Пойченко Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:45, 2 липня 2021, створена LastStep (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пойченко Михайло Іванович
рос. Михаил Иванович ПОЙЧЕНКО
Народився1 листопада 1909(1909-11-01) або 1909
Фурманівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія або Херсонська губернія, Російська імперія
Помер16 червня 1992(1992-06-16) або 1992
Київ, Україна
Громадянство Російська імперія
 СРСР
 Україна
Діяльністькінооператор
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
ЗакладУкраїнська студія хронікально-документальних фільмів
IMDbnm1865380, nm12534580
Нагороди та премії
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За трудову доблесть» медаль «За оборону Кавказу»
заслужений діяч мистецтв УРСР

Файл:Пойченко Михайло Іванович.png
Пойченко Михайло Іванович

Пойченко Михайло Іванович — український кінооператор. Заслужений діяч мистецтв України (1988).

Народився * 1 листопада 1909(19091101) р. у с. Фурманівка Кіровоградської обл. в родині селянина. Помер 16 червня 1992 р. в Києві. Учасник Німецько-радянської війни. Працював оператором Литовської та Ростовської кіностудій, Львівського корпункту, а в 19621986 рр. — «Укркінохроніки».

Зняв стрічки: «Радянська Литва» (1950), «Живи, Україно!» (1957), «В сім'ї єдиній» (1958), «Україна. 1960» (1960, у співавт.), «Володимир Гургаль» (1961), «Чарівники» (1962), «Здрастуйте, Гано Дмитрієвно!» (1964), «Кораблі не вмирають» (1965, у співавт. Перша премія зонального огляду. Ленінград, 1966), «Люди, смаки, час» (1968), «Між вільними вільна» (1970), «Україна, земля, люди» (1970), «Обличчям до вогню» (1971, Диплом Всесоюзного кінофестивалю фільмів на робітничу тему, Горький, 1972), «Поема про донецький край» (1974, у співавт.), «П'ять пісень про комуністів» (1975, Спеціальна премія журі IX Всесоюзного кінофестивалю. Фрунзе, 1976), «На всю широчінь душі» (1975, Почесний диплом журі XIX Міжнародного кінофестивалю. Лейпциг, 1976), «Місто робітничої слави» (1976), «Марія з Малої землі» (1980, у співавт.), «Головиха», «Гончар», «Без строку давності» (1981), «Балада про лісовий фронт» (1986), «Іван Франко і світова культура» (1987). Його фронтові сюжети використано у серіалі «Велика Вітчизняна війна» (19781980).

Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ст., медалями, Почесною Грамотою Верховної Ради України. Був членом Спілки кінематографістів України.

Література

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.125—126;
  • Митці України. К., 1992. — С.465,;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.480.