Отто Дітріх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 23 вересня 2021, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дітріх.
Отто Дітріх
нім. Jacob Otto Dietrich
Отто Дітріх під час Нюрнберзького процесу.
Ім'я при народженнінім. Jacob Otto Dietrich
Народився31 серпня 1897(1897-08-31)[4][3][…]
Ессен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький Райх[4]
Помер22 листопада 1952(1952-11-22)[1][2][3] (55 років)
Дюссельдорф, ФРН[4]
Країна Німеччина
Діяльністьполітик
Alma materМюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Знання мовнімецька[5][6]
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна
ЧленствоСС[7][8]
Посададепутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове званняОбергруппенфюрер
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Якоб Отто Дітріх (нім. Jacob Otto Dietrich; 31 серпня 1897, Ессен — 22 листопада 1952, Дюссельдорф) — партійний і державний діяч Третього Рейху, рейхсляйтер (2 червня 1933 — 8 травня 1945), прес-секретар НСДАП (1 серпня 1931 — 31 березня 1945), Імперський шеф преси НСДАП (з 28 лютого 1934), прес-секретар Імперського уряду (26 листопада 1937 — 31 березня 1945), статс-секретар Імперського міністерства народної освіти і пропаганди, президент Імперської палати друку (квітень 1938 — 31 березня 1945), обергруппенфюрер СС (20 квітня 1941).

Біографія

Отто Дітріх (праворуч) під час зустрічі Адольфа Гітлера з Невіллом Чемберленом (Бад-Годесберг, 24 вересня 1938).

Син торговця. До 1914 року відвідував реальну гімназію в Ессені.

Учасник Першої світової війни: в березні 1915 року вступив добровольцем до армії, воював на Західному фронті, в 1918 році був офіцером 7-го Вестфальського артилерійського полку.

Після війни навчався в Мюнхенському, Франкфуртському і Фрайбурзькому університетах, останній закінчив в 1921 році зі ступенем доктора політичної економії. Після закінчення навчання працював асистентом з питань торгівлі в Ессенській торговій палаті і був редактором відділу торгівлі Ессенської загальної газети (Essener Allgemeinen Zeitung). У 1928 році працював в мюнхенському представництві цієї газети, потім був керівником біржового відділу націоналістичної Мюнхенсько-Аугсбурзької вечірньої газети (München-Augsburger Abendzeitung), одночасно був мюнхенським кореспондентом газети «Лейпцизькі останні новини» (Leipziger Neuesten Nachrichten). У 1928 році одружився з дочкою власника «Рейнсько-Вестфальської газети» (Reinisch Westalische Zeitung).

Працюючи в середовищі націоналістів, зблизився з нацистами і в 1929 році вступив в НСДАП (партійний квиток № 126 727). Повернувшись в Ессен, в 1929 році став редактором нещодавно створеної нацистською партією «Національної газети» (Nationalzeitung). Тоді ж став надавати консультаційні послуги нацистській партії і виступати посередником між нацистами і представниками рейнської промисловості. У 1931 році став заступником шефа редактора «Ессенської національної газети» (Essener National Zeitung»).

1 серпня 1931 очолив партійне керівництво преси, Імперську службу преси і став прес-секретарем НСДАП, з 28 лютого 1934 року — імперський шефом преси. 24 грудня 1932 року вступив у СС (посвідчення № 101 349).

Очолювана Дітріхом Імперська служба преси була одним з Головних управлінь в системі Імперського керівництва НСДАП. Вона здійснювала зв'язки НСДАП з громадськістю та керувала всією партійною пресою, включаючи нацистські громадські організації. При цьому вона мала у своєму розпорядженні виключним правом видавати директиви ЗМІ за партійними питань.

Після приходу Гітлера до влади 30 січня 1933 року Дітріху було доручено координувати роботу всієї німецької преси.

Дітріх супроводжував Гітлера в Мюнхен і Бад-Вісзе під час Ночі довгих ножів 1934 року народження, коли було знищено вище керівництво СА на чолі з начальником штабу СА Ернстом Ремом, а пізніше опублікував у пресі звіт про придушення «путчу СА», особливо загостривши увагу на моральному розкладанні «старих товаришів» (Рем з товаришами були гомосексуалами). У 1936 році став депутатом Рейхстагу від Лейпцига. 26 листопада 1937 року змінив Вальтера Функа на посаді прес-секретаря Імперського уряду, а в квітні 1938 року був призначений статс-секретарем очолюваного Йозефом Геббельсом Імперського міністерства народної освіти і пропаганди і тоді ж змінив Макса Аманна на посаді президента Імперської палати друку.

