Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Східно-Європейський фронт
Другої світової війни
Друга світова війна
EasternFrontWWIIcolage2.png
Зверху зліва зо годинниковою стрілкою: — радянські штурмовики Іл-2 в небі над Берліном; — німецькі танки «Тигр» під час битви на Курської дузі; — пікіруючі бомбардувальники Junkers Ju 87, 1943;
 — Зимова війна, підбитий радянський Т-26. Січень 1940;
— начальник штабу Верховного Головнокомандування збройних сил Німеччини генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель підписує Акт про капітуляцію Німеччини. 8 травня 1945 року;
вуличні бої. Сталінградська битва, 1942
Дата: 1 вересня 1939 року — 9 травня 1945 року
Місце: Європейська частина СРСР,
Фінляндія, Польща, Чехословаччина, Королівство Угорщина, Третій Рейх, Австрія, Королівство Румунія, Болгарське царство, Югославія,
Чорне, Балтійське, Баренцеве і Біле моря.
Результат: Перемога Радянського Союзу, беззастережна капітуляція гітлерівської Німеччини
Територіальні зміни: Створення соціалістичного табору у Східній Європі
Сторони
СРСР Радянський Союз (після 22 червня 1941 року)

Польща Друга Річ Посполита
(до 6 жовтня 1939 року) після неї
Flaga PPP.svg Войовнича Польща
Фінляндія Фінляндія
(з 17 вересня 1944 року)
Чехословаччина Чехословаччина
Румунія Королівство Румунія
(з 23 серпня 1944 року)
Flag of the Bulgarian Homeland Front.svg Болгарське царство
(з 9 вересня 1944 року)
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Народно-Визвольна Армія Югославії
Албанія Народно-Визвольна Армія Албанії
Третій Рейх Нацистська Німеччина

СРСР Радянський Союз
(17 вересня 1939 року — 22 червня 1941 року)
Італія Королівство Італія
(до 8 вересня 1943 року)
Угорщина Королівство Угорщина
Фінляндія Фінляндія
(до 17 вересня 1944 року)
Румунія Королівство Румунія
(до 31 серпня 1944 року)
Болгарія Болгарське царство
(до 9 вересня 1944 року)
Словаччина Словаччина
Flag of Independent State of Croatia.svg Хорватія
Flag of Spain (1938 - 1945).svg Іспанська Держава
(неофіційно)
Незалежні партизанські формування


Flaga PPP.svg АК
OUN-r Flag 1941.svg УПА
Flag of Belarus (1918, 1991-1995).svg БВА
Flag of Estonia.svg Лісові брати(Естонія)
Flag of Latvia.svg Лісові брати(Латвія)
Flag of Lithuania (1918-1940).svg Лісові брати(Литва)
Flag of Chechen Republic of Ichkeria.svg Чеченські повстанці
Flag of the Bulgarian Homeland Front.svg Горянський рух(Болгарія)

Командувачі
СРСР Йосип Сталін
СРСР Борис Шапошников
СРСР Георгій Жуков
СРСР Семен Тимошенко
СРСР Олександр Василевський
СРСР Костянтин Рокоссовський
СРСР Микола Ватутін
СРСР Леонід Говоров
СРСР Іван Конєв
СРСР Семен Будьонний
СРСР Михайло Кирпонос
СРСР Родіон Малиновський
СРСР Кирило Мерецков
СРСР Іван Баграмян
СРСР Іван Черняховський
СРСР Олексій Антонов
СРСР Федір Толбухін
СРСР Андрій Єрьоменко
СРСР Дмитро Павлов
СРСР Климент Ворошилов
СРСР Іван Петров
СРСР Микола Кузнецов
Польща Едвард Ридз-Сміглий
Польща Зигмунд Берлінг
Польща Кароль Свєрчевський
Польща Михал Роля-Жимерський
Чехословаччина Людвік Свобода
Румунія Міхай I
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Йосип Броз Тіто
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Мілован Джилас
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Пеко Дапчевич
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Сава Ковачевич
Третій Рейх Адольф Гітлер
Третій Рейх Гіммлер Генріх
Третій Рейх Ернст Буш
Третій Рейх Гейнц Гудеріан
Третій Рейх Евальд фон Клейст
Третій Рейх Гюнтер фон Клюге
Третій Рейх Георг фон Кюхлер
Третій Рейх Вільгельм фон Лееб
Третій Рейх Вільгельм фон Ліст
Третій Рейх Еріх фон Манштейн
Третій Рейх Вальтер Модель
Третій Рейх Фрідріх Паулюс Surrendered
Третій Рейх Герд фон Рундштедт
Третій Рейх Федор фон Бок
Третій Рейх Фердинанд Шернер
Третій Рейх Вальтер фон Браухіч
Третій Рейх Вальтер фон Райхенау
Третій Рейх Герман Гот
Румунія Йон Антонеску
Румунія Петре Думітреску
Румунія Костянтин Константинеску
Фінляндія Карл Густав Маннергейм
Фінляндія Карл Леннарт Еш
Угорщина Горті Міклош
Угорщина Густав Яни
Угорщина Ференц Шомбателий
Італія Джованні Мессе
Італія Італо Гарібольді
Flag of Independent State of Croatia.svg Віктор Павічич
Flag of Independent State of Croatia.svg Марко Месіч
Flag of First Slovak Republic 1939-1945.svg Йозеф Тисо
Standard of the Poglavnik of NDH.svg Анте Павелич
Flag of Spain (1938 - 1945).svg Агустин Муньос Грандес
Flaga PPP.svg Тадеуш Коморовський
Flaga PPP.svg Леопольд Окулицький
OUN-r Flag 1941.svg Ярослав Стецько
Flag of Ukraine.svg Всеволод Петрів
OUN-r Flag 1941.svg Роман Шухевич
OUN-r Flag 1941.svg Степан Бандера
OUN-r Flag 1941.svg Тарас Бульба-Боровець
Flag of Estonia.svg Костянтин Пятс
Flag of Latvia.svg
Flag of Lithuania (1918-1940).svg Йонас Жямайтіс-Вітаутас
Flag of Chechen Republic of Ichkeria.svg Хасан Ісраїлов

Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни (19391945) — театр воєнних дій між країнами Осі й Фінляндією та Радянським Союзом, Польщею й іншими східноєвропейськими країнами під час Другої світової війни. Географічно театр воєнних дій включав в себе територію Північної, Південно-Східної та Східної Європи, де велися бойові дії в період з 1 вересня 1939 по 9 травня 1945 року.

Воєнні дії на Східноєвропейському театрі війни отримали різну назву у різних державах. У радянській історіографії цей період радянсько-німецької війни з 22 червня 1941 по 9 травня 1945 року отримав назву Великої Вітчизняної війни (рос. Великая Отечественная Война), в Німеччині — Східний фронт (нім. die Ostfront), Східна кампанія (нім. der Ostfeldzug) або Російська кампанія (нім. der Rußlandfeldzug).

Битви Східного фронту Другої світової війни були найбільшими у військовій історії світу. Характеризувалися безпрецедентною жорстокістю, запеклістю, тотальними руйнуваннями, масовими переміщеннями та депортацією людей, колосальними людськими жертвами, викликаними бойовими діями протиборчих сторін, голодом, хворобами, свавіллям, військовими та кримінальними злочинами. На сході Європи були зосереджені табори смерті, створювалися гетто та здійснювалися масові погроми й геноцид націй та народностей. За післявоєнними оцінками майже 30 млн чоловік загинуло з тих чи інших обставин на Східному фронті, в більшості цивільне населення.

Східноєвропейський театр воєнних дій був ключовим та вирішальним театром Другої світової війни, саме на ньому вирішувалася доля світової війни. Крах Третього Рейху, подальший поділ Німеччини перетворив Радянський Союз на військову та індустріальну наддержаву.

Напередодні Другої світової війни[ред.ред. код]

Міждержавні угоди та внутрішньополітичні події

Зміна мапи Європи

Додатково

Розділ Польщі між Німеччиною та СРСР, початок Другої світової[ред.ред. код]

Бойові дії та підготовка до них

Наслідки

Додатково

Військове захоплення територій інших країн[ред.ред. код]

Зимова війна[ред.ред. код]

Події 1941—1945 років[ред.ред. код]

Катастрофа 41-го року[ред.ред. код]

22 червня, о 4 годині ранку, німецькі збройні сили перейшли державний кордон СРСР, тим самим порушивши угоду про ненапад. Німеччина оголошує війну Радянському Союзу, та переходить в активний наступ на усіх ділянках фронту. Операція "Барбаросса" мала за мету швидку, майже беззупинну атаку впродовж короткого часу з метою виснаження та морального винищення ворога, тому через свою раптовість вона мала успіх у червні-липні 1941 року.

На підтримку Німеччини виступили її союзники - Угорщина, Італія, Словакія, Фінляндія та Румунія. У результаті переформатування армії, СРСР був неспроможний дати гідний відсіч атакувальним діям супротивників. З'явилися перші оточення, у героїчну оборону стала Берестейська Фортеця (22 червня - 20 липня). Із північного фронту свого удару нанесли фіни, почавши наступ на Ленінград.

