Гостивіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гостивіт
чеськ. Hostivít

чеськ. Hostivít
Гостивіт чеськ. Hostivít
Гостивіт
чеськ. Hostivít
Князь Чехії
? — ?
Попередник: Неклан
Наступник: Боривой I
 
Народження: пр. 780-800 роки
Смерть: 870(0870)
Леві-Градек, Чеське князівство, Велика Моравія
Релігія: слов'янське язичництво
Рід: Пржемисловичі
Батько: Неклан
Діти: Боривой I

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Гостивіт (чеськ. Hostivít) - останній з семи легендарних чеських князів від легендарного засновника династії Пршемисловичів Пржемисла Орача, до першого історично достовірного князя Боривоя. Імена цих князів вперше зустрічаються в «Чеській хроніці» Козьми Празького, звідки потрапили в більшість історичних праць аж до робот XIX століття Франтішека Палацького «Історія чеського народу в Чехії і Моравії».

За традицією він був батьком князя Боривоя. Деякі історики вважають, що коли народилася Свята Людмила, Гостивіт (або князь Моравії Святополк I) і батько Людмили Славібор домовилися що Людмила і Боривой повинні одружитися (що може відповідати запису за 871 рік в Фульдських анналах, де описується шлюбна церемонія з невідомою нареченою)[1]. Згідно Далімілової хроніці, у князя Неклана були два сини: Гостивіт і Деполт[2].

Згідно з однією з теорій, кількість князів відповідає зображенню на фресках на стінах ротонди в Зноймо в Моравії. Однак Анежка Мерхаутова стверджує, що на фресці зображені всі представники династії Пржемисловічей, в тому числі молодші князі Моравії[3].

Примітки

  1. Notes 4 and 6 on
  2. Chronicle of Dalimil
  3. Vladimír Karbusický: Báje, mýty, dějiny. Nejstarší české pověsti v kontextu evropské kultury, p.237, Praha 1995 [1]

Джерела

  • Jerzy Strzelczyk: Mity, podania i wierzenia dawnych Słowian. Poznań: Rebis, 2007. ISBN 978-83-7301-973-7.
  • Barbara Krzemieńska, Anežka Merhautová, Dušan Třeštík: «Moravští Přemyslovci ve znojemské rotundě», Praha 2000.
  • Záviš Kalandra: «České pohanství», Praha 1947
  • Vladimír Karbusický: «Báje, mýty, dějiny. Nejstarší české pověsti v kontextu evropské kultury», s. 237, Praha 1995