Джеймс Тарджан
| Джеймс Едвард Тарджан | |
|---|---|
| Оригінал імені | James Edward Tarjan |
| Країна |
 США |
| Народження |
22 лютого 1952 (72 роки) Помона |
| Титул |
Міжнародний майстер (1974) Гросмейстер (1976) |
| Рейтинг ФІДЕ | 2411 (травень 2017 року) |
| Піковий рейтинг |
2540 (липень 1981 року) |
Джеймс Едвард Тарджан (англ. James Edward Tarjan; 22 лютого 1952, Помона) – американський шахіст, гросмейстер від 1976 року.
Життєпис
Син єврея угорського походження, психіатра Джорджа Тарджана (1912—1991), який приїхав до Сполучених Штатів 1939 року, після окупації Чехословаччини[1]. Джеймс Тарджан народився 1952 року в Помоні (Каліфорнія). Його старший брат, Роберт Андре Тарджан — знаний фахівець у галузі теорії обчислювальних систем.
У червні 1966 року виграв юніорську першість Каліфорнії, наступного року посів 7-е місце в чемпіонаті США серед юніорів[2]. 1968 року каліфорнієць у юніорському чемпіонаті країни піднявся вже на 3-4-е, а 1969 — на 2-3-є місця. 16-річний шахіст починає перемагати в місцевих турнірах для дорослих: Pacific Southwest Open (із результатом +7 -0 =0) і El Segundo Open (обидва — 1968 року), West Coast Open (1970), 2-е місце на Café Figaro Open (1970)[2].
1971 року у Фресно переміг у чемпіонаті Каліфорнії, у наступному чемпіонаті (1971/72, Сан-Валлі) фінішував другим[2].
Від середини 1970-х років до середини 1980-х належав до числа провідних шахістів США. Між 1974 і 1982 роками взяв участь у п'яти шахових олімпіадах, здобувши 7 медалей: 4 в командному заліку (золоту - 1976 i 3 бронзові - 1974, 1978, 1982), а також 3 в особистому заліку (2 золоті - 1974, 1978 i бронзову - 1982)[3]. 1979 року єдиний раз у своїй кар'єрі взяв участь у міжзональному турнірі, посівши у Ризі 11-те місце[4]. Неодноразово брав участь у фіналах чемпіонатів своєї країни, найвищого успіху досягнувши 1978 року в Пасадені, де посів 2-ге місце (позаду Любомира Кавалека).
Неодноразово брав участь у міжнародних турнірах, найвищих успіхів досягнувши, зокрема у таких містах як Норвіч (1972, посів 2-ге місце позаду Дьюли Сакса), Суботиця (1975, посів 1-ше місце), Ванкувер (1976, посів 1-ше місце), Маніла (1977, посів 2-ге місце позаду Еугеніо Торре), Богота (1979, посів 2-ге місце за Олександром Бєлявським), Берклі (1981, посів 1-ше місце), а також Вршац (1983, меморіал Борислава Костіча, поділив 1-перше місце разом з Георгієм Агзамовим i Предрагом Ніколічем).
Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 1981 року, досягнувши 2540 пунктів ділив тоді 45-48-те місце в світовій класифікації ФІДЕ, водночас посідав 6-те місце серед американських шахістів. 1984 року припинив професіональну кар'єру шахіста[5], зосередившись на роботі бібліотекаря в публічній біблоітеці Санта-Круз.
Повернувся до активних шахів у 2010-х, зокрема несподіванкою стали його перемоги над Володимиром Крамником і Павлом Трегубовим (яким він поступався кількасот пунктів у рейтингу) в турнірі на острові Мен 2017 року[6].
Зміни рейтингу
|
Примітки
- ↑ In memoriam George Tarjan, M.D. 1912-1991
- ↑ а б в California Chess History by Bill Wall
- ↑ OlimpBase
- ↑ 1979 Riga Interzonal Tournament
- ↑ ФІДЕ rating history :: Tarjan, James E.
- ↑ http://chess-results.com/tnr303618.aspx?lan=1&art=4&flag=30&wi=821&turdet=YES&zeilen=99999
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
Література
- ChessBase Megabase 2007
Посилання
- Особова картка Джеймса Тарджана на сайті ФІДЕ
- Партії Джеймса Тарджана в базі Chessgames
- Виступи на шахових олімпіадах