Основною метою німців був вихід до лінії Архангельск - Астрахань. Зважаючи на постійні відтупальні дії радянських військ, ця операція виглядала як вже виграна. До середини липня під Німеччиною була вже значна кількість прикордонних територій СРСР (Латвія, Литва, Білорусь, значна частина України, Молдова). Наспіх сплановані радянські контрудари тільки погіршили хід подій: німецький наступ на Москву, Київ та Ленінград тривав.

Шансом полегшити перебіг бойових дій стала Смоленська битва (10 липня - 10 вересня). На два місяці просування німців було зупинено, що ставило під загрозу всю концепцію бліцкригу. Розуміючи це, Гітлер віддає наказ групі армій "Північ" - розпочати наступ на Ленінград. Водночас із ними, група армій "Південь" продовжує наступ на Україну.

У серпні фронтова картина складається зовсім не за планом "Барбаросса": більш-менш успішним можна назвати наступ на північ і Ленінград; центральна група скута боями під Смоленськом. Проте, успіхи бліцкригу все ще дають про себе знати. Під Уманню було оточене велике угруповання радянських військ, починається оборона Києва й Одеси. Армія Вермахту виходить до берегів Дніпра.

Протягом вересня СРСР проводив масштабні захисні дії, здійснивши одразу декілька великих оборонних операцій (Ленінград, Київ, Севастополь, Курськ). Німеччина зуміла вирівняти лінію фронту. Головною проблемою атакуючих німецьких військ були не такі далекі холоди, котрих треба було уникнути, аби не застрягти у степу. Для цього треба було терміново розпочинати головний план всієї війни - захоплення Москви.

Подальші бойові дії 1941 року[ред.ред. код]

Жовтень 1941 року розпочався з німецької наступальної операції "Тайфун", що мала на меті швидке просування до столиці СРСР. У цей час радянські війська, аби хоч якось полегшити своє становище, бомбардують військові та топливні склади у Румунії. Водночас, для оборони Севастополя, із Одеси виходять останні кораблі-захисники, і 16 жовтня Вермахт її захоплює.

Аби зупинити швидке просування німецьких військ до Москви, радянське командування використовувало всі наявні засоби: у бій ішли щойно перекинуті з Далекого Сходу батальони, особовий склад московських воєнних училищ, та навіть наспіх сформовані загони з цивільного населення. Сталін розумів, що захоплення Москви підірве бойовий дух не тільки її мешканців, а й усієї армії. Тому, 19 жовтня, спеціальним розпорядженням, у місті вводиться осадне становище. Шосе із західних боків заблоковані "їжаками", культурні цінності евакуйовано, а найбільші будівлі (котрі могли бути використані ворогом у власних цілях) - заміновано.

У листопаді Вермахт відновлює масштабний наступ на Москву. Проте, величезна кількість радянських контратак унеможливлює підготований та сплановий вхід у столицю.

У блокадному Ленінграді розпочинає роботу "Дорога життя", а на південному фронті тримає оборону Севастополь. Але, навіть такі малі успіхи не тішать радянське керівництво - захоплено майже всю Україну, Керчь та Харків віддано ворогу.

Грудневі бої були найтяжчими. Німці виявилися неготовими до зимових холодів, що надало перевагу СРСР. Серія масованих контратак під Москвою відсунула гітлерівців від столиці, Ростов-на-Дону було звільнено, Ленінград і Севастополь (найважливіші пункти у плані бліцкригу) тримали оборону. З'являються партизанські загони, що розпочинають диверсійну діяльність як на лінії фронту, так і в німецькому тилу.

Швидке пристосування до умов реальної війни, налаштування роботи евакуйованих заводів, вдалі зимові контратаки та підтягнуті з Далекого Сходу резерви допомогли СРСР втримати Москву та зупинити просування Німеччини за всім фронтом. Однак, на кінець грудня Вермахт не був розбитий. Обидві армії розпочинають підготовку ресурсів для подальших бойових дій.

Бойові дії в 1942 році[ред.ред. код]

Див. також: План «Блау»

Оборонний період

Січень 1942 року складався із активних дій СРСР. Спочатку, на допомогу захисникам Севастополя в окупований Крим було закинуто понад 300 тис. чоловік (Керченсько-Феодосійська операція), а на московському напрямку розпочалася Вяземьска десантна операція. Однак, обидві були провальними; зокрема, через погане планування та вчасно підтягнуті німцями резерви. Радянським військам вдається посунити Вермахт від Москви та зайняти плацдарм під Харковом. Проте, під Вязьмою велика група червоноармійців потрапляє в оточення.

