Городня
| Городня | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
.jpg)
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Чернігівська область | ||||||||
| Район | Чернігівський район | ||||||||
| Рада | Городнянська міська громада | ||||||||
| Засноване | середина 16 століття | ||||||||
| Статус міста | від 1957 року | ||||||||
| Населення | ▲12 282 (01.04.2017) | ||||||||
| - повне | ▲12 282 (01.04.2017) | ||||||||
| Площа | 12,2 км² | ||||||||
| Поштові індекси | 15100 | ||||||||
| Телефонний код | +380-4645 | ||||||||
| Координати | 51°53′35″ пн. ш. 31°35′41″ сх. д. / 51.89306° пн. ш. 31.59472° сх. д.Координати: 51°53′35″ пн. ш. 31°35′41″ сх. д. / 51.89306° пн. ш. 31.59472° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 137 м | ||||||||
| Водойма | р. Чибриж | ||||||||
| Назва мешканців | городня́нець, городня́нка, городня́нці | ||||||||
| День міста | 23 вересня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Городня | ||||||||
| До станції | 4 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - автошляхами | 56 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 196 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 15100, Чернігівська обл,Чернігівський р-н, м. Городня, вул. Троїцька, 13 | ||||||||
| Вебсторінка | Городнянська міськрада | ||||||||
| Міський голова | Богдан Андрій Іванович | ||||||||
| |||||||||
Городня́ — місто в Україні, у Чернігівському районі Чернігівської області. Статус міста з 1957 року.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Городнянської міської громади і є її адміністративним центром [1]
Походження назви[ред. | ред. код]
Існує кілька версій щодо походження назви міста. Дехто вважає, що місто отримало свою назву від однойменної річки. Інші ж схиляються до версії, згідно якої в основі назви лежить давньоруське слово «городня», у яке вкладено конкретний зміст — «загороджене місце, огорожа». До останніх, зокрема, схиляється і чернігівський журналіст та краєзнавець Володимир Сапон. Також існують місцеві легенди стосовно появи назви Городні, втім, вони не мають правдивого історичного підґрунтя.
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташоване на півночі України, на берегах річки Чибриж. Площа міста становить 12,2 км²[2]. Густота населення — 1006 осіб/км². Городня знаходиться біля перетину кордонів трьох держав: України, Росії та Білорусі. На сьогодні через місто проходять міжнародні автомобільний та залізничний шляхи. Рельєф міста рівнинний. Клімат помірно-континентальний, із м'якою зимою й теплим літом. Взимку в Городні утворюється сніговий покрив. Екологічна ситуація в місті сприятлива завдяки низькому рівню розвитку промисловості та малій інтенсивності руху автомобільного транспорту.
Історія[ред. | ред. код]
Поселення Городня відоме з часів Київської Русі дотатарського періоду. У 14 столітті занепало. Територія увійшла до складу Великого князівства Литовського. 1503 року ці землі захопила Московська держава. У писемних джерелах Городня вперше згадується в 1552 році як місто Московії, коли разом з іншими московитами тут мобілізували людей на війну проти Татарстану — у так званий Казанський похід разом із стародубцями йшли «рос. боярские дети Городни и Мощенки».
З 1618 року Городня повертається до складу українських воєводств Речі Посполитої. Відновлюють занепале місто шляхтичі Хвощі. У час створення Польщею Чернігівського воєводства (1635 р.) Городня стає містечком і центром Городнянського округу.
Гетьманщина[ред. | ред. код]
З 1649 перебуває у складі Гетьманщини. Городнянці брали активну участь у повстаннях та визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Тоді ж містечко входило до Седнівської сотні Чернігівського полку. З 1705 року[3]Городня — сотенний центр Чернігівського полку. До Городнянської сотні входили 55 населених пунктів.
У радянський час був поширений імперський міф — начебто 29 червня 1709 року Петро I після перемоги над українською гетьманською армією (у складі московської армії перебувала більшість козаків Чернігівського полку, про що є згадки в послужних списках 1724 року) саме в Городні святкував свій День ангела. Місто начебто отримало у подарунок від нього три чавунні гармати, які нині стоять на постаменті як пам'ятка архітектури й є одним із символів міста. Насправді ні московський цар у Городні не був, ні гармат не дарував[4]
У 1732 році завдяки благодійницьким внескам купця Першої гільдії, міського голови Писарева Павла Миколайовича в центрі Городні збудована церква святої Трійці. Ця перлина зодчества зруйнована російсько-більшовицькою владою. Його стараннями також збудовано нинішнє приміщення міської ради та місцевого музею.
