11-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
11-й окремий мотопіхотний батальйон
11-й БТрО ЗСУ «Київська Русь».png
Емблема 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь»
Засновано 4 травня 2014
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЕ МЕХ (2016).png Механізовані війська
Чисельність батальйон
У складі
59 ОМПБр.png
59 ОМПБр
Гарнізон/Штаб  Київська область,
Біла Церква
Річниці 19 березня 
Битви

Антитерористична операція на сході України (2014)

Командування
Поточний
командувач
полковник
Валерій Вовк[1]

Commons-logo.svg 11-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна) у Вікісховищі

11-й окремий мотопіхотний батальйон (11 ОМпБ, в/ч 2262) — батальйон ЗСУ, на початку створений як 11-й БТрО «Київська Русь», з мешканців Києва та області.

Створення[ред.ред. код]

Датою заснування підрозділу вважають 19 березня 2014 року. Четвертого травня підписано директиву командувача військ ОК «Північ» про затвердження 11 БТрО у складі СВ. До середини червня особовий склад батальйону проходив навчання та бойове злагодження в навчальному центрі «Десна».

Діяльність[ред.ред. код]

  • По завершенню вишколу особовий склад відряджено у Слов'янськ, де бійці чергували на БП:

    «Ми відповідальні за блокпости у місті Слов’янськ, беремо участь у вирішенні питань управління містом, ділимося гуманітарною допомогою і розвозимо її по селах, а також співпрацюємо з силовими структурами. І вже є результати, бо спільно виявляємо підпільні групи сепаратистів, які тут є. Уже було виявлено групу терористів, котрі прибули з Харкова, у них вилучили зброю. Проблема в тім, що чимало сепаратистів пішли у підпілля, а тепер знову з’являються. Коли є така інформація, ми на неї реагуємо разом із місцевим управлінням МВС, передаємо сепаратистів правоохоронним органам, бо ми ж діємо у правовому полі. І вже працівники міліції висувають злочинцям обвинувачення[2].

  • 9 серпня розвідувальний взвод спільно з комендатським відділенням на чолі з начальником розвідки Віктором Колядою, звільняючи станцію Фащівка, взяли в полон 4-х бойовиків, серед яких був відомий кримінальний авторитет «Пупа», що грабував банкомати Приватбанку на територіях підконтрольних бойовикам. Полонених передано до СБУ.
  • 15 серпня група бійців батальйону на чолі з комбатом Олександром Гуменюком потрапила у вогневу засідку в селі Малоіванівка поблизу міста Зорікськ. Загинули командир батальйону Олександр Гуменюк, розвідник Олег Оникієнко. Вогнепальні поранення отримали командир роти охорони Олексій Демченко, старшина Єдуард Мальований, контужено начальника розвідки Віктора Коляду[3].
  • 19 серпня 11-й батальйон ТрО та група Окремої Роти 17-го БТрО в населеному пункті станція Фащівка Луганської області о 2 год.05 хвилин обстріляно з РСЗВ «Град» з району населеного пункту Торез. Як наслідок, 10-ть 300-х вояк, знищено 60 % матеріально-технічної бази польового табору, 26 одиниць автомобільної техніки[4][5].
  • 25 серпня, споруджуючи блокпоста в районі Андріанополя, зведений загін потрапив під мінометний обстріл[Джерело?].
  • 20 — 27 вересня батальйон відбивав атаки на блокпост у селі Нікішине, що за 10 кілометрів на схід від Дебальцевого. Також підрозділ обороняв населені пункти Чорнухине, Міус, Комуна. Загалом фронт оборони простягався на відстань близько 37 кілометрів — від Новогригорівки до Федорівки.[6].

Командування[ред.ред. код]

Командувачі[ред.ред. код]

  1. полковник Гуменюк Олександр Леонідович †, засновник та перший командир 11 БТрО 19 березня 2014 — 15 серпня 2014
  2. полковник Савич Олексій Олексійович, 11 БТрО з 23 серпня 2014
  3. полковник Вовк Валерій Анатолійович, 11 ОМПБ з 30 січня 2015

Начальники штабу[ред.ред. код]

  1. підполковник Панащенко Василь Олександрович, начальник штабу 11 б ТрО

Інші[ред.ред. код]

Шефська допомога[ред.ред. код]

Велику допомогу батальону надавали та надають волонтери Мега Поліграфу, заводу Антонова, спілки воїнів-інтернаціоналістів, громад районних центрів Київщини, бізнесмени області, голова ОДА Володимир Шандра

Переформатування[ред.ред. код]

Згідно з директивою від 21-го жовтня 2014 року 11-й БТрО було переформовано в 11-й окремий мотопіхотний батальйон (11 омпб) 72-ї ОМБр.

