Довгий Микола Григорович
| Довгий Микола Григорович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
12 травня 1977 УРСР, Мартинівка, Кіровоградська область | |
| Смерть |
27 квітня 2015 (37 років) Україна, Спартак, Донецька область | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2015 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Мико́ла Григо́рович До́вгий (нар. 12 травня 1977, с. Мартинівка, Новоархангельський район, Кіровоградська область, Українська РСР — пом. 27 квітня 2015, с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, водій 11-го ОМПБ «Київська Русь», учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1977 року в селі Мартинівка на Кіровоградщині, був старшим сином в родині Довгих. Після закінчення школи вступив до Уманського профтехучилища, здобув робітничу професію токаря, у Кам'янечому закінчив курси водіїв. Після проходження строкової військової служби в Збройних силах поїхав до столиці, влаштувався водієм на одному з київських заводів, — доставляв будівельні матеріали замовникам. Мешкав поблизу Києва — у Києво-Святошинському районі, згодом перевіз туди і свою сім'ю. Любив рибалити.
Під час Революції Гідності приєднався до протестів на київському Майдані.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України у вересні 2014-го призваний за частковою мобілізацією.
Солдат, водії 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч польова пошта В2262. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, служив водієм автобуса, перевозив особовий склад і боєприпаси.
27 квітня 2015-го загинув від вибухової травми, якої зазнав під час виконання військового завдання в районі Донецька, поблизу окупованого села Спартак.
Похований на кладовищі рідного села Мартинівка.
Залишилися батьки, брати, дружина Оксана, доньки — Олена і Каріна (1999 і 2002 р.н.), та син — Валентин (1997 р.н.).
Нагороди та звання
- За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.6.2015, посмертно)[1].
- Рішенням Києво-Святошинської районної ради № 203-15-VІІ від 20.12.2016 присвоєне звання «Герой-захисник Вітчизни» Києво-Святошинського району (посмертно). Почесну відзнаку вручено родині загиблого захисника[2].
Примітки
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Мирослава Смірнова та Вадим Гедульянов вручили Почесні відзнаки родинам загиблих Героїв-захисників Києво-Святошинського району // Києво-Святошинська районна рада, 16 жовтня 2017
Джерела
- Довгий Микола Григорович // Книга пам'яті загиблих.
- Довгий Микола Григорович // Український меморіал.
- Наші Герої: Довгий Микола Григорович // Сторінка пам'яті на сайті Новоархангельської РДА.
- АТО і наш край: Син своєї вітчизни // Стаття у газеті «Колос» № 43 (10735) за 6 червня 2015 на сайті Новоархангельської районної бібліотеки.
- Герої-захисники: Довгий Микола Григорович // Сторінка пам'яті на сайті Києво-Святошинської районної ради.
- Солдати (Україна)
- Народились 12 травня
- Народились 1977
- Померли 27 квітня
- Померли 2015
- Військовики 59-ї окремої мотопіхотної бригади
- Військовики 72-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Новоархангельського району
- Учасники Євромайдану
- Померли в Ясинуватському районі
- Поховані в Новоархангельському районі