, вона була однією з найбагатших людей у світі.[10]

Біографія[ред. | ред. код]

Беттанкур народилась у Парижі. Вона — єдина дитина Ежена Шюллера, засновника L'Oréal. Мати Ліліан померла у 1927 році, коли дівчині було лише 5 років, і вона дуже зблизилась з батьком, котрий після цього більше не женився.[11]. У 15-річному віці вона почала працювати у компанії батька.[12]

У 1950 році вона вийшла заміж за французького політика Андре Беттанкура, котрий у 1960-х працював міністром, а у 70-х став заступником голови L'Oréal. Беттанкур був членом La Cagoule, французької фашистської групи, котру в 1930-х батько Ліліан фінансував і підтримував, співпрацюючи з нацистами під час Другої світової війни. Після війни Андре, як і іншим членам La Cagoule, було надано притулок в L'Oréal, де він зміг позбутися слідів свого минулого.[13] Врешті-решт, подружжя оселилось в особняку, збудованому в 1951 році.[14] 10 липня 1953 року у них народилась єдина дочка Франсуаза.

У 1957 році Ліліан Беттанкур успадкувала L'Oréal після смерті її батька, ставши головним акціонером компанії. У 1963 році компанія стала публічною, хоча Беттанкур зберегла контрольний пакет акцій. У 1974 році вона обміняла майже половину своєї долі на три проценти акцій Nestle.[15]

Благодійність[ред. | ред. код]

У 1987 році Ліліан Беттанкур спільно з чоловіком та дочкою заснували Беттанкур Шуеллер Фонд (la Fondation Bettencourt Schueller) для підтримки і розвитку медичних, культурних та гуманітарних проектів. Фонд заснований у Нейї-сюр-Сен (Франція).

Фонд, річний бюджет якого становить £ 160 млн[16], виділяє близько 55 % своїх коштів на наукові дослідження та освіту, 33 % на гуманітарні і соціальні проекти та 12 % на культуру та мистецтво.[17] Фонд є спонсором премій для вчених різних сфер. Наприклад, «Премія для науки про життя» є щорічною премією для передових європейських біомедичних дослідників віком до 45 років. Переможці одержують € 250 000 для підтримки наукових робіт.

Фонд профінансував будівництво нового крила в музеї Мармоттан-Моне.[16]

Публічність[ред. | ред. код]

Беттанкур в основному уникала уваги ЗМІ. Однак з 2007 року вона зіштовхнулась з прискіпливою увагою засобів масової інформації, котрі висвітлювали її стосунки з Франсуа-Марі Баньє та можливе фінансування нею консервативних французьких політиків, зокрема, президента Франції Ніколя Саркозі.(англ.)[18]

«Справа Беттанкур»[ред. | ред. код]

Вважають, що Беттанкур познайомилась з Франсуа-Марі Баньє, французьким письменником, художником і фотографом знаменитостей, у 1987 році, коли він фотографував її для французького журналу Égoiste.[11][19][20] Пізніше Баньє і Беттанкур стали друзями, і вона стала його головним благодійником — сумарна вартість її подарунків склала € 1,3 млрд. Серед цих подарунків — поліс страхування життя на суму € 253 млн в 2003 році та ще один поліс за € 262 млн в 2006 році[21], 11 витворів мистецтва (у 2001 році), серед яких картини Пікассо, Матісса, Мондріана, Делоне і Леже, фотографію сюрреаліста Ман Рея[11][22] і гроші.

У грудні 2007 року, всього лиш через місяць після смерті свого батька, Франсуаза Беттанкур Майерс подала позов проти Баньє, звинувативши його в abus de faiblesse (експлуатації фізичної або психологічної слабкості з метою особистої вигоди).[23] У результаті було організовано розслідування; після допиту співробітників Беттанкур справу було передано до суду у вересні 2009 року[24]. У грудні 2009 суд відклав рішення у цій справі до квітня 2010 (пізніше — до липня 2010) до отримання результатів медичного засвідчення психічного стану Беттанкур.[20] Беттанкур відмовилась пройти перевірку.

Політичний скандал[ред. | ред. код]

У липні 2010 Беттанкур було втягнуто в політичний скандал після того, як стали доступними широкому загалу плівки, записи на котрих вважають розмовою між Беттанкур та її фінансовим консультантом. З цього аудіозапису випливає, що Беттанкур, можливо, ухилилась від сплати податків, зберігаючи значну кількість грошей на прихованих рахунках у швейцарських банках. Інший запис на плівці — начебто розмова між Беттанкур та Еріком Вертом, котрий вимагав для своєї дружини роботу, в той час як він займав посаду міністра і очолював гучні кампанії з вилову тих, хто ухилився від сплати податків в особливо значних розмірах. Крім того, Беттанкур одержала податкову знижку в € 30 млн під час перебування Верта на посаді міністра.[25]

