Бакуменко Данило Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бакуменко Данило Олександрович
Народився 31 грудня 1918(1918-12-31)
Деркачі, Харківський повіт, Харківська губернія, УНР
Помер 1998[1]
Діяльність письменник
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Мова творів українська[2] і російська[2]
Партія КПРС

Дани́ло Олекса́ндрович Баку́менко (народився 31 грудня 1918(19181231) в селі Деркачі, тепер місто Дергачі на Харківщині — 1998) — український поет, прозаїк, перекладач. Член Спілки письменників України (з квітня 1955), лауреат премії імені Павла Тичини. Член КПРС.

Батько науковця Бакуменка Валерія Даниловича (1945) і поета Бакуменка Олександра Даниловича (1953).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині лісника. В 1926–1936 навчався у Дергачівській середній школі № 1, де почав перші поетичні спроби. Закінчив філологічний факультет Харківського державного університету (1946) та редакторський факультет Військової політичної академії імені В. І. Леніна. (1952).[3]

У перші дні Німецько-радянської війни добровільно пішов на фронт у складі Харківського студентського батальйону. Двічі поранений і тяжко контужений. Починав війну рядовим розвідником, а закінчив її капітаном на Далекому Сході у вересні 1945 року після перемоги над Японією.[3]

Був військовим журналістом, працівником політвідділів. У 1961 звільнився в запас у званні підполковника. Працював у Спілці письменників України директором Бюро пропаганди художньої літератури (1961–1967).[3]

Творчість[ред. | ред. код]

Пам'ятник Бакуменку у м. Дергачі.

Перший вірш Данила Бакуменка було надруковано в 1930 році у газеті «Пионерская правда» в перекладі російською мовою, коли він ще вчився в 4 класі Дергачівської школи № 1.

У 1939 в збірнику «Молодість» (видання Харківського державного університету) публікувалися вірші поета, витримані в манері народного епосу. В повоєнні десятиліття тема героїчного подвигу була головною.

Автор диптиха «У сяйві Леніна»: «побратимство всіх народів, і мир, і праця, і любов, і мрії, вірою зігріті…».

Вийшли збірки поезій: «На щастя землі» (1953), «Корінь життя» (1955), «Переможці Каспію» (1961), «Земля і зорі» (1963), «Зорецвіт» (1965), «Які в тебе очі?» (1966), «Обрії» (1968), «Вогпепад» (1973), «Обличчям до сонця» (1978), «Чую серце твоє» (1979), «Небояни» (1977), «Рейс життя» (1989), «Кардіограма мужності» (1998).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений п'ятьма бойовими орденами та багатьма медалями.

У 2001 посмертно нагороджений премією імені Павла Тичини за останню збірку «Кардіограма мужності».

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Данила Бакуменка у його рідному місті Дергачі 4 жовтня 2018 року відкрито пам'ятник [4]. Також на будівлі школи, де він навчався встановлено пам'ятну дошку [3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Personal Authority Wikibase of the Czech Republic
  2. а б Czech National Authority Database
  3. а б в г Пам'ятна дошка Бакуменку Данилу, м. Дергачі. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 5 червня 2015. 
  4. Пам'ятник поетові Данилові Бакуменку, м. Дергачі. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 23 жовтня 2018.