У 1764 році в Городні мешкало 125 сімей козаків, 185 сімей міщан і селян, а також понад 300 євреїв, в основному ремісників і купців.
У 1782 році в Гетьманщині незаконно скасований полковий адміністративний устрій і утворено 5 російських намісництв, у тому числі й Чернігівське. Намісництва, а потім і губернії ділилися на повіти. У цьому році Городня стала адміністративним центром (повітовим містом) одного з найбільших повітів Чернігівщини — Городнянського. Пізніше, у 1783 році, повітове місто одержало різні вигоди і привілеї.
У 1785 році місто наділили магдебурзьким правом.
Часи Російської імперії[ред. | ред. код]
У 18 столітті у Городні споруджено три церкви. У 1814 засновано дворянське училище (з 1913 — Городнянське вище початкове училище).
У 1859 році в повітовому місті Городнянського повіту Чернігівської губернії, мешкала 4 081 особа (2 018 чоловічої статі та 2 063 — жіночої), налічувалось 291 дворове господарство, існували 2 православні церкви, єврейська молитовна школа, повітове та приходське училища, лікарня, поштова станція, 3 заводи: шкіряний і 2 цегельних, відбувались базари та 4 ярмарки на рік[5].
Важливу роль для пожвавлення економіки й торгівлі в Городні мало прокладення Лібаво-Роменської залізниці (1873), а згодом відкриття в Городні банку.
Наприкінці 19 століття на кошти грузинського князя Іліодора Орбеліані споруджений «Народний дім», у якому аматори показували спектаклі, потім створювався кінематограф. Будівля збереглася до наших днів, з 2013 тут знаходиться дитячо-юнацька спортивна школа.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4310 осіб (2167 чоловічої статі та 2143 — жіночої), з яких 2966 — православної віри, 1249 — юдейської[6].
Часи УНР та СРСР[ред. | ред. код]
Під час Першої світової війни та створення УНР Городня стала епіцентром історичних подій. У місті формувалися загони Червоної армії Миколи Щорса, Василя Боженка, Миколи Кропив'янського. Біля Городні діяли повстанці отаманів Івана Галаки, Добровечора, Ющенка, Бусла.
У 1919 році в приміщенні Городнянської жіночої гімназії (тепер школа № 2) містилося більшовицьке керівництво Чернігівської губернії під керівництвом Юрія Коцюбинського та Євгенії Бош.
У 1923 році повіти ліквідовані, Городня стала центром району.
Місто постраждало під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років, встановлено імена щонайменше 8 жертв-жителів міста[7]. Для придушення повстання селян у Городню з Гомеля викликані регулярні війська, адже воно охопило 4 райони. 17 червня 1931 повстанці під керівництвом Якима Рябченка (в минулому начальник повітової міліції УНР) біля Городні зазнали поразки і 174 учасників повстання було репресовано[8][9].
У 1941—1943 роках місто окуповане німцями. Під час Другої світової війни загинуло 8 425 жителів Городні та району. Трьом городнянцям: О. Жижкуну, Б. Калачу, Й. Юфи — присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Радянські війська вибили нацистів з Городні 24 вересня 1943 року.
З 1957 року Городня отримала статус міста.
У 1989 році в Городні почалося виробництво кольорових телевізорів «Агат». Це був єдиний районний центр на терені СРСР, у якому випускалася така високотехнологічна на той час продукція.
У Городні тривалий час розміщувався 703 навчальний авіаційний полк Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків, який мав добре оснащення: аеродром, полігон, сучасні класи, тренажери. Тут стали на крило тисячі висококласних льотчиків, серед яких десять майбутніх космонавтів.
Новітня історія[ред. | ред. код]
Із проголошенням незалежності України, у 1991 році, Городня знову стала прикордонним містом. У місті активно діяли осередки УРП, Народного Руху та «Зеленого світу».
18 листопада 2014 року активісти громадської організації «Грім» та Чернігівської обласної самооборони звалили пам'ятник Леніну на Соборній площі у центрі міста.
11 липня 2015 року архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій звершив освячення новозбудованого малого храму парафії святителя Василія Великого[10].
24.02.2022 війська РФ увійшли до міста, наступні дні численні колони проходили через Городню в напрямку Чернігова.
26.02.2022 силами ЗСУ було завдано удару по колоні російської техніки, локалізованої на південному заході міста поблизу лісгоспу.
