Манівакі
|
Манівакі
Координати 46°22′30″ пн. ш. 75°58′00″ зх. д. / 46.375000000028° пн. ш. 75.966700000027785222° зх. д.Координати: 46°22′30″ пн. ш. 75°58′00″ зх. д. / 46.375000000028° пн. ш. 75.966700000027785222° зх. д.
| |||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Манівакі — місто, розташоване на північ від Гатіно і на північний захід від Монреаля, в провінції Квебек, Канада. Це адміністративний центр муніципалітету округу Ла-Валле-де-ла-Гатіно.
Географія
Місто розташоване на річці Гатіно, на перетині доріг 105 і 107, трохи к півдню від шосе 117 (Трансканадське шосе).
Клімат
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 18.3 °C (65 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -12.8 °С (9 °F).[4]
| Клімат Манівакі | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 12 | 12 | 22 | 28 | 33 | 36 | 37 | 37 | 33 | 28 | 21 | 13 | 37 |
| Середній максимум, °C | −5 | −3 | 2 | 11 | 19 | 24 | 26 | 25 | 20 | 12 | 4 | −3 | 11 |
| Середня температура, °C | −12 | −11 | −2 | 4 | 11 | 16 | 18 | 17 | 13 | 6 | 0 | −9 | 5 |
| Середній мінімум, °C | −19 | −19 | −7 | −3 | 3 | 9 | 11 | 10 | 6 | 1 | −5 | −15 | −2 |
| Абсолютний мінімум, °C | −42 | −43 | −41 | −30 | −9 | −2 | −5 | −3 | −5 | −13 | −25 | −42 | −43 |
| Норма опадів, мм | 40 | 50 | 50 | 40 | 50 | 70 | 80 | 70 | 70 | 70 | 60 | 60 | 760 |
| Днів з дощем | 5 | 6 | 6 | 5 | 6 | 6 | 7 | 6 | 6 | 6 | 6 | 7 | 77 |
| Вологість повітря, % | 78 | 73 | 74 | 67 | 63 | 69 | 76 | 77 | 83 | 79 | 80 | 80 | 75 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Історія
Історія Манівакі тісно пов'язана з історією сусідньої алгонкінської резервації Кітіган-Зібі (Kitigan Zibi), оскільки місто було засноване на землі, яка спочатку входила до складу резервації. Його муніципальні землі були предметом історичних земельних претензій з боку резервації Кітіган-Зібі; частина претензій була врегульована зовсім недавно, в 2007 році.[5]
У першій половині дев'ятнадцятого століття алгонкіни місії на озері Де-Монтань (Двох гір) під проводом вождя Пакінаватіка прийшли в район річки Дезерт. Незабаром після цього, в 1832 році, Компанія Гудзонової затоки пішла за ними і встановила торговий пост на злитті річок Дезерт і Гатіно. Десять років по тому місіонери-облати Непорочної Діви Марії заснували місію Нотр-Дам-дю-Дезерт, а з 1849 року вони зажадали від влади демаркації містечка з метою створення резервації для алгонкінів. Межі міста були встановлені в 1850 році, і поселення отримало від облатів назву Манівакі (на алгонкінській мові «Земля Марії»).[6] Незабаром після цього в Манівакі стали селитися торговці лісом, фермери, ремісники і підприємці, яких вабили лісові ресурси. Гілка Канадської тихоокеанської дороги зв'язала Манівакі з Уейкфілдом на початку XX століття, але була закинута в 1986 році.
У 1851 році облати заснували парафію Ляссонсьон-де-Манівакі.[7] Видобуток лісу став джерелом існування багатьох поселенців в регіоні. Ірландці, французи і алгонкіни, три традиційні культури долини Гатіно, сприяли розвитку міста і жили поруч один з одним.
Манівакі був офіційно заснований в 1851 році і став муніципалітетом в 1904 році. Він отримав статус «села» в 1930 році і статус міста в 1957 році.
Наприкінці Першої світової війни регіон, як і Квебек в цілому, і більшість країн світу, постраждав від епідемії іспанського грипу. Менш ніж за два тижні місто пережило близько 20 смертей внаслідок хвороби. Злякавшись, люди відмовилися виходити на вулицю, і вперше в історії міста було відзначено неділю, коли в церкві не відбулася меса.
Ще одним пам'ятною подією стала повінь 14 травня 1974 року. Вода в річках Гатіно і Дезерт піднімалася із загрозливою швидкістю від 3 до 6 дюймів на годину. Більше 1000 будинків у районі Манівакі були затоплені, і близько 3000 чоловік довелося евакуювати. Хоча ніхто не постраждав, збиток склав багато мільйонів доларів.
З 1974 року жодних великих лих не було відзначено. Городок продовжує процвітати завдяки лісовому господарству і туризму.
Демографія
Населення:[8]
- Населення в 2016 році: 3778
- Населення в 2011 році: 3930
- Населення в 2006 році: 4102
- Зміна чисельності населення з 2006 по 2011 рік: -4,2 %
- Населення в 2001 році: 4020 (R)
- Населення в 1996 році: 4527 осіб (включаючи додаткову територію перед передачею Кітіган-Зібі)
- Населення в 1991 році: 4605
Приватні житла (зайняті звичайними жителями): 1934
Мови:[9]
- Англійська як перша мова: 5,5 %
- Французька як перша мова: 90,7 %
- Англійська та французька як перша мова: 0,7 %
- Інша перша мова: 3,1 %
Відомі люди
- Джино Оджік: гравець НХЛ в командах «Ванкувер Кенакс», «Нью-Йорк Айлендерс», «Філадельфія Флайєрс» і «Монреаль Канадієнс».
- Анни Галіпо: актриса, яка знялася в фільмі 1999 року про Сіру Сову разом з Пірсом Броснаном .
Зникнення Мейсі Оджік і Шеннон Олександр
6 вересня 2008 року Манівакі опинився в центрі уваги канадської преси в зв'язку зі зникненням подруг Мейсі Оджік і Шеннон Александер, 16 і 17 років, з резервації Кітіган-Зібі. До теперішнього часу про їхню долю нічого не відомо.[10]
Примітки
- ↑ https://www150.statcan.gc.ca/t1/tbl1/fr/tv.action?pid=9810000201
- ↑ https://www.donneesquebec.ca/recherche/fr/dataset/repertoire-des-municipalites-du-quebec/resource/c27b1830-2b46-4e80-819b-6238ff7c3b03
- ↑ а б https://www.donneesquebec.ca/recherche/dataset/gentiles — 2020.
- ↑ Клімат Манівакі
- ↑ Fact Sheet - Old Burial Ground Specific Claim Kitigan Zibi Anishinabeg. Indian and Northern Affairs Canada. Архів оригіналу за 13 червня 2011. Процитовано 17 вересня 2008.
- ↑ Kitigan Zibi (Réserve indienne) (French) . Commission de toponymie du Québec. Процитовано 16 вересня 2008.
- ↑ Maniwaki (Ville) (French) . Commission de toponymie du Québec. Процитовано 17 вересня 2008.
- ↑ Statistics Canada: 1996, 2001, 2006, 2011 census
- ↑ 2006 Community Profile.
- ↑ http://www.ottawasun.com/2015/12/03/this-is-what-missing-maniwaki-girls-maisy-odjick-and-shannon-alexander-would-look-like-7-years-after-they-disappeared