Значкове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:56, 9 квітня 2021, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (уніфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Значкове
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Вільнянський
Рада Павлівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA23060230090055750
Облікова картка Значкове 
Основні дані
Засноване 1865
Населення 354
Територія 1.150 км²
Густота населення 307.83 осіб/км²
Поштовий індекс 70005
Телефонний код +380 6143
Географічні дані
Географічні координати 47°58′43″ пн. ш. 35°30′56″ сх. д. / 47.97861° пн. ш. 35.51556° сх. д. / 47.97861; 35.51556Координати: 47°58′43″ пн. ш. 35°30′56″ сх. д. / 47.97861° пн. ш. 35.51556° сх. д. / 47.97861; 35.51556
Місцева влада
Адреса ради 70005, Запорізька обл., Вільнянський р-н, с.Павлівське, вул.Залізнична, 28
Карта
Значкове. Карта розташування: Україна
Значкове
Значкове
Значкове. Карта розташування: Запорізька область
Значкове
Значкове
Мапа
Мапа

CMNS: Значкове у Вікісховищі

Значкове́ — село в Україні, Вільнянському районі Запорізької області. Орган місцевого самоврядування — Павлівська сільська рада.

Площа села — 115 га. Кількість дворів — 116, кількість населення на 1 січня 2007 р. — 275 чол.

Географія

Село Значкове знаходиться за 1 км від правого берега річки Солона, на відстані 1 км від сіл Василівка та Резедівка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Поруч проходить залізниця, станція Платформа 1074 км.

Село розташоване за 12 км від районного центру, за 37 км від обласного центру.

Історія

Село утворилось близько 1780 року як поміщицьке на землях поручика Миколи Значко-Яворського[1].

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

В 1932—1933 селяни пережили сталінський геноцид.

21 вересня 1943 року в ході німецько-радянської війни значкове було захоплене Червоною Армією. В цей день досі відзначається день села.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

У 2001 році під час перепису населення 87,57% мешканців села назвали рідною мовою українську, 12,15% — російську[2].

В центрі села знаходиться братська могила вояків Червоної Армії і радянський пам'ятник односельцям.

Література

Фоменко В. Г. Звідки ця назва. Дніпропетровськ. — 1969.

Джерела

Примітки