Гніздище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:03, 19 лютого 2021, створена Oleh z Kalusha (обговорення | внесок) (Зникаючі села Чернігівщини.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гніздище
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Городнянський район
Рада Гніздищенська сільська рада
Основні дані
Засноване к. 17 ст.
Населення 75 (2006р.)
Площа 0,705 км²
Густота населення 106,38 осіб/км²
Поштовий індекс 15106
Телефонний код +380 4645
Географічні дані
Географічні координати 51°52′39″ пн. ш. 31°29′55″ сх. д. / 51.87750° пн. ш. 31.49861° сх. д. / 51.87750; 31.49861Координати: 51°52′39″ пн. ш. 31°29′55″ сх. д. / 51.87750° пн. ш. 31.49861° сх. д. / 51.87750; 31.49861
Середня висота
над рівнем моря
134 м
Водойми Смячка
Відстань до
обласного центру
65 км
Відстань до
районного центру
8 км
Найближча залізнична станція Городня
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 15142, Чернігівська обл., Городнянський р-н, с.Гніздище, вул.Перемоги,9
Карта
Гніздище. Карта розташування: Україна
Гніздище
Гніздище
Гніздище. Карта розташування: Чернігівська область
Гніздище
Гніздище
Мапа
Мапа

Гнізди́ще — село в Україні, у Чернігівській області Городнянського району. Розташоване на річці Смяч. Центр сільської Ради народних депутатів, якій підпорядковані села Горошківка і Стовпівка. Є легенда, згідно з якою звідси походив міфічний Соловей-Розбійник.

Історія

Перша згадка відноситься до кінця XVII ст. На околицях села виявлено городище скіфських часів (V — III ст. до н. е.). Під час Північної війни поблизу Гніздища розташовувався Шведський городок, назва якого стала мікротопонімом урочища, — імовірно, тут якийсь час стояли сторожові загони каролінців після проходження основного війська. Станом на 1739 рік налічувалося 4 двори, у 1866 — 9 дворів з 67 мешканцями, у 1897 — 33 двори та 227 мешканців. У грудні 1917 р. встановлено Радянську владу. У 1931 р. місцеві жителі підняли повстання під проводом Якима Рябченка.[1] Під час Другої світової війни на фронтах та в партизанських загонах воювали 52 місцевих жителі, з них 37 нагороджено медалями та орденами СРСР, 22 людини — померло у боях. У 1966 році встановлено надгробок на братській могилі 5 мешканців села, закатованих гітлерівцями.

Примітки

Посилання