Пол Дадлі Вайт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пол Дадлі Вайт
Народився6 червня 1886(1886-06-06)[1][2][…]
Roxbury[d], Бостон, США[4]
Помер31 жовтня 1973(1973-10-31)[1][2][5] (87 років)
Бостон, США[4]
·інсульт
ПохованняBellevue Cemeteryd[6]
Країна США
Діяльністьлікар, кардіолог, викладач університету
Alma materГарвардська медична школаd
Гарвардський коледж
Roxbury Latin Schoold
ЗакладГарвардський університет
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
ВійнаПерша світова війна
Нагороди

Пол Дадлі Вайт (англ. Paul Dudley White; 6 червня 1886(18860606) — 31 жовтня 1973) — видатний американський кардіолог. Автор дванадцяти книг і понад 700 наукових статей. Його найвідоміший підручник «Хвороби серця», був вперше опублікований у 1931 році і став класикою в кардіології. Пол Вайт розглядається більшістю медичних авторитетів як засновник профілактичної кардіології.

З біографії

У 1911 закінчив Гарвардську медичну школу

28 червня 1924 одружився з Іні Хелен Рід (Ina Helen Reid), соціальною працівницею, в подальшому вони усиновили двох дітей.

У 1924 році він був одним із засновників Американської Асоціації Серця, став президентом цієї організації в 1941 році.

У 1930 році разом із Джоном Паркінсоном та Льюїсом Вольфом описав синдром, який отримав назву за їхніми прізвищами.

У 1935 році описав електрокардіографічні зміни при розвитку тромбоемболії легеневої артерії (ознака Макгіна-Вайта)[7]

У 1950 році допоміг організувати перший Всесвітній конгрес кардіологів у Парижі, а в 1954 році головував на другому Всесвітньому конгресі у Вашингтоні.

У 1955 році був лікарем президента США Дуайта Ейзенхауера.

Приклав багато зусиль для створення Міжнародного товариства кардіологів.

14 вересня 1964 президент Ліндон Джонсон нагородив Пола Вайта Президентською медаллю Свободи.

Див. також

Примітки

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Académie nationale de médecine
  3. Base biographiqueBIU Santé.
  4. а б Freebase Data DumpsGoogle.
  5. Munzinger Personen
  6. Find a Grave — 1996.
  7. McGinn S., White PD. (1935). Acute cor pulmonale resulting from pulmonary embolism. J Am Med Assoc. 104: 1473—80.

Джерела