Ліліан Беттанкур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліліан Беттанкур
фр. Liliane Bettencourt
Liliane Bettencourt Portrait Painting Collage By Danor Shtruzman.jpg
Ім'я при народженні фр. Liliane Henriette Charlotte Schueller[1]
англ. Liliane de Bettencourt
Народилася 21 жовтня 1922(1922-10-21)[2][3][…]
Париж, Франція[2]
Померла 21 вересня 2017(2017-09-21)[4][5][…] (94 роки) або 20 вересня 2017(2017-09-20)[7][7] (94 роки)
Нейї-сюр-Сен[2]
·хвороба Альцгеймера
Поховання Цвинтар Нейї-сюр-Сенd
Країна Flag of France.svg Франція
Діяльність підприємниця, бізнесвумен, світська левиця, економістка
Знання мов французька[8]
Батько Eugène Schuellerd[2]
Мати Louise Madeleine Berthe Schuellerd[9]
У шлюбі з Андре Беттанкурd[2]
Діти Франсуаза Бетанкур-Маєрс[2]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Ліліан Беттанкур (фр. Liliane Bettencourt; 21 жовтня 1922, Париж, Франція — 21 вересня 2017, там само) — французька підприємниця та меценатка, співвласниця заснованої її батьком компанії L'Oréal. Статки Беттанкур оцінювали у 39.5 Архівовано 18 квітня 2017 у Wayback Machine. млрд. доларів США, вона була однією з найбагатших людей у світі.[10]

Біографія[ред. | ред. код]

Беттанкур народилась у Парижі. Вона — єдина дитина Ежена Шюллера, засновника L'Oréal. Мати Ліліан померла у 1927 році, коли дівчині було лише 5 років, і вона дуже зблизилась з батьком, котрий після цього більше не женився.[11]. У 15-річному віці вона почала працювати у компанії батька.[12]

У 1950 році вона вийшла заміж за французького політика Андре Беттанкура, котрий у 1960-х працював міністром, а у 70-х став заступником голови L'Oréal. Беттанкур був членом La Cagoule, французької фашистської групи, котру в 1930-х батько Ліліан фінансував і підтримував, співпрацюючи з нацистами під час Другої світової війни. Після війни Андре, як і іншим членам La Cagoule, було надано притулок в L'Oréal, де він зміг позбутися слідів свого минулого.[13] Врешті-решт, подружжя оселилось в особняку, збудованому в 1951 році.[14] 10 липня 1953 року у них народилась єдина дочка Франсуаза.

У 1957 році Ліліан Беттанкур успадкувала L'Oréal після смерті її батька, ставши головним акціонером компанії. У 1963 році компанія стала публічною, хоча Беттанкур зберегла контрольний пакет акцій. У 1974 році вона обміняла майже половину своєї долі на три проценти акцій Nestle.[15]

Благодійність[ред. | ред. код]

У 1987 році Ліліан Беттанкур спільно з чоловіком та дочкою заснували Беттанкур Шуеллер Фонд (la Fondation Bettencourt Schueller) для підтримки і розвитку медичних, культурних та гуманітарних проектів. Фонд заснований у Нейї-сюр-Сен (Франція).

Фонд, річний бюджет якого становить £ 160 млн[16], виділяє близько 55 % своїх коштів на наукові дослідження та освіту, 33 % на гуманітарні і соціальні проекти та 12 % на культуру та мистецтво.[17] Фонд є спонсором премій для вчених різних сфер. Наприклад, «Премія для науки про життя» є щорічною премією для передових європейських біомедичних дослідників віком до 45 років. Переможці одержують € 250 000 для підтримки наукових робіт.

Фонд профінансував будівництво нового крила в музеї Мармоттан-Моне.[16]

Публічність[ред. | ред. код]

Беттанкур в основному уникала уваги ЗМІ. Однак з 2007 року вона зіштовхнулась з прискіпливою увагою засобів масової інформації, котрі висвітлювали її стосунки з Франсуа-Марі Баньє та можливе фінансування нею консервативних французьких політиків, зокрема, президента Франції Ніколя Саркозі.(англ.)[18]

«Справа Беттанкур»[ред. | ред. код]

Вважають, що Беттанкур познайомилась з Франсуа-Марі Баньє, французьким письменником, художником і фотографом знаменитостей, у 1987 році, коли він фотографував її для французького журналу Égoiste.[11][19][20] Пізніше Баньє і Беттанкур стали друзями, і вона стала його головним благодійником — сумарна вартість її подарунків склала € 1,3 млрд. Серед цих подарунків — поліс страхування життя на суму € 253 млн в 2003 році та ще один поліс за € 262 млн в 2006 році[21], 11 витворів мистецтва (у 2001 році), серед яких картини Пікассо, Матісса, Мондріана, Делоне і Леже, фотографію сюрреаліста Ман Рея[11][22] і гроші.

У грудні 2007 року, всього лиш через місяць після смерті свого батька, Франсуаза Беттанкур Майерс подала позов проти Баньє, звинувативши його в abus de faiblesse (експлуатації фізичної або психологічної слабкості з метою особистої вигоди).[23] У результаті було організовано розслідування; після допиту співробітників Беттанкур справу було передано до суду у вересні 2009 року[24]. У грудні 2009 суд відклав рішення у цій справі до квітня 2010 (пізніше — до липня 2010) до отримання результатів медичного засвідчення психічного стану Беттанкур.[20] Беттанкур відмовилась пройти перевірку.