З 29.03.2022 російські війська почали відступати з Чернігівської області, 1 квітня вони остаточно покинули Городню, залишивши техніку.
Демографія[ред. | ред. код]
У 1989 році населення міста складало 15092 особи[11]. Надалі ситуація почала погіршуватися. Згідно з останнім переписом населення, у 2001 році у місті було 13987 жителів. Станом на 01.01.2016 року налічувалося вже 12235 осіб, серед них 5470 чоловіків та 6765 жінок. У 2017 році динаміка стабілізувалась і навіть демонструє позитивну тенденцію — станом на 01.04.2017 року чисельність населення збільшилася до 12282 чоловік.
| Вік | Чоловіки | Жінки | Всього | Частка |
|---|---|---|---|---|
| 0-18 | 1117 | 1087 | 2204 | 18 % |
| 18-65 | 3898 | 4597 | 8495 | 69,4 % |
| 65+ | 455 | 1081 | 1536 | 12,6 % |
Національний склад[ред. | ред. код]
Населення міста моноетнічне, проте так було не завжди — у минулі століття, окрім українців, значна кількість мешканців була єврейського походження. Перепис населення у 2001 році продемонстрував такий національний розподіл населення:
| Національність | Частка |
|---|---|
| Українці | 93,8 % |
| Росіяни | 4,5 % |
| Білоруси | 1,1 % |
| Інші | 0,6 % |
Економіка[ред. | ред. код]
У місті діють такі підприємства[12]:
- ЗАТ «Городнянський маслозавод» — виготовляє вершкове масло, чеддер, пастеризоване молоко
- ЗАТ «Городнянський комбікормовий завод» — займається виробництвом високоякісних кормів
- ВАТ «Городнянський механічний завод» — випускає кабельні барабани, обозні вироби, пиломатеріали
- Городнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «ГОРОДНЯРАЙАГРОЛІСГОСП» — виробляє обрізні та необрізні пиломатеріали, площа лісового фонду 12,3 тис. га
- ДП «Городнянське лісове господарство» — площа лісового фонду 34,4 тис. га
- Городнянське виробничо-торговельне об'єднання — випускає хліб та хлібобулочні вироби, макаронні вироби, безалкогольні напої
- ТОВ «Рескі Хрипівка» — виробництво довгого та короткого льоноволокна
- Райкоопзаготпром городнянської райспоживспілки — заготівля сільгосппродукції, лікарських рослин, вторинної сировини, організація торгівлі на місцевому ринку
Також діє ряд підприємств малого та мікробізнесу. Велика кількість населення зайнята в бюджетній сфері.[13]
Природа[ред. | ред. код]
Транспорт[ред. | ред. код]
Основним засобом пересування городнянців, нарівні з авто, є велосипед, тому майже кожна крамниця, кав'ярня й інші заклади в місті мають велопарковки.
Неподалік від міста розташовувалася тренувальна авіаційна база. Зараз аеродром не працює, частина його терену здається в оренду приватним підприємцям. Піщано-щебневу суміш з аеродрому використовують для підсипки ґрунтових вулиць[14].
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Освіта[ред. | ред. код]
У Городні активізується процес уніфікації освіти й адаптації вітчизняної освітньої системи до європейської.
До системи освіти міста входять наступні навчальні заклади: гімназія, ЗОШ I—III ст. № 2, 2 школи-інтернати, Будинок дітей та юнацтва, дитячо–юнацька спортивна школа, станція юних техніків. Є також 2 дошкільних заклади[15].
Медицина[ред. | ред. код]
Медицина та оздоровча сфера представлені районною лікарнею[16], госпіталем, психоневрологічним диспансером, дитячим санаторієм «Полісяночка»[17], міським стадіоном.
Спорт[ред. | ред. код]
На території міста функціонують секції з різних видів спорту: волейболу, футболу, легкої атлетики, лижного спорту та ін. Відкрилася нова секція з боксу, яка успішно розвивається і приносить місту нові нагороди. Футбол представлений двома міськими командами «Юність» та «Легіон» на районному рівні та ФК «Городня» на обласному.
Культура[ред. | ред. код]
У місті є Городнянська школа мистецтв імені Лідії Кондрашевської, будинок культури, який має крісельні зали на 800 та 200 місць[18], бібліотека, школа танців, спортивна школа, станція юних техніків, спортивні секції, історико-краєзнавчий музей[19], клуби, німецький культурний центр «Взаємодія».
