Олексюк Мирон Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:53, 22 січня 2021, створена SashkoR0B0T (обговорення | внесок) (автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексюк Мирон Йосипович
Народився 8 серпня 1899(1899-08-08)
Пониква, Округ Бродиd, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер 26 вересня 1950(1950-09-26) (51 рік)
Поховання Личаківський цвинтар
Країна  Австро-Угорщина
 Українська РСР
 Польська Республіка
 СРСР
Діяльність політик
Посада депутат Верховної Ради УРСР[d]
Партія Комуністична партія Західної України (1939) і ВКП(б)
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Миро́н Йо́сипович Олексю́к (8 серпня 1899(18990808), село Пониква, Австро-Угорщина, тепер Бродівського району Львівської області — 26 вересня 1950, місто Львів) — український радянський діяч, член ЦК КПЗУ, голова Бродівського райвиконкому Львівської області, голова правління Львівської обласної спілки споживчої кооперації. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Навчався у Бродівській класичній гімназії.

Влітку 1920 року працював у повітовому революційному комітеті в місті Бродах, вступив добровольцем у 45-ту дивізію Червоної армії, у складі якої боровся проти польських військ. З квітня 1921 року вчився на курсах політруків у місті Вінниці, а з 1922 року працював у «Першому Державному театрі імені Шевченка» в Умані.

Повернувшись у Східну Галичину, з 1925 року працював помічником слюсаря на Пониквівському пивному заводі Бродівського повіту, очолив профспілку та організував страйк робітників, за що був звільнений з роботи. Був одним з керівників Бродівського повітового комітету Комуністичної партії Західної України (КПЗУ). На початку 1932 року заарештований польською владою за участь у комуністичній партії і засуджений на чотири роки ув'язнення. У 1932–1936 роках — у в'язниці міста Дрогобича.

Вийшовши на волю, у 1936 році був секретарем Львівського підміського окружного комітету Комуністичної партії Західної України (КПЗУ), потім — секретарем Стрийського окружного комітету КПЗУ, обирався членом ЦК КПЗУ та ЦК «Сельробу». У середині 1937 року вдруге заарештований та засуджений на півтора року ув'язнення. До кінця 1938 року перебував у золочівській та львівській в'язницях, хворів на туберкульоз.

Після окупації Галичини Червоною армією, у вересні 1939 року очолив Тимчасове управління в місті Бродах. У жовтні 1939 року обирався депутатом Народних зборів Західної України. На першій сесії Народних зборів Західної України проголошував Декларацію про встановлення радянської влади в Західній Україні.

У 1939—1941 роках — заступник голови Тимчасового управління Бродівського повіту, заступник голови виконавчого комітету Бродівської районної ради депутатів трудящих, заступник голови виконавчого комітету Бродівської міської ради депутатів трудящих.

На початку німецько-радянської війни був евакуйований разом з родиною в Коломацький район Харківської області, згодом — до міста Джамбул Казахської РСР. Працював на відповідальних посадах в органах постачання сільськогосподарських продуктів.

У травні 1944—1949 років — голова виконавчого комітету Бродівської районної ради депутатів трудящих.

Член ВКП(б) з грудня 1944 року.

У 1949—вересні 1950 року — голова правління Львівської обласної спілки споживчої кооперації.

Помер у Львові , похований на 1 полі Личаківського цвинтаря.

Батько Мирослава Олексюка — українського вченого, філософа, директора Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]