Політичний скандал[ред. | ред. код]

У липні 2010 Беттанкур було втягнуто в політичний скандал після того, як стали доступними широкому загалу плівки, записи на котрих вважають розмовою між Беттанкур та її фінансовим консультантом. З цього аудіозапису випливає, що Беттанкур, можливо, ухилилась від сплати податків, зберігаючи значну кількість грошей на прихованих рахунках у швейцарських банках. Інший запис на плівці — начебто розмова між Беттанкур та Еріком Вертом, котрий вимагав для своєї дружини роботу, в той час як він займав посаду міністра і очолював гучні кампанії з вилову тих, хто ухилився від сплати податків в особливо значних розмірах. Крім того, Беттанкур одержала податкову знижку в € 30 млн під час перебування Верта на посаді міністра.[25]

У червні 2010 року скандал набув ще більшого розмаху — після того, як колишній бухгалтер Беттанкур, Клер Трибу, зізналась в інтерв'ю сайту Mediapart, що французькі політики-консерватори одержували гроші в конвертах в особняку Беттанкур. Вона стверджувала, що Верт, діючи як казначей «Союзу за народний рух» (UMP), одержав конверт з € 150000 готівкою в березні 2007. За словами Трибу, сам Саркозі був частим гостем у домі Беттанкур в той час, коли він був мером Нейї-сюр-Сен з 1983 до 2002, і також одержував конверти з готівкою. Через декілька днів Клер поскаржилась на тиск зі сторони французької поліції, котра вимагала відмовитись від свідчень проти Саркозі.[26] Саркозі та Верт відкидають звинувачення.[27][28] Після цих звинувачень французька поліція провела рейд у домі та офісі де Местра, голови компанії, що керує статками Беттанкур.[29]

Рейтинг Forbes[ред. | ред. код]

За даними журналу Forbes, Беттанкур знаходиться на 15 місці у списку найбагатших людей світу, її статки оцінюють у 23 мільярди доларів США. Вона є найбагатшою жінкою Європи; Беттанкур за багатством посідає третє місце серед жінок у світі. Серед французів Ліліан за багатством поступається лише Бернару Арно.[10]

У 2005 Forbes розмістив Беттанкур на 39 позиції у рейтингу найвпливовіших жінок світу[30].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://nyti.ms/2jNIaDF
  2. а б в г д е McFadden R. D. Liliane Bettencourt, L’Oréal Heiress Vexed by Swindling Case, Is Dead at 94 // The New York Times / D. BaquetManhattan, NYC: The New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2017. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  3. http://www.nndb.com/people/310/000095025/
  4. а б Find a Grave — 1995.
  5. Liliane Bettencourt, héritière de L’Oréal, est morte // Le MondeParis: Societe Editrice Du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  6. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. а б Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  8. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  9. Geni.com — 2006. — 175000000 екз.
  10. а б #17 Liliane Bettencourt Архівовано 10 січня 2015 у Wayback Machine., Forbes(англ.)
  11. а б в The bitter family battle for the L'Oréal billion Архівовано 8 лютого 2011 у Wayback Machine.(англ.)
  12. Factbox — L'Oreal heiress Liliane Bettencourt Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine., Reuters(англ.)
  13. Obituary: André Bettencourt Архівовано 7 січня 2012 у Wayback Machine., The Daily Telegraph(англ.)
  14. Villa Bettencourt: Less is More when it's only the Best Архівовано 9 березня 2012 у Wayback Machine., Emily Evans Eerdmans blog.(англ.)
  15. History of L'Oréal Архівовано 15 листопада 2011 у Wayback Machine., The Daily Telegraph(англ.)
  16. а б Because he's worth it? Архівовано 22 грудня 2011 у Wayback Machine., The Daily Telegraph(англ.)
  17. Official website of the Bettencourt Schueller Foundation Архівовано 30 липня 2013 у Wayback Machine..(англ.)
  18. France: Because she's worth it Архівовано 31 жовтня 2010 у Wayback Machine., Financial Times(англ.)
  19. Did man con French heiress out of $1.5 billion? Архівовано 23 грудня 2011 у Wayback Machine.(англ.)
  20. а б Heiress Case Delayed, With Medical Tests Ordered Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.(англ.)
  21. Photographer on Trial for Receiving Gigantic Gifts from French Heiress Архівовано 23 жовтня 2010 у Wayback Machine., ABC News(англ.)
  22. Because she's worth charming, The Times(англ.)
  23. Une affaire de famille, Forbes(англ.)
  24. Generous to a Fault? Архівовано 9 березня 2014 у Wayback Machine., New York Times(англ.)
  25. Can Sarkozy Survive the Bettencourt Scandal? Архівовано 14 червня 2011 у Wayback Machine.(англ.)
  26. Mediapart' folder about the affair Архівовано 1 березня 2012 у Wayback Machine., Mediapart(англ.)
  27. Heiress' accountant claims cash destined for Sarkozy Архівовано 21 жовтня 2012 у Wayback Machine., CNN(англ.)
  28. Sarkozy 'never received regular cash from Bettencourt', BBC(англ.)
  29. French police search home of Bettencourt's adviser, BBC(англ.)
  30. #39 Liliane Bettencourt Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine., Forbes(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]