Горжетка
Горже́тка (фр. gorgette, зменшувальна форма від gorge — «горло», «комір») — смуга хутра (або шкурка хутрового звіра), яку носили жінки як комір до верхнього одягу і як прикрасу до святкового вбрання[1] (наприклад, до суконь з декольте)[2]. Для горжеток використовувалися шкурки звичайної, сріблясто-чорної, платинової лисиці, лисиці-сиводушки, білого чи блакитного песця, куниці, норки, соболя.
У 1900-х роках горжетки робили переважно не з гладкошерстних, а пухнастих звірків. При виробленні шкурок для горжеток зберігали кігтики на лапках і навіть зуби, а очі вставляли з кольорового скла.
Наприкінці 1920-1950-х років горжетки вважалися дуже престижною річчю й ознакою достатку. Близько 1928 року увійшли в моду пальта без коміра, який замінювала знімна горжетка. У театрах, а також у кінотеатрах, респектабельні дами прогулювалися перед початком сеансу чи вистави з горжеткою на плечах чи в руці.
Див. також
Примітки
- ↑ Горжетка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Горжетка // Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. — 1-е изд. — М. : Большая российская энциклопедия, 1991. ISBN 5-85270-160-2.
Література
- Горжет // Краткая энциклопедия домашнего хозяйства. — М. : Государственное Научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1959.
- Горжетка // Толковый словарь русского языка: в 4 т / гл. ред. Б. М. Волин, Д. Н. Ушаков (т. 2—4) ; сост. Г. О. Винокур, Б. А. Ларин, С. И. Ожегов, Б. В. Томашевский, Д. Н. Ушаков ; под ред. Д. Н. Ушакова. — М. : Государственный институт «Советская энциклопедия» (т. 1): ОГИЗ (т. 1): Государственное издательство иностранных и национальных словарей (т. 2—4), 1935—1940.
- Р. М. Кирсанова. Костюм в русской художественной культуре 18 — первой половины 20 вв.: Опыт энциклопедии / под ред. Т. Г. Морозовой, В. Д. Синюкова. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1995. — 383 с.: ил. с. — 50 000 прим. — ISBN 5-85270-144-0.