Городня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Городня
Gorodnja city coa 1782.gif
Герб Городні
Городня
Розташування міста Городня
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернігівська область
Район Городнянський район
Рада Городнянська міська рада
Код КОАТУУ 7421410100
Засноване середина 16 століття
Статус міста з 1957 року
Населення 12 273 (01.01.2016)[1]
Площа 12,2 км²
Поштові індекси 15100
Телефонний код +380-4645
Координати 51°53′35″ пн. ш. 31°35′41″ сх. д. / 51.89306° пн. ш. 31.59472° сх. д. / 51.89306; 31.59472Координати: 51°53′35″ пн. ш. 31°35′41″ сх. д. / 51.89306° пн. ш. 31.59472° сх. д. / 51.89306; 31.59472
Висота над рівнем моря 137 м
Водойма р. Чибриж
День міста 23 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Городня
До станції 4 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 56 км
До Києва
 - автошляхами 196 км
Міська влада
Адреса 15100, м. Городня, вул. Троїцька, 13
Веб-сторінка Городнянська міськрада
Міський голова Богдан Андрій Іванович

Commons-logo.svg Городня у Вікісховищі

Городня́ — місто в Чернігівській області. Адміністративний центр Городнянського району Чернігівської області. Статус міста з 1957 року.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на півночі України на берегах річки Чибриж. Площа міста становить 12,2 км²[2]. Городня здавна знаходилася біля перетину трьох слов'янських держав: України, Росії та Білорусі. На сьогодні місто перетинають міжнародні автомобільний та залізничний шляхи. Рельєф міста рівнинний. Клімат помірно-континентальний. Взимку в Городні утворюється сніговий покрив. Екологічна ситуація в місті сприятлива завдяки низькому рівню розвитку промисловості та малій інтенсивності руху автомобільного транспорту.

Історія[ред.ред. код]

Поселення Городня відоме з часів Київської Русі дотатарського періоду. У 14 столітті занепало. Територія увійшла до складу Великого князівства Литовського. 1503 року ці землі захопила Московська держава. У писемних джерелах Городня вперше згадується в 1552 році як місто Московії, коли разом з іншими московитами тут мобілізували людей на війну проти Татарстану — у так званий Казанський похід разом із стародубцями йшли «рос. боярские дети Городни и Мощенки».

З 1618 року Городня повертається до складу українських воєводств Речі Посполитої. Відновлюють занепале місто шляхтичі Хвощі. У час створення Польщею Чернігівського воєводства (1635 р.) Городня — вже містечко і центр Городнянського округу.

Гетьманщина[ред.ред. код]

З 1649 — у складі Гетьманської України. Брали активну участь у повстаннях та визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. Тоді ж містечко входило до Седнівської сотні Чернігівського полку, з 1705[Джерело?] Городня — сотенний центр Чернігівського полку. До Городнянської сотні входили 55 населених пунктів.

29 червня 1709 Петро I після перемоги над шведською армією (в складі російської армії перебувала більшість козаків Чернігівського полку, про що є згадки в послужних списках 1724 року) саме в Городні святкував свій День ангела. І нібито подарував місту три чавунні гармати.

У 1732 році завдяки благодійницьким внескам купця 1 гільдії, міського голови Писарева Павла Миколайовича в центрі Городні був збудований храм святої Трійці. Ця перлина зодчества зруйнована російсько-більшовицькою владою.

У 1764 році в Городні мешкало 125 сімей козаків та 185 сімей міщан та селян, а також стали населяти її євреї, більш ніж 300 осіб, в основному ремісники та купці.

У 1782 році в Україні незаконно скасовано полковий адміністративний устрій і утворено 5 російських намісництв, у тому числі й Чернігівське. Намісництва, а потім і губернії ділилися на повіти. У цьому році Городня стала адміністративним центром (повітовим містом) одного з найбільших повітів Чернігівщини — Городнянського.

У наступному 1783 році повітове місто одержало різні вигоди і привілеї.

Часи Російської імперії[ред.ред. код]

У 18 столітті у Городні споруджено три церкви. 1814 року засновано дворянське училище (з 1913 року — Городнянське вище початкове училище).

1859 року у повітовому місті Городнянського повіту Чернігівської губернії, мешкала 4081 особа (2018 чоловічої статі та 2063 — жіночої), налічувалось 291 дворове господарство, існували 2 православні церкви, єврейська молитовна школа, повітове та приходське училища, лікарня, поштова станція, 3 заводи: шкіряний і 2 цегельних, відбувались базари та 4 ярмарки на рік[3].

Важливу роль для пожвавлення економіки й торгівлі в Городні мало прокладення Лібаво-Роменської залізниці (1873 р.), а згодом відкриття в Городні банку.

У кінці 19 століття на кошти грузинського князя Іліодора Орбеліані був споруджений «Народний дом», у якому аматори показували спектаклі, потім створювався кінематограф. Будівля збереглася до наших днів, з 2013 року тут знаходиться дитячо-юнацька спортивна школа.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4310 осіб (2167 чоловічої статі та 2143 — жіночої), з яких 2966 — православної віри, 1249 — іудейської[4].

