Шведська Померанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Svenska Pommern
Schwedisch Pommern
Шведська Померанія
Шведський домініон,
Держава у складі Священної Римської імперії
1630 – 1815 Провінція Померанія Flagge Fürstentümer Schwarzburg.svg
Прапор Герб
Прапор Швеції Герб
Розташування Помор'я
Шведська Померанія (помаранчевим) на тлі Шведської імперії in 1658
Столиця Штеттін
(1630-1720)

Грайфсвальд
(1720-1814)

54°05′ пн. ш. 13°23′ сх. д.H G O
Мови нижньонімецька/німецька,
шведська
Релігії лютеранство
Форма правління Князівство
князь
 - 1630-1632 Густав II Адольф Ваза (перший)
 - 1809–1814 Карл XIII (останній)
Governor-General
 - 1633—1641 Sten Svantesson Bielke[en](англ.) (перший)
 - 1800—1809 Hans Henric von Essen (1755–1824)[en] (англ.)(останній)
 - 1809—1814 Пряме правління
Історія
 - Штеттінський договір 10 липня 1630
 - Вестфальський мир 24 жовтня 1648
 - Штеттінський договір 4 травня 1653
 - Стокгольмські договори 21 січня 1720
 - Кільські мирні договори
 - Віденський конгрес
14 січня 1814
4/7 червня 1815
 - Входження до складу Пруссії 23 жовтня 1815
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Шведська Померанія

Шве́дська Помера́нія (швед. Svenska Pommern; нім. Schwedisch-Pommern) — шведський домініон у 1630—1815 роках, розташовувалось на сьогоденному Балтійському узбережжі Німеччини та Польщі. Після польської і тридцятирічної війн, Швеція розширила свої територіальні придбання на південному узбережжі Балтійського моря, включаючи Помор'я, частину Лівонії і Пруссії (балтійське морське панування).

Швеція розпочала експансію у Померанії, маючи гарнізон в Штральзунді з 1628, й отримала певний контроль над герцогством Померанія згідно з Штеттінським договором від 1630 року. Згідно з Вестфальським миром від 1648 і Штеттінським договором від 1653, Швеція отримала Західну Померанію, (Передня Померанія) з островами Рюген, Узедом і Волін, і смугу Східної Померанії, (Східна Померанія). Мирні договори були укладені в той час як шведська королева Христина була неповнолітньою, і Шведська імперія управлялася членами вищої аристократії. Як наслідок, Померанія не була анексована Швецією, проте залишалася частиною Священної Римської імперії.

У 1679 році Швеція втратила велику частину своїх володінь у Померанії на схід від Одеру згідно з Сен-Жерменським миром, 1679, а у 1720 році Швеція втратила свої терени на південь від річок Пєєнє і на схід від Пєєнєштром згідно зі Стокгольмськими договорами. Ці ділянки були передані Бранденбург-Пруссії і були інтегровані у Брандербурзьку Померанію. Проте у 1720 році, Швеція повернула собі частину своїх теренів згідно з Фредериксборзьким договором, що були у складі Данії з 1715 року. У 1814 році в результаті наполеонівських війн Шведська Померанія була передана в Данії в обмін на Норвегію згідно з Кільськими договорами, а у 1815 році, згідно з рішеннями Віденського конгресу, передано Пруссії.

Посилання[ред. | ред. код]