Виснажені півричними бойовими діями, обидві армії починають стратегічну оборону. З лютого по травень жодних значних зрушень на лінії фронту не відбувається. Розуміючи всю небезпеку поточного перебігу подій, Сталін переходить до рішучих дій: травень стає місяцем найбільших помилок Червоної Армії.

Спочатку під Харковом розпочинається глобальний наступ. Помилково вважаючи, що Гітлер знову вдарить по Москві, командування СРСР розміщує багаточисленні армії поблизу столиці, фактично, прибираючи всі резерви. Допомогти у наступі на Україні нікому, у Керчі Вермахт вдається до контрнаступу, на північному фронті атакують фіни. Спроба розблокувати Ленінград не вдається. До початку червня німці захоплюють Східний Крим та оточують величезну групу радянських військ поблизу Харкова. Відкривається шлях на Ростов-на-Дону та Сталінград.

Початок Сталінградської битви

Літо розпочалося для СРСР із великих втрат: контрнаступ німців у Слобожанщині, прорив оборони Севастополя, масована атака Люфтваффе на Мурманськ. Південний фронт не був стабілізований, чим Вермахт і скористався. Радянське керівництво було зайняте питаннями оборони московського напрямку, зовсім забувши про інші ділянки фронту. Моральний дух окупантів зростав, а от у рядах Червоної Армії назрівала паніка.

Таке легковажне ставлення до перебігу подій відгукнулося у липні-травні: за півтора місяці, майже не зустрічаючи спротиву, Вермахт просувається від Харкова до Сталінграда. Захоплено Ростов, Краснодар, значну частину Кубані, повністю окуповано Україну. Німці, повні рішучості та віри в перемогу, починають бомбити Сталінград, зав'язуються перші бої на вулицях міста. Взяти місто Сталіна - означає не тільки зламати моральний дух ворога, а й відкрити шлях на Іран та нафтові родовища.

Протягом серпня-жовтня німці декілька разів намагалися зломити оборону біля Ленінграда та окупувати Воронеж, проте спроби виявилися невдалими. Обидві країни готувалися до найбільшої битви на Східному фронті.

Сталінградська битва стала не тільки кульмінацією усього наступу Вермахта на південь, а й демонстрацією всьому світу сили духу радянського народу. У вересні 1942 року німці ввійшли до міста, але форсувати Волгу так і не змогли. Декілька підконтрольних СРСР кварталів, що залишилися на окупованому березі, стали "острівцем порятунку": саме звідси й розпочнеться глобальна наступальна операція.

Листопад позбавив німців не тільки прийнятних умов для атаки, а й наступальної ініціативи. Остання спроба взяти Сталінград штурмом провалилася, наступ на Кавказ зупинено. Крах Вермахту був вже на порозі.

Переломний контрнаступ СРСР у Сталінграді

19 листопада двома потужними фланговими ударами та потужною артпідготовкою Червона Армія контратакує. За півтора тижні в оточення потрапляє неймовірне за своєю чисельністю угруповання німецьких армій. Для цього було застосовано величезну кількість резервів. На північному фронті, поблизу Ржева, розпочинається операція "Марс", котра не дасть очевидних територіальних переваг для СРСР, але винищить майже всі резерви групи армій "Північ". Німці відступають з Кубані і втрачають позиції на Сталінградському напрямку.

1942 рік став періодом початку корінного перелому. Ленд-ліз, налагоджена робота евакуйованих заводів, розробка нових зразків техніки дали змогу не тільки втримати більшу частину фронту стабільною, а й перехопити ініціативу та почати масштабний контрнаступ на усіх напрямах. Вермахт, у свою чергу, через самовпевненність Гітлера, довжелезні шляхи сполучення та величезні втрати, був вимушений використати болгарські та румунські резерви, що призвело до втрати Сталінградського виступу. Як швидко німці наступали, так само швидко вони й тікали. 1943 рік готував найбільші та вирішальні бої цієї війни.

Корінний перелом 1943 року[ред.ред. код]

Бойові дії в 1944 році[ред.ред. код]

Інші операції 1944 року[ред.ред. код]

Завершальний етап війни[ред.ред. код]

Цивільні особи та військовополонені[ред.ред. код]

Колабораціонізм[ред.ред. код]

Підсумкові події та наслідки[ред.ред. код]


Війна Це незавершена стаття про війну.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.