Шведська Померанія

Svenska Pommern Schwedisch Pommern Шведська Померанія
Шведський домініон, Держава у складі Священної Римської імперії
1630 – 1815
Прапор Швеції Герб
Помор'я: історичні кордони на карті Шведська Померанія (помаранчевим) на тлі Шведської імперії in 1658
Столиця	Штеттін (1630-1720) Грайфсвальд (1720-1814) 54°05′ пн. ш. 13°23′ сх. д.
Мови	нижньонімецька/німецька, шведська
Релігії	лютеранство
Форма правління	Князівство
князь
- 1630-1632	Густав II Адольф Ваза (перший)
- 1809–1814	Карл XIII (останній)
Governor-General
- 1633—1641	Sten Svantesson Bielke(англ.) (перший)
- 1800—1809	Hans Henric von Essen (1755–1824) (англ.)(останній)
- 1809—1814	Пряме правління
Історія
- Штеттінський договір	10 липня 1630
- Вестфальський мир	24 жовтня 1648
- Штеттінський договір	4 травня 1653
- Стокгольмські договори	21 січня 1720
- Кільські мирні договори  - Віденський конгрес	14 січня 1814 4/7 червня 1815
- Входження до складу Пруссії	23 жовтня 1815
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шведська Померанія

Шве́дська Помера́нія (швед. Svenska Pommern; нім. Schwedisch-Pommern) — шведський домініон у 1630—1815 роках, розташовувалось на сьогоденному Балтійському узбережжі Німеччини та Польщі. Після польської і тридцятирічної війн, Швеція розширила свої територіальні придбання на південному узбережжі Балтійського моря, включаючи Помор'я, частину Лівонії і Пруссії (балтійське морське панування).

Швеція розпочала експансію у Померанії, маючи гарнізон в Штральзунді з 1628, й отримала певний контроль над герцогством Померанія згідно з Штеттінським договором від 1630 року. Згідно з Вестфальським миром від 1648 і Штеттінським договором від 1653, Швеція отримала Західну Померанію, (Передня Померанія) з островами Рюген, Узедом і Волін, і смугу Східної Померанії, (Східна Померанія). Мирні договори були укладені в той час як шведська королева Христина була неповнолітньою, і Шведська імперія управлялася членами вищої аристократії. Як наслідок, Померанія не була анексована Швецією, проте залишалася частиною Священної Римської імперії.

У 1679 році Швеція втратила велику частину своїх володінь у Померанії на схід від Одеру згідно з Сен-Жерменським миром, 1679, а у 1720 році Швеція втратила свої терени на південь від річок Пєєнє і на схід від Пєєнєштром згідно зі Стокгольмськими договорами. Ці ділянки були передані Бранденбург-Пруссії і були інтегровані у Брандербурзьку Померанію. Проте у 1720 році, Швеція повернула собі частину своїх теренів згідно з Фредериксборзьким договором, що були у складі Данії з 1715 року. У 1814 році в результаті наполеонівських війн Шведська Померанія була передана в Данії в обмін на Норвегію згідно з Кільськими договорами, а у 1815 році, згідно з рішеннями Віденського конгресу, передано Пруссії.

Посилання

• Dänholm Island, Swedish Pomerania August 1807 at NapoleonSeries.org
• Brune's 1807 Campaign in Swedish Pomerania at NapoleonSeries.org
• Pomeraniæ Ducatus tabula. Map of the Duchy of Pomerania.^{[недоступне посилання з травня 2019]} at library.ucla.edu