Губиниха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Губиниха
Hubynykha herb.gif
Герб Губинихи
Губиниха
Розташування міста Губиниха
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Новомосковський район
Рада Губиниська селищна рада
Код КОАТУУ: 1223255600
Облікова картка Губиниха 
Основні дані
Засноване 1704
Статус з 1964 року
Площа 10.709 км²
Населення 5768 осіб (на 1 січня 2010 року)
Густота 550,4 осіб/км²
Поштовий індекс 51250 — 51252
Телефонний код +380 5693
Географічні координати 48°48′28″ пн. ш. 35°15′23″ сх. д. / 48.80778° пн. ш. 35.25639° сх. д. / 48.80778; 35.25639Координати: 48°48′28″ пн. ш. 35°15′23″ сх. д. / 48.80778° пн. ш. 35.25639° сх. д. / 48.80778; 35.25639
Висота над рівнем моря 127 м
Водойма р. Губиниха
Відстань
Найближча залізнична станція: Губиниха
Селищна влада
Адреса 51250, смт Губиниха, вул. Шевченка, 16; 7-36-16
Голова селищної ради Заіка Віктор Леонідович
Карта
Губиниха is located in Україна
Губиниха
Губиниха
Губиниха is located in Дніпропетровська область
Губиниха
Губиниха

Commons-logo.svg Губиниха у Вікісховищі

Губи́ниха — селище міського типу Новомосковського району Дніпропетровської області. Орган місцевого самоврядування - Губиниська селищна рада, якій також підпорядковане село Євецько-Миколаївка.

Містечко постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933 та 1946-1947.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Знаходиться біля витоків річки Губиниха, нижче за течією примикає село Миколаївка. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат. Поруч із селищем проходять автомобільні дороги М18 (E105), Т 0413 і залізниця, станція Губиниха.

Історія[ред.ред. код]

Засноване 1704. Першим оселився в своєму зимівнику козак Оверко Губа (Губін). Після зруйнування Чортомлицької Січі 1709, Губа перевіз у свій зимівник майно і осів тут. Від прізвища козака пішла назва селища.

Також, ймовірно, що назва опосередкована і походить від прізвиська жіночої статі, утвореного від прізвища Губин чи Губина та суфікса -иха[1]. Порівняйте село Коржиха від Корж (неподалік від Губинихи), річка Вирищиха від антропоніма Виришко[2].

Інтенсивне заселення Губинихи здійснювалось після зруйнування Підпільненської (Нової) Січі в 1775 році. Тоді із Січі в зимівник Губіна приїхали сім'ї козаків Сови, Клименка, Павленка, Заговори, Оберемка та інших. Ці козаки захопили багато родючої землі, яку обробляли сезонні селяни і збіднілі козаки.

В 1776 році запорозький старшина Федір Романович Білий отримав дозвіл від Азовського губернатора Чєрткова на заснування державної військової слободи — Губинихи. Білий намагався привчити запорожців до мирного життя.

В 1782 було розпочате будівництво церкви Різдва Пресвятої Богородиці, котре було завершене в 1785 році. Згодом церква оволоділа 180 десятинами землі.

Відомо, що в кінці XVIII століття в селі налічувалось близько 900 жителів, село простягалось понад річкою на 2 км.

Вже в 1886 році[3] в Губинисі мешкало 2784 особи, було 472 двори, волосне правління, православна церква, школа, поштова станція, 3 крамниці, 2 ярмарки, базар по святах. Слобода Губиниха була центром і єдиним поселенням Губинівської волості Новомосковського повіту.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4471 особи (2230 чоловічої статі та 2241 — жіночої), з яких всі — православної віри[4].

У 1902 році в Губинисі відкрито першу церковнопарафіяльну чотирикласну школу, в якій навчалось 20 дітей (на 1000 дворів).

До 1917 року в Губинисі була вже п'ятикласна школа, де налічувалося 135 учнів.

У 1914 році земством була збудована лікарня. До революції через Губиниху була прокладена залізнична колія і збудована залізнична станція.

Мешканці Губинихи разом з мешканцями навколишніх сіл активно боролися проти царизму в 19051907 р.р.

