Тереклі-Мектеб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:43, 10 червня 2021, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (Література: +портали)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Тереклі-Мектеб
Терекли-Мектеб


Координати 44°09′55″ пн. ш. 45°52′16″ сх. д.H G O

Країна  Росія[1]
Регіон Дагестан
Район Ногайський
Сільське поселення Тереклі-Мектеб
Дата заснування 1960
Попередні назви Советское
Населення 7277 осіб (2014)
Часовий пояс UTC+3
Поштовий індекс 368850
GeoNames 483439
Тереклі-Мектеб. Карта розташування: Росія
Тереклі-Мектеб
Тереклі-Мектеб
Тереклі-Мектеб (Росія)
Мапа

Тереклі-Мектеб — село (аул), адміністративний центр Ногайського району Дагестану.

Село розташоване в центральній частині Ногайського степу на північному заході Дагестану.

Автомобільна дорога до Кизляра (бл. 75 км).

Історія

[ред. | ред. код]

Аул заснований наприкінці XVIII століття у зв'язку з утворенням в 1793 році Караногайського приставства, як ставки за три кілометри на південь від аулу Тереклі (Тереклі-авил) (Тереклі — ногайською багатий деревами). Мектеб — школа. У ставці Тереклі-Мектеб перебував офіційний представник царської адміністрації — пристав Пилип Йосипович Капельгородський, під керівництвом якого в аулі був виритий артезіанський колодязь, розбитий фруктовий сад. У народі виникла друга назва аулу — Орис Уьйногайської Російський дім).

Під час німецько-радянської війни (під час операції «Блау»), в грудні 1942, аул був зайнятий частинами групи армій «А» Вермахту, а через кілька днів звільнений Червоною Армією. Це була найбільш східна точка до якої дійшли німецькі війська на Східному фронті Другої світової війни[2].

В аулі проживають нащадки ногайських родів калемерден, чіжувіт, кипшак, чаужейлі, тогинши, найман, шурша ас, костамгали, мойнапа, туркмени, кобанший, етсани, уьйсин.

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом 2002 населення села складає 7285 осіб, з яких:

  • Ногайці — 6460 чол. (85,7%)
  • Даргинці — 304 чол. (4,2%)
  • Росіяни — 198 чол. (2,7%)
  • Кумики — 136 чол. (1,9%)
  • Інші — 187 чол. (2,9%)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б GEOnet Names Server — 2018.
  2. Percy Ernst Schramm (Hrsg.): Kriegstagebuch des OKW, Teilband 4.2, 2. Halbjahr 1942. s. 842ff.

Література

[ред. | ред. код]
  • М. А. Булгарова. Ногайская топонімію. Ставрополь, 1999.
  • Р. Х. Керейтов. Етнічна історія ногайців. Ставрополь, 1999