Втрати[ред.ред. код]

Станом на 28 листопада 11 б ТрО мав офіційно дев'ятеро загиблих військовиків[7]:

Прізвище, ім'я,
по батькові (Псевдо)
Звання, посада, особисті відомості Місце народження Дата народження Дата смерті
(вік)
Обставини смерті,
місце поховання
Гуменюк Олександр Леонідович
(«Батя»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»
Полковник (посмертно), засновник та командир 11-го батальйону Ясенове Друге,
Любашівський район,
Одеська область
01964-08-05 5 серпня 1964 02014-08-15 15 серпня 2014
(50 років)
Загинув потрапивши в засідку біля с. Малоіванівка, Перевальський район, Луганська область.[8]

Похований в Києві, на Лук'янівському військовому цвинтарі (ділянка № 4)

Онікієнко Олег Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Старший солдат, снайпер Бровари,
Київська область
01970-03-28 28 березня 1970 02014-08-15 15 серпня 2014
(44 роки)
Загинув потрапивши в засідку біля с. Малоіванівка, Перевальський район.

Похований в м. Бровари, Київська область

Єрмаков Євген Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Солдат, номер обслуги Вишгород,
Київська область
01994-02-05 5 лютого 1994 02014-08-15 15 серпня 2014
(20 років)
Загинув потрапивши в засідку біля с. Малоіванівка, Перевальський район, Луганська область.

Похований в м. Вишгород, Київська область

Пасічник Віктор Анатолійович Старший лейтенант, командир взводу Буча,
Київська область
01976-10-05 5 жовтня 1976 02014-09-10 10 вересня 2014
(37 років)
Загинув через 5 днів після початку чергового перемир'я, на блокпосту неподалік Дебальцеве.

Похований в м. Буча, Київська область.

Козенко Олександр Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Солдат, кулеметник Олександрія,
Кіровоградська область
01989-11-06 6 листопада 1989 02014-09-14 14 вересня 2014
(24 роки)
Загинув близько 21-ї години під час обстрілу російськими бойовиками блокпосту в смт. Чорнухине (Луганська область) неподалік Дебальцеве.

Похований в м. Олександрія, Кіровоградська область

Ханчич Денис Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Старший солдат Вишгород,
Київська область
01992-04-02 2 квітня 1992 02014-09-14 14 вересня 2014
(22 роки)
Загинув близько 21-ї години під час обстрілу російськими бойовиками блокпосту в смт. Чорнухине (Луганська область) неподалік Дебальцеве.

Похований в м. Вишгород, Київська область

Савуляк Володимир Іванович
Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, механік-водій Пустоварівка,
Сквирський район,
Київська область
01985-06-12 12 червня 1985 02014-09-23 23 вересня 2014
(29 років)
Загинув під містом Дебальцеве Донецької області під час виконання бойового завдання по доставці боєприпасів.

Похований в с. Пустоварівка, Сквирський район, Київська область

Багіров Ільгар Салехович
(«Балу»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Капітан, заступник командира роти з виховної роботи Баку,
Азербайджан
01970-05-12 12 травня 1970 02014-09-30 30 вересня 2014
(44 роки)
Загинув під час проведення розвідки в районі смт. Центральний, Перевальський район, Луганська область. При спробі терористів взяти його в полон, кинув у ворогів гранату, за що був розстріляний[9].

Похований в м. Ірпінь, Київська область

Вахнюк Олександр Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Старшина, розвідник Гардишівка,
Бердичівський район,
Житомирська область
01981-05-11 11 травня 1981 02014-10-01 1 жовтня 2014
(33 роки)
Зник безвісти разом з «Балу» під час розвідки між м. Дебальцеве і смт. Фащівка. Вважався зниклим безвісті, був упізнаний за експертизою ДНК.

Похований в м. Андрушівка, Житомирська область

Ярош Артур Володимирович
(«Лор»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Молодший сержант, розвідник-снайпер Петропавлівська Борщагівка,
Києво-Святошинський район,
Київська область
01989-02-17 17 лютого 1989 02015-03-01 1 березня 2015
(26 років)
Загинув під час бойового зіткнення на КСП батальйону в районі м. Авдіївка (шахта «Бутовка») Донецької області..

Похований в с. Петропавлівська Борщагівка

Гуменюк Віктор Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Старший солдат, Стрілець Тетіїв,
Київська область
01990-01-16 16 січня 1990 02015-04-07 7 квітня 2015
(25років)
Загинув внаслідок артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями селища Опитне (Ясинуватський район) під Донецьком.

Похований в м. Тетіїв, Київська область

Тимко Олег Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Солдат, стрілець Обухів,
Київська область
01985-03-25 25 березня 1985 02015-04-07 7 квітня 2015
(30 років)
Загинув внаслідок артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями селища Опитне (Ясинуватський район) під Донецьком, намагаючись допомогти своїм пораненим побратимам.