У червні 2010 року скандал набув ще більшого розмаху — після того, як колишній бухгалтер Беттанкур, Клер Трибу, зізналась в інтерв'ю сайту Mediapart, що французькі політики-консерватори одержували гроші в конвертах в особняку Беттанкур. Вона стверджувала, що Верт, діючи як казначей «Союзу за народний рух» (UMP), одержав конверт з € 150000 готівкою в березні 2007. За словами Трибу, сам Саркозі був частим гостем у домі Беттанкур в той час, коли він був мером Нейї-сюр-Сен з 1983 до 2002, і також одержував конверти з готівкою. Через декілька днів Клер поскаржилась на тиск зі сторони французької поліції, котра вимагала відмовитись від свідчень проти Саркозі.[26] Саркозі та Верт відкидають звинувачення.[27][28] Після цих звинувачень французька поліція провела рейд у домі та офісі де Местра, голови компанії, що керує статками Беттанкур.[29]

Рейтинг Forbes[ред. | ред. код]

За даними журналу Forbes, Беттанкур знаходиться на 15 місці у списку найбагатших людей світу, її статки оцінюють у 23 мільярди доларів США. Вона є найбагатшою жінкою Європи; Беттанкур за багатством посідає третє місце серед жінок у світі. Серед французів Ліліан за багатством поступається лише Бернару Арно.[10]

У 2005 Forbes розмістив Беттанкур на 39 позиції у рейтингу найвпливовіших жінок світу[30].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://nyti.ms/2jNIaDF
  2. ↑ а б в Fichier des personnes décédées
  3. ↑ а б в г д McFadden R. D. Liliane Bettencourt, L’Oréal Heiress Vexed by Swindling Case, Is Dead at 94 // The New York Times / J. Kahn — Manhattan, NYC: The New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2017. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  4. ↑ http://www.nndb.com/people/310/000095025/
  5. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  6. ↑ Liliane Bettencourt, héritière de L’Oréal, est morte // Le Monde — Paris: Societe Editrice Du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  9. ↑ Geni.com — 2006. — 175000000 екз.
  10. ↑ а б #17 Liliane Bettencourt [Архівовано 10 січня 2015 у Wayback Machine.], Forbes(англ.)
  11. ↑ а б в The bitter family battle for the L'Oréal billion [Архівовано 8 лютого 2011 у Wayback Machine.](англ.)
  12. ↑ Factbox — L'Oreal heiress Liliane Bettencourt [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Reuters(англ.)
  13. ↑ Obituary: André Bettencourt [Архівовано 7 січня 2012 у Wayback Machine.], The Daily Telegraph(англ.)
  14. ↑ Villa Bettencourt: Less is More when it's only the Best [Архівовано 9 березня 2012 у Wayback Machine.], Emily Evans Eerdmans blog.(англ.)
  15. ↑ History of L'Oréal [Архівовано 15 листопада 2011 у Wayback Machine.], The Daily Telegraph(англ.)
  16. ↑ а б Because he's worth it? [Архівовано 22 грудня 2011 у Wayback Machine.], The Daily Telegraph(англ.)
  17. ↑ Official website of the Bettencourt Schueller Foundation [Архівовано 30 липня 2013 у Wayback Machine.].(англ.)
  18. ↑ France: Because she's worth it [Архівовано 31 жовтня 2010 у Wayback Machine.], Financial Times(англ.)
  19. ↑ Did man con French heiress out of $1.5 billion? [Архівовано 23 грудня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
  20. ↑ а б Heiress Case Delayed, With Medical Tests Ordered [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
  21. ↑ Photographer on Trial for Receiving Gigantic Gifts from French Heiress [Архівовано 23 жовтня 2010 у Wayback Machine.], ABC News(англ.)
  22. ↑ Because she's worth charming, The Times(англ.)
  23. ↑ Une affaire de famille, Forbes(англ.)
  24. ↑ Generous to a Fault? [Архівовано 9 березня 2014 у Wayback Machine.], New York Times(англ.)
  25. ↑ Can Sarkozy Survive the Bettencourt Scandal? [Архівовано 14 червня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
  26. ↑ Mediapart' folder about the affair [Архівовано 1 березня 2012 у Wayback Machine.], Mediapart(англ.)
  27. ↑ Heiress' accountant claims cash destined for Sarkozy [Архівовано 21 жовтня 2012 у Wayback Machine.], CNN(англ.)
  28. ↑ Sarkozy 'never received regular cash from Bettencourt', BBC(англ.)
  29. ↑ French police search home of Bettencourt's adviser, BBC(англ.)
  30. ↑ #39 Liliane Bettencourt [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.], Forbes(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ліліан_Беттанкур&oldid=36561353