Часи УНР та СРСР[ред.ред. код]

Під час Першої світової війни та створення Української Народної Республіки Городня стала епіцентром історичних подій. У місті формувалися загони Червоної армії Щорса, В. Боженка, М. Кропив'янського. Біля Городні діяли повстанці отаманів Галаки, Добровечора, Ющенка, Бусла.

У 1919 році у приміщенні Городнянської жіночої гімназії (тепер школа № 2) містилося керівництво Чернігівської губернії, під керівництвом Ю. Коцюбинського та Є. Бош.

У 1923 році повіти були ліквідовані, Городня стала центром району.

Під час Голодомору Городня знову в центрі подій. Для придушення повстання селян у Городню були викликані з Гомеля регулярні війська. 17 червня 1931 року повстанці під керівництвом Я. Рябченка (в минулому начальник повітової міліції УНР) біля Городні зазнали поразки.

1941–1943 місто окуповане німцями. Під час Другої світової війни загинуло 8 тисяч 425 жителів Городні та району. Трьом городнянцям: О. Жижкуну[ru], Б. Калачу[ru], Й. Юфи — присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Радянські війська вибили нацистів з Городні 24 вересня 1943 року.

З 1957 року Городня — місто.

У 1989 році в Городні почалось виробництво кольорових телевізорів «Агат». Це був єдиний районний центр на території тодішнього Радянського Союзу, в якому випускалась така високотехнологічна на той час продукція.

У Городні тривалий час розміщувався 703 навчальний авіаційний полк Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків, який мав добре оснащення; аеродром, полігон, сучасні класи, тренажери. Тут стали на крило тисячі висококласних льотчиків, серед яких десять майбутніх космонавтів.

Новітня історія[ред.ред. код]

Із проголошенням незалежності України, у 1991 році, Городня знову стала прикордонним містом.

18 листопада 2014 року активісти громадської організації «Грім» та Чернігівської обласної самооборони звалили пам'ятник Леніну на Соборній площі у центрі міста.

11 липня 2015 року архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій звершив освячення новозбудованого малого храму парафії святителя Василія Великого[5].

Походження назви[ред.ред. код]

Існує кілька версій щодо походження назви міста. Дехто вважає, що місто отримало свою назву від однойменної річки. Інші ж схиляються до версії, згідно якої в основі назви лежить давньоруське слово «городня», в яке вкладено конкретний зміст — «загороджене місце, огорожа». До останніх, зокрема, схиляється і чернігівський журналіст та краєзнавець Володимир Сапон. Також існують місцеві легенди стосовно появи назви Городні, втім, вони не мають правдивого історичного підґрунтя.

Економіка[ред.ред. код]

У місті діють — льонозавод, хлібний, маслоробний, комбікормовий і цегельний заводи. «Городнянський механічний завод», харчовий комбінат, торфопідприємство, міжколгоспна будівельна організація, «Лісгоспзаг», комбінат побутового обслуговування. Підприємства малого та мікро бізнесу.

Переважна більшість населення зайнята в бюджетній сфері, або тимчасово вимушена емігрувати за кордон в пошуках роботи.

Транспорт[ред.ред. код]

Аеродром біля Городні

Основним засобом пересування городнянців, нарівні з авто, є велосипед, тому майже кожен магазин, кафе та інші заклади в місті мають велопарковки.

Неподалік від міста розташовувалася тренувальна авіаційна база. Зараз аеродром не функціонує, частина його території здається в оренду приватним підприємцям[6]. Піщано-щебневу суміш з аеродрому використовують для підсипки ґрунтових вулиць[6].

Соціальна сфера[ред.ред. код]

  • освіта: районна гімназія[7] та загальноосвітня школа №2[7], 2 школи-інтернати[8] та 2 дошкільні заклади;
  • медицина та оздоровлення: районна лікарня[9], госпіталь, психоневрологічний диспансер, дитячий санаторій «Полісяночка»[10], міський стадіон;
  • культура: будинок культури[11], школа мистецтв, школа танців, музична та спортивна школа, станція юних техніків, спортивні секції, 4 клуби, 2 бібліотеки, історико-краєзнавчий музей[12], німецький культурний центр «Взаємодія»;
  • ЗМІ: щосуботи виходить районна газета «Новини Городнянщини»[13].

Національний склад[ред.ред. код]

  • Українці — 81%
  • Білоруси — 11%
  • Росіяни — 6%

Видатні люди[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. Постанова Верховної Ради України «Про зміну меж міста Городня Городнянського району Чернігівської області»
  3. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 4)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-262)
  5. В Городні на Чернігівщині освячено новий храм
  6. а б Городня получила аэродром. Как использует? (ru). 
  7. а б Інформаційна система управління освітою. 
  8. Інформаційна система управління освітою. 
  9. МОЗ України. Чернігівська область
  10. Атестація городнянського табору "Полісяночка"
  11. У Городні відбувся благодійний концерт "Біди чужої не буває"
  12. Музеї Чернігівщини
  13. Чотири редактори районних газет пішли на пенсію

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]