Координати: 48°37′40″ пн. ш. 35°15′48″ сх. д. / 48.62778° пн. ш. 35.26333° сх. д. / 48.62778; 35.26333

Троїцький собор (Самар)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Троїцький собор
Новомосковський Троїцький собор, центральний вхід
48°37′40″ пн. ш. 35°15′48″ сх. д. / 48.62778° пн. ш. 35.26333° сх. д. / 48.62778; 35.26333
Тип спорудисобор і дерев'яна церкваd
РозташуванняУкраїна УкраїнаНовомосковськ
АрхітекторЯким Погребняк
ІнженерЯким Погребняк
Початок будівництва1772
Кінець будівництва1781
Стильслобожансько-полтавський стиль українського бароко
Станпам'ятка культурної спадщини України і пам'ятка архітектури національного значення України
Адресапл. Перемоги, буд. 1
ЕпонімТрійця
Троїцький собор (Самар). Карта розташування: Дніпропетровська область
Троїцький собор (Самар)
Троїцький собор (Самар) (Дніпропетровська область)
Мапа
CMNS: Троїцький собор у Вікісховищі

Троїцький собор — історична пам'ятка в Новомосковську, запорозькому місті Самарь (Новоселиці), центрі Самарської паланки. Споруджений у 17721781 народним майстром Якимом Погребняком із дерева без жодного залізного цвяха.

Конструктивно і композиційно Троїцький собор є винятковим мистецьким твором дерев'яної архітектури України, єдиним збереженим в Україні дев'ятидільним храмом, належить до 100 найкращих дерев'яних споруд світу[уточнити].

Історія

Фундаторами Троїцького собору були старшини (кошовий І. Чепіга, самарський полковник Антін Головатий), козаки-січовики, соборний староста М. Петренко й інші.

Будівля являє собою дев'ятибанну симетричну композицію, з найвищою банею посередині (близько 65 метрів), чотирма дещо нижчими на чотири сторони світу і чотирма ще нижчими між ними. Має три престоли: Святої Трійці, апостолів Петра і Павла та Трьох Святителів.

Троїцький собор 1830 року було відремонтовано. У 18871888 роках — перескладено «по старому зразку», але з деякими змінами майстром-реставратором Олексієм Пахучим. Після реконструкції побудовано дзвіницю Свято-Троїцького собору[1].

У радянські часи собор використовували як склад. Ставлення тодішньої влади до цієї духовної пам'ятки українського народу покладене в основу роману Олеся Гончара «Собор».

Станом на 2012 рік пам'ятка перебувала в передаварійному стані, адже храм не ремонтували понад 130 років і він потребував негайного втручання реставраторів. У серпні 2012 розпочато реставрацію[2].

Світлини

Примітки

Література

Посилання