Доба УНР та комуністичний терор[ред.ред. код]

З 1917 - у складі УНР. 14 січня 1918 спроба арешту гетьманських вартових повстанцями під керівництвом Архипа Андрійовича Свічкаренка та його сподвижників Копила Федора Івановича, Кулеби Федора Петровича, Копійки Семена, Старікова Матвія, Хобота Дмитра Григоровича, Корнієнка Порфіра Охрімовича, Ткаченка Івана Свиридовича та інших. Всього кількість повстанців дорівнювала 42 чол.

Створення незаконних колективних господарств у Губинисі комуністи почали 1927. Тоді 12 сімей загнали в артіль «Червоний партизан», призначили головою Д. П. Носенка. 1932 з одного колгоспу було створено три: «Червоний партизан», ім. Постишева, ім. 15-річчя Червоної Армії, оскільки більшість селян було непритомним від терору голодом. Катерина Демченко згадує злочини комуністів у селі, коли її малолітню, після вбивства батьків, здали у дитячий розподільник. Воьсмирічну дівчинку комуністи примушували фізично працювати:

У 1933 померли мої батько й мати, і мене, сироту, взяли до «ясел» - так їх називали. Там збирали дітей з різних сімей, щоб дати змогу їм вижити. Нас кормили в яслах, а також ми виконували деяку роботу - збирали довгоносиків з буряків, колоски на полі. Урожаї бул гарні, але хліба ми не бачили...

В кінці 1934 року було створено 5 колгоспів: «Червоний партизан», «Іскра», «15-річчя Червоної Армії», «Шевченко», «Ворошилов».

Відкрито 2 семирічні школи і середня школа, збудовані нові корпуси лікарні, будинки кооперації, будинок пошти і закладено сад на 130 га., ставки на 20 га.

Губиниха перейшла під німецьку владу 27 вересня 1941. Близько 300 осіб виїхало на роботи у Німеччину. 1960 жителів Губинихи загнали на Міжсоюзницьку німецько-радянську війну, близько 1000 з них загинули. 23 вересня 1943 року до села повернулися сталіністи.

В пам'ять про загиблих воїнів в центрі селища встановлений обеліск; встановлений бюст загиблого командира загону Свічкаренка; на братській могилі воїнів-визволителів збудований меморіал.

1964 року Губиниха стала селищем міського типу.

Сучасність[ред.ред. код]

На сучасному етапі Губиниха є достатньо розвиненим селищем міського типу.

На сьогоднішній час у селищі працюють два клуби, дві бібліотеки, 2 дитячих дошкільних заклади, 2 відділки зв'язку, відділення ощадбанку, відділення Приватбанку, спортивний заклад ДЮСШ, Центр науково-технічної творчості учнівської молоді, метеостанція. 664 учня навчаються у двох середніх школах. Також працюють 3 аптеки, близько 15 магазинів, 22 кафе-павільйони (ряд зараз не працює по причині нерентабельності у зв'язку з будівництвом об'їзної траси Харків-Дніпропетровськ), 3 церкви, 2 будинки побуту. Тривалий час у Губинисі знаходилася районна лікарня, на сьогоднішній день ця лікарня обслуговує жителів селища Губиниха та с. Євецько-Миколаївка та перепрофільована у лікарню широкого профілю. З 2010 року лікарню переіменовано в КЗ «Губиниська районна лікарня № 1»

В селищі добре розвинений агропромисловий комплекс.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Поблизу Губинихи знаходиться ландшафтний заказник місцевого значення Витоки річки Губинихи та геологічна пам'ятка природи місцевого значення Природне відслонення Новомосковського горизонту із стародавньою фауною.