Засоби масової інформації[ред. | ред. код]
Щосуботи виходить районна газета «Новини Городнянщини». В Інтернеті функціонують сторінки місцевих органів влади, громадських проектів та організацій.
Видатні люди[ред. | ред. код]
- Арінштейн Ганна Йосипівна — селекціонер, генетик.
- Байдак Алла Євгенівна — народна майстриня, член НСМНМУ.
- Бірюк Лев Васильович — український політик.
- Волкович Анна Маркіянівна (Агейкіна) — лікарка, громадський діяч, організатор створення осередків Всеросійської Селянської спілки в Кобеляцькому повіті Полтавської губернії.
- Волкович Микола Маркіянович — учений-хірург, академік ВУАН (з 1928 року)
- Дусь Сергій Васильович (1991—2014) — сержант Збройних сил України, учасник війни на сході України.
- Жижкун Олексій Петрович — гвардії лейтенант, Герой Радянського Союзу
- Калач Борис Пилипович — партизан, Герой Радянського Союзу
- Кацнельсон Абрам Ісакович — український поет, літературознавець, перекладач єврейського походження
- Лопухов Олександр Михайлович — український художник. Оформив видання творів поета XIX століття Івана Манжури
- Маригодов Костянтин Лукич — російський поет.
- Нітченко Роман Федорович (1989—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України.
- Орбеліані Іліодор Миколайович — грузинський князь; меценат, керівник і режисер театру у Городні наприкінці XIX — початку XX ст.
- Перцовський Абрам Самійлович (1897—1970) — лікар-хірург; учасник Другої світової війни.
- Пиниця Петро Іванович — поет, лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» та Міжнародної літературної премії «Сад божественних пісень» імені Григорія Сковороди
- Ремболович Іван Семенович — сотник Армії УНР, воїн дивізії СС «Галичина», воїн УПА
- Ротозій Дмитро Віталійович (1993—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Савицький Дмитро Васильович — архітектор часів Російської імперії.
- Стебун Ілля Ісаакович (справжнє прізвище Кацнельсон) — літературознавець, критик і педагог.
- Степанець Павло Миколайович — український футболіст.
- Юфа Йосип Семенович — гвардії полковник, Герой Радянського Союзу.
- Гончарук Олексій Валерійович — прем'єр-міністр України з 29 серпня 2019 року[20] по 4 березня 2020 року. Наймолодший керівник уряду в історії сучасної України[21].
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Городня і Городнянський повіт є одним із перших центрів, де вирощували картоплю в Україні.[22]
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України «Про зміну меж міста Городня Городнянського району Чернігівської області [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.]»
- ↑ Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г.Заболотного. dnabb.org. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ Городненські гармати: Кінець місцевого міфу. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 4)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-262)
- ↑ Городня. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ Городнянське повстання Рябченка - вперше вивчено! - Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". siver.com.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ Розгром повстання Якима Рябченка (1931) - Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". siver.com.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ В Городні на Чернігівщині освячено новий храм. Архівовано.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 13 червня 2017.
- ↑ Підприємства міста. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018.
- ↑ У Чернігівській області збудують склозавод вартістю $250 млн. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 6 квітня 2019. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 4 квітня 2019.
- ↑ Городня получила аэродром. Как использует? (рос.). Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
- ↑ Інформаційна система управління освітою. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 8 листопада 2017.
- ↑ МОЗ України. Чернігівська область. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
- ↑ Атестація городнянського табору «Полісяночка»
- ↑ У Городні відбувся благодійний концерт «Біди чужої не буває». Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
- ↑ Музеї Чернігівщини. Архів оригіналу за 6 вересня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
- ↑ Гончарук из Городни [Архівовано 26 лютого 2020 у Wayback Machine.], gorod.cn.ua, 5 вересня 2019
- ↑ Новий Кабмін. Що відомо про міністрів уряду Гончарука. tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 вересня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.
- ↑ Американські «родичі гарбузові» – як українські селяни освоювали заокеанські агрокультури
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Л. М. Якубенко. Городня [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Horodnia, miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 138. (пол.).— S. 138. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Городня |
- Неофіційний сайт міста Городня, форум Городні [Архівовано 14 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- ГОРОДНЯ. Офіційний вебсайт управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації [Архівовано 17 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Картка на сайті ВРУ[недоступне посилання з липня 2019]
- З історії Городнянської чоловічої гімназії
| |||||||||||
| ||||||||
| ||||||||||||||||
|
