Бакуменко Данило Олександрович
| Бакуменко Данило Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 31 грудня 1918 Деркачі, Харківський повіт, Харківська губернія, УНР | |||
| Помер | 1998[1] | |||
| Діяльність | письменник, поет, перекладач | |||
| Сфера роботи | літературна діяльністьd[2] і перекладацтво[d][2] | |||
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Партія | КПРС | |||
|
| ||||
Дани́ло Олекса́ндрович Баку́менко (народився 31 грудня 1918 в селі Деркачі, тепер місто Дергачі на Харківщині — 1998) — український поет, прозаїк, перекладач. Член Спілки письменників України (з квітня 1955), лауреат премії імені Павла Тичини. Член КПРС.
Батько науковця Бакуменка Валерія Даниловича (1945) і поета Бакуменка Олександра Даниловича (1953).
Життєпис
Народився в родині лісника. В 1926–1936 навчався у Дергачівській середній школі № 1, де почав перші поетичні спроби. Закінчив філологічний факультет Харківського державного університету (1946) та редакторський факультет Військової політичної академії імені В. І. Леніна. (1952).[3]
У перші дні Німецько-радянської війни добровільно пішов на фронт у складі Харківського студентського батальйону. Двічі поранений і тяжко контужений. Починав війну рядовим розвідником, а закінчив її капітаном на Далекому Сході у вересні 1945 року після перемоги над Японією.[3]
Був військовим журналістом, працівником політвідділів. У 1961 звільнився в запас у званні підполковника. Працював у Спілці письменників України директором Бюро пропаганди художньої літератури (1961–1967).[3]
Творчість
Перший вірш Данила Бакуменка було надруковано в 1930 році у газеті «Пионерская правда» в перекладі російською мовою, коли він ще вчився в 4 класі Дергачівської школи № 1.
У 1939 в збірнику «Молодість» (видання Харківського державного університету) публікувалися вірші поета, витримані в манері народного епосу. В повоєнні десятиліття тема героїчного подвигу була головною.
Автор диптиха «У сяйві Леніна»: «побратимство всіх народів, і мир, і праця, і любов, і мрії, вірою зігріті…».
Вийшли збірки поезій: «На щастя землі» (1953), «Корінь життя» (1955), «Переможці Каспію» (1961), «Земля і зорі» (1963), «Зорецвіт» (1965), «Які в тебе очі?» (1966), «Обрії» (1968), «Вогпепад» (1973), «Обличчям до сонця» (1978), «Чую серце твоє» (1979), «Небояни» (1977), «Рейс життя» (1989), «Кардіограма мужності» (1998).
Відзнаки
Нагороджений п'ятьма бойовими орденами та багатьма медалями.
У 2001 посмертно нагороджений премією імені Павла Тичини за останню збірку «Кардіограма мужності».
Увічнення пам'яті
На честь Данила Бакуменка у його рідному місті Дергачі 4 жовтня 2018 року відкрито пам'ятник [4]. Також на будівлі школи, де він навчався встановлено пам'ятну дошку [3].
Примітки
- ↑ Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в г Пам'ятна дошка Бакуменку Данилу, м. Дергачі
- ↑ Пам'ятник поетові Данилові Бакуменку, м. Дергачі