Шведська імперія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шведська імперія
Konungariket Sverige

імперія, королівство
15611721


Sweden-Flag-1562.svg Arms of the House of Vasa.svg
Прапор Герб
LocationSwedishEmpire.png
Шведська імперія у 1658 році
Столиця Стокгольм
Мова(и) шведська мова
Релігія лютеранство
Населення 2 500 000
Форма правління конституційна монархія
Династія Ваза (династія)

Шведська імперія (швед. Konungariket Sverige) — історичний термін, що позначає королівство Швеції і її володіння в період з 1561 р. (після завоювання Естляндії) до 1721 р. (поступка Прибалтики та східної Фінляндії на користь Росії за Ніштадтським миром). У цей період Швеція являла собою одну з великих держав світу[1].

Історія[ред.ред. код]

Шведській імперії як одній з великих європейських держав за Вестфальським миром дісталися німецькі герцогства Бремен і Верден, вся східна і частина західної Померанії (Шведська Померанія) і Вісмар.

  • У 1654 р. королева Христина нездібна боротися з внутрішніми утрудненнями у країні, і відмовилася від корони на користь свого двоюрідного брата, який вступив на шведський престол під ім'ям Карла Х Густава.

У його царювання політична могутність і територіальні завоювання Швеції досягли розквіту. Відповідно миру в Роскілле відійшли від Данії до Швеції Тронхейм, Борнхольм, Блекінге, Сконе, Халланд і Богуслен. Через 2 роки Тронхейм і Борнхольм були повернені Данії, але зате Швеція придбала згідно з миром з Польщею всю Ліфляндію. Таким чином, Швеція, нарешті отримала на Скандинавському півострові природні межі з Данією, що збережені досі, і народонаселення її збільшилося майже на 1/3.

  • У 1660 р. помер Карл X, який залишив малолітнього сина Карла XI. Територіальні володіння охоплювали всю нинішню Швецію, Фінляндію, Естляндію, Ліфляндію, Інгерманландію, східну Померанію. І частину на заході: Вісмар, Бремен і Верден. Тобто простір приблизно в 900 000 кв. км, з населенням близько 3 млн осіб. Тривалі війни й несподіване політичне звеличення спричинили відповідні наслідки для внутрішнього життя країни. Посилене спілкування з іншими країнами Європи вчинило сильний вплив на загальну культуру Швеції, чому багато сприяли і турботи Густава — Адольфа, Оксеншерни і Карла X.

На шведській мові період імперії називається швед. Stormaktstiden, «Епоха велікодержавія». Розквіт імперії припав на XVII століття, коли Швеція виступала гарантом Вестфальського миру і дотримувалася геополітичної концепції балтійського панування — «Битва за панування на Балтійському морі».

Після розпаду Кальмарської унії шведська зовнішня політика зосередилася на отриманні панування над Балтійським морем, що призвело до багатьох воєн з Данією, починаючи з 1560-х рр.. Після успішного вступу Швеції в Тридцятирічну війну в 1630 р. на боці німецьких протестантів король Густав II Адольф став одним з наймогутніших європейських монархів. Потім Швеція здобула перемогу над Данією у двох війнах 1643–1645 і 1657–1658 рр.. Фінляндія, деякі провінції північної Німеччини і сучасні балтійські республіки також належали Швеції, а після Вестфальського миру в 1648 р. і Роскилльского миру з Данією в 1658 р. Швеція стала сильною державою Північної Європи. Країна навіть заснувала колонію в Північній Америці, яка проіснувала недовгий час, в даний час штат Делавер. Однак у Швеції була в основному аграрна економіка, і їй не вистачило ресурсів підтримувати статус великої держави в довгостроковій перспективі.

Згідно з Вестфальським миром Швеція отримала: сотрів Рюген, Шведську Померанію, Штеттін (Щецин), Вісмар, Бремен, Вердер. Згідно з тим же миром Швеція отримала від Священної Римської імперії, крім контрибуції в 5 млн. талерів, всю Західну і частину Східної Померанії і секуляризовані архієпископство Бремен і єпископство Вердер. У володінні Швеції виявилися, таким чином, найважливіші гавані не тільки Балтійського, але і Північного моря, вона як власниця німецьких князівств стала членом імперії з правом посилати своїх депутатів на імперські сейми.

Володіння Шведської імперії у Європі[ред.ред. код]

Шведська імперія та її европейські володіння в 1658 р.
Зростання володінь Шведської імперії (1560–1660 рр.)

У Скандинавії:

У Прибалтиці:

Німецькі землі:

Заморські колонії Шведської імперії[ред.ред. код]

Антильські острови:

У Північній Америці:

В Африці:

Війни Шведської імперії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. pp. 133–134, Frost, Robert I. (2000). The Northern Wars. War, State and Society in Northeastern Europe 1558–1721. Longman. ISBN 978-0-582-06429-4.

Джерела[ред.ред. код]

  • Andersson, Ingvar (1956). A History of Sweden. New York: Praeger. (англ.)
  • Evans, Malcolm (1997). Religious Liberty and International Law in Europe. Cambridge University Press. ISBN 0-521-55021-1.
  • Frost, Robert I. (2000). The Northern Wars. War, State and Society in Northeastern Europe 1558–1721. Longman. ISBN 978-0-582-06429-4.
  • Hayes, Carlton J. H. (1916). A Political and Social History of Modern Europe.
  • Kent, Neil (2008). A Concise History of Sweden. Cambridge University Press. ISBN 0-521-01227-9.
  • Magnusson, Lars (2000). An Economic History of Sweden. London: Routledge. ISBN 0-415-18167-4.
  • Moberg, Vilhelm; Austin, Paul Britten (2005). A History of the Swedish People: Volume II: From Renaissance to Revolution.
  • Nordstrom, Byron J. (2002). The History of Sweden. Greenwood Press. ISBN 0-313-31258-3.
  • Roberts, Michael (1986). The Age of Liberty: Sweden, 1719–1772.
  • Scott, Franklin D. (1988). Sweden: The Nation's History (2nd ed.). Southern Illinois University Press. ISBN 0-8093-1489-4. (survey by leading scholar)
  • Sprague, Martina (2005). Sweden: An Illustrated History. Hippocrene Books. ISBN 0-7818-1114-7.
  • Warme, Lars G. (1995). A History of Swedish Literature.
  • Chisholm, Hugh, ed. (1911). Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]