Персоналії[ред.ред. код]

  • Шелест Микола Миколайович — заслужений діяч мистецтв України і Польщі.
  • Іван Корнійович Галата — Герой Соціалістичної Праці — відомий майстер з вирощування цукрових буряків.
  • Іван Костянтинович Галата — Кавалер ордена Леніна — механізатор колгоспу.
  • Галина Гаврилівна Захарчук — Учасниця ВДНГ — відзначена за свій вклад у розвиток сільського господарства премією ВДНГ СРСР.
  • Тамара Миколаївна Захарова — депутат Верховної Ради СРСР двох скликань, Кавалер ордена Леніна .
  • Володимир Стефанович Тарасенко — двічі обирався депутатом Верховної Ради України.
  • Щербина Олексій Романович — Герой Соціалістичної Праці, лауреат Сталінської премії.
  • Шепітько Ганна Семенівна — українська поетеса та письменниця.
  • А. М. Дробот — Кавалер ордена Леніна, колгоспник.
  • Кавалери ордена жовтневої революції Х. О. Решетняк, П. А. Семенченко, орденів трудової слави ІІІ ступеня А. І. Білко, Г. І. Данькевич.

Житлово-комунальне господарство[ред.ред. код]

В смт Губиниха газифіковані майже усі вулиці, крім вул. Трикутньої, Партизанської, Степової. Центральним водопостачанням та водовідведенням забезпечені лише багатоповерхові будинки на мікрорайоні цукрового заводу. Інші мешканці смт. Губиниха користуються водою з колодязів.

Освітні заклади[ред.ред. код]

  • Дитячий дошкільний навчальний заклад «Дюймовочка»
  • Дитячий дошкільний навчальний заклад «Івасик-Телесик»
  • Губиниська загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня № 1
  • Губиниська загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня № 2
  • Центр науково — технічної творчості учнівської молоді
  • Дитячо-юнацька спортивна школа

Заклади охорони здоров'я[ред.ред. код]

  • Губиниська лікарня широкого профілю — до 2010 року:
  • Губиниська районна лікарня № 1 — з 2010 року яка перепрофільована в Губиниську амбулаторию загальної практики сімейної медицини(Губиниська АЗПСМ)

Комунальні підприємства[ред.ред. код]

Комунальне підприємство «Губиниха-1»

Культурні заклади, установи[ред.ред. код]

  • Будинок культури
  • Губиниська бібліотека, філія № 13
  • Будинок культури «Ювілейний»
  • Губиниська бібліотека, філія № 12
  • Філія поштового зв'язку № 51250
  • Філія поштового зв'язку № 51251
  • Філія ощадбанку України № 2991/02
  • Філія Приватбанку

Найбільші підприємства[ред.ред. код]

  • ТОВ «Орільський об'єднаний елеватор»
  • ТОВ «Агроальянс»
  • ТОВ «ПромАгроСервіс»
  • ВАТ «Губиниський цукровий завод»
  • Комунальне підприємство «Губиниха-1»
  • СВК «Едельвейс»
  • ТОВ «Агро — Овен»
  • ПП «Імпорт та Експорт»

Транспорт[ред.ред. код]

Через Губиниху проходить залізнична гілка, по якій здійснюються пасажирські перевезення по напрямку Красноград-Дніпро. Також здійснюють пассажирські перевезення маршрутні таксі, що рухаються по маршрутах Губиниха-Новомосковськ, Губиниха-Дніпро, Казначеївка-Новомосковськ, Магдалинівка-Новомосковськ.

Проблеми[ред.ред. код]

Значною проблемою сучасної Губинихи є припинення роботи Губиниського цукрового заводу, що донедавна забезпечував цукром ряд областей Східної України та був місцем працевлаштування значної частини населення селища. Подальша доля заводу поки що невідома.

Припинення діяльності заводу призвело до виникнення аварійної ситуації в комунальному господарстві селища Губиниха-1. Централізоване забезпечення теплом припинене, всі будинки переведені на автономне забезпечення. Каналізаційна система перебуває у незадовільному стані.

В занедбаному стані також перебуває спортивний комплекс, раніше один з найкращих у районі.

Досить нелегкою є і екологічна ситуація в селищі, що обумовлено порушенням санітарно-екологічних норм деякими виробництвами, зокрема знаходженням поблизу жилих будинків грибних цехів, ковбасного цеху, цеху виробництва кісткового борошна.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
  2. Карпенко Ю. О. Топонімія Буковини. — К.: Наукова думка, 1973.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)

Джерела[ред.ред. код]