Похований в м. Обухів, Київська область

Сидоренко Олександр Миколайович
(«Сидор»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Старшина, МТЗ Тетіїв,
Київська область
01974-08-21 21 серпня 1974 02015-04-24 24 квітня 2015
(40 років)
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Опитне (Ясинуватський район) під Донецьком.

Похований в м. Тетіїв

Довгий Микола Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Солдат, водій Мартинівка,
Новоархангельський район,
Кіровоградська область
01977-05-12 12 травня 1977 02015-04-27 27 квітня 2015
(37 років)
Загинув в районі села Спартак від вибухової травми, внаслідок військових дій в зоні антитерористичної операції на сході України.

Похований в с. Мартинівка

Бобок Олександр Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Старший сержант Березань,
Київська область
01977-07-11 11 липня 1977 02015-05-01 1 травня 2015
(37 років)
Загинув поблизу селища Опитне (Ясинуватський район), cнаряд влучив у кімнату, де відпочивали бійці, тоді один боєць загинув, п'ятеро отримали поранення. Найтяжчі поранення дістав Олександр, його доправили до шпиталю. 1 травня він помер у реанімації, так і не прийшовши до тями.

Похований в м. Березань, Київська область

Стрельчук Олександр Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Солдат, стрілець-радіотелефоніст Біла Церква
Київська область
01977-10-17 17 жовтня 1977 02015-05-11 11 травня 2015
(37 років)
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Опитне (Ясинуватський район) під Донецьком.

Похований в м. Біла Церква, Київська область, кладовище «Сухий Яр», алея Слави

Астапов Дмитро Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Старший солдат, кулеметник Дніпропетровськ 01983-06-05 5 червня 1983 02015-05-11 11 травня 2015
(31 рік)
Загинув 11 травня 2015 р. під час виконання бойового завдання поблизу Опитне (Ясинуватський район) під Донецьком.

Похований в м. Дніпропетровськ, Краснопільське кладовище

Мельник Геннадій Павлович Солдат, стрілець Олександринівка,
Згурівський район,
Київська область
01977-10-17 17 жовтня 1977 02015-05-31 31 травня 2015
(37 років)
Помер від швидкоплинної хвороби, яка розвинулась внаслідок поранення і контузії під час бойових дій у зоні АТО

Похований в с. Олександринівка

Орлов Олег Євгенійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Солдат Катюжанка,
Вишгородський район,
Київська область
01974-07-23 23 липня 1974 02016-05-04 4 травня 2016
(41 рік)
Загинув 4 квітня 2016 р. під час мінометного обстрілу в районі с. Новозванівка — смт. Калинове (Попаснянський район Луганська область).

Похований в с. Катюжанка

Хом'як Ігор Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Прапорщик Плужне,
Ізяславський район,
Хмельницька область
01975-05-18 18 травня 1975 02016-06-18 18 червня 2016
(41 рік)
Загинув під час мінометного обстрілу в районі міста Попасна (Луганська область).

Похований в с. Плужне, Ізяславський район, Хмельницька область.

Дегтяр Микола Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Старший солдат, старший стрілець-кулеметник Рокитне,
Бобровицький район,
Чернігівська область
01990-04-05 5 квітня 1990 02016-06-22 22 червня 2016
(26 років)
Загинув від чисельних поранень вночі поблизу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області, внаслідок обстрілу зі 120-мм мінометів та САУ.

Похованийв с. Рокитне, Бобровицький район, Чернігівська область

Шадських Сергій Олексійович
(«Бульдог»/«Булька»)
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Молодший сержант, командир взводу Гребінка,
Полтавська область
01965-02-14 14 лютого 1965 02016-06-23 23 червня 2016
(51 рік)
Був смертельно поранений під час масованого обстрілу українських позицій з 152-мм артилерії. Незважаючи на поранення, зумів викликати допомогу, і залишаючись на позиції, зробив два пуски ПТУР, прикриваючи побратимів.
Похований м. Фастів, Київська область, Інтернаціональне кладовище, Алея Слави
Нестеренко Андрій В'ячеславович
(«Нестер»)
Старший солдат, кулеметник Фастів,
Київська область]
01993-10-25 25 жовтня 1993 02016-10-16 16 жовтня 2016
(22 роки)
Загинув, підірвавшись на міні, керуючи автомобілем між селом Новозванівка та містом Попасна (Луганська область)..
Похований в м. Фастів,

Вшанування[ред.ред. код]

У 2015 році на честь, зокрема, цього батальйону[10] у Броварах назвали вулицю Київської Русі.[11]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]