HD195479
| Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
|---|---|
| Сузір'я | |
| Пряме піднесення | 20г 30х 58,16с |
| Схилення | +20° 36′ 22,1″ |
| Видима величина (V) | 6,21[1] |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | A2/A7 |
| показник кольору U−B | 0,12 |
| яскравість B | 6,388±0,004[2] |
| показник кольору B−V | 0,138±0,012[2] |
| яскравість V | 6,231±0,004[2] |
| Тип змінності | |
| Дані фотометрії Стрьомґрена | |
| колір b−y | 0,07 |
| індекс m1 | 0,22 |
| індекс c1 | 1,00 |
| індекс Hβ | 2,89[1] |
| Дані фотометрії Гіппаркос | |
| Максимальна яскравість | 6,240[2] |
| Мінімальна яскравість | 6,260[2] |
| Астрометрія | |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: 96,14± 0,68[2] мас/рік |
| Паралакс (π) | 9,43 ± 0,81[2] мас |
| Відстань | 345,87 світлових років 106,04 парсек |
| Подробиці | |
| Маса | M☉ |
| Обертання | Vsin(i)=26[3]км/сек |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD195479 |
HD195479 — подвійна зоря. Ця подвійна система має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,2.[1] Вона розташована на відстані близько 345,9 світлових років від Сонця.[2]
Головна зоря цієї системи належить до хімічно пекулярних зір й має спектральний клас A2. Інша компонента має спектральний клас A7.
Зоря HD195479 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 26км/сек.[3]
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу становить 15,0± 53,0 Гаус.[4]
- Перелік HgMn-зір
- Ртутно-манганова зоря
- Перелік магнітних хімічно пекулярних зір
- Перелік хімічно пекулярних зір (20h-22h)
- Хімічно пекулярна зоря
- Перелік хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію
- Хімічно пекулярна зоря з пониженим вмістом гелію
- Перелік Am-зір
- Am-зоря
- ↑ а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |