Катойконім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Катойконім (від грецької katajkos — житель і nim — назва), етнікон, патронімні слова (від латинської patria — батьківщина) — назва мешканців певної місцевості, співвіднесена з топонімом. Наприклад, Київ — киянин, Одеса — одесець (форма «одесит» – неправильна, скалькована з офіційної мови Російської імперії), Крим — кримчанин.

В українській мові налічується понад 30 катайконімних суфіксів.

Напрямки досліджень в українському мовознавстві[ред.ред. код]

  • зіставно-порівняльний (П. І. Ковалик, Б. Ліндерт, А. К. Смольська)
  • регіонально-діалектний (Ю. О. Карпенко, Павло Чучка, В. П'япка, Л. Госак, Р. Шрамек та інші)
  • дериватологічний (Є. А. Лєвашов)
  • регламентно-нормативний (О. М. Бабкін, З. С. Шеломенцева та інші)

Катойконімні суфікси[ред.ред. код]

В українській мові[ред.ред. код]

У сучасній українській мові на утворення множинних назв жителів вживається 25 суфіксів, а сингулятивних (чоловічих і жіночих) — понад 10.

  • Множинні катойконіми утворюються за допомогою суфіксів:
    • -ц-і, -івц-і, -анц-і, -инц-і, -ан-и (-ян-и), -чан-и, івчан-и, -ивчан-и, -чанц-і, -щан-и, -ак-и, -чак-и, -ук-и, -чук-и, -ик-и, -ух-и, -іст-и, -ит-и, -ун-и, -енн-я, -ет-и, -ан-а, -ат-а, -чат-а, -ач-і.
  • Сингулятивні катойконіми утворюються за допомогою суфіксів:
    • чоловічі: -ин-и, -чин, -ець, -ан, -чан, -івець, -анець
    • жіночі: -иц-я, -к-а, -анк-а, -чанк-а, -их-а.

Переважна більшість українських катайконімних суфіксів (продуктивних і непродуктивних) функціонує в катайконімах інших слов'янських мов, відрізняючись у певних випадках ступенем активності, продуктивності, поширеності та особливостями морфоматики.

В інших слов'янських мовах[ред.ред. код]

Спільні з українськими[ред.ред. код]

До власне українських належать:

Суфікси, які також функціонують у білоруській мові:

Суфікси -ат-а, -чат-а (солотвинча́та, від Солотвина) також функціонують у російській мові: рос. Мака́рьев — макаря́та[1]

Суфікс -их-а на утворення жіночих назв жителів вживається в українській, білоруській та російській мовах, проте в інших слов'янських мовах він не простежується. Напр.: укр. Хрипки́ - хрипчи́ха, рос. О́стров - островни́ха[2], біл. Віцяві́чы - віцяўчи́ха(Гродненська область).

Усі інші суфікси є явищем спільнослов'янським[3].

Відсутні в українській[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словарь названий жителей РСФСР/ Под редакцией А. М. Бабкина., Москва, 1964, стор. 128
  2. Словарь названий жителей РСФСР/ Под редакцией А. М. Бабкина., Москва, 1964, стор. 229
  3. Lindert B. Formanty służąne do tworzenia nazw mieszkańców w językach słowiańskich. Lublin. 1967, стор. 111

Література[ред.ред. код]

  • В. О. Горпинич «Назви жителів в українській мові», Київ, головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979