На цих своїх постах діяльність Дітріха перетиналася і постійно вступала в протиріччя з діяльністю Йозефа Геббельса як глави Імперського керівництва пропаганди, а також Макса Аммана — імперського керівника друку, директора Центрального видавництва НСДАП «Ехерем Ферляґ» (Franz Eher Verlag GmbH) і голови Німецького об'єднання видавців газет.

Будучи призначеним на посаду статс-секретаря Імперського міністерства народної освіти і пропаганди, Дітріх повинен був підкорятися Йозефу Геббельсу як рейхсміністру, проте обидва вони займали однакове становище у НСДАП, і тому Дітріх досить часто проводив свою політику, ігноруючи рейхсміністра. Сам Геббельс писав в кінці війни в своїх щоденниках, що він на боротьбу з Дітріхом витратив стільки ж сил, «скільки фюрер на своїх генералів».

Після початку Другої світової війни Дітріх щодня направляв в засоби масової інформації директиви про те, як інтерпретувати події на фронті.

20 липня 1944 року під час замаху на Гітлера знаходився в його ставці «Вовче лігво» під Растенбургом (Східна Пруссія). Змовники тоді відключили зв'язок ставки з рештою світу, але між Дітріхом в ставці і Геббельсом в Берліні існував спеціальний канал зв'язку, за яким Дітріх першим повідомив по телефону Геббельса про замах. Це дозволило Й. Геббельса - єдиному з високопоставлених нацистських бонз, який перебував в Берліні - негайно приступити до придушення заколоту генералів.

Тільки в кінці війни на особистій зустрічі з Гітлером 31 березня 1945 року Геббельсу вдалося домогтися від нього прийняття рішення про усунення Дітріха з поста імперського шефа преси.

18 травня 1945 року Дітріх був арештований британськими військами. На процесі Американського військового трибуналу в Нюрнберзі у «справі Вільгельмштрассе» 11 квітня 1949 року був засуджений до 7 років тюремного ув'язнення. 16 серпня 1950 року за рішенням Верховного окупаційного комісара в Німеччині генерала Джона МакКлея звільнений.

Звання

Нагороди


Літературний персонаж

За виконуваним в НСДАП функціями Отто Дітріх послужив прообразом Гансйорга Лаутензака — персонажа роману Ліона Фейхтвангера Брати Лаутензак.

Бібліографія

  • Mit Hitler in die Macht. München: Eher, 1933
  • Neue Sinngebung der Politik. München: Eher, 1934.
  • Die philosophischen Grundlagen des Nationalsozialismus. Breslau: F. Hirt, 1935 (болгарська версія — Философските основи на национал-социализма. София: Нова Европа, 1941).
  • Das Wirtschaftsdenken im Dritten Reich. München: Eher, 1936.
  • Weltpresse ohne Maske. Dortmund: Westfalen-Verl., 1937
  • Nationalsozialistische Pressepolitik. Berlin: [Terramare Office], 1938
  • Revolution des Denkens. Dortmund: Westfalen Verl., 1939
  • Der Nationalsozialismus als Weltanschauung und Staatsgedanke. Berlin: Industrieverl. Spaeth & Linde, 1939.
  • Auf den Straßen des Sieges. München: Eher, 1939
  • The Press and world Politics. London: Thornton Butterworth, [um 1940].
  • Die geistigen Grundlagen des neuen Europa. Berlin: Eher, 1941
  • Deutschlands Sieg, der Weg in die Zukunft. Berlin-München: Zentralverl. d. NSDAP., Eher, 1944
  • Hitler démasqué. Paris: Grasset, 1955.
  • 12 Jahre mit Hitler. München: Isar Verl., 1955 (російська версія — «Двенадцать лет с Гитлером. Воспоминания имперского руководителя прессы 1933—1945». М., 2007).
  • The Hitler I knew. London: Methuen, 1957.

Література

  • Залесский К.А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: "Вече", 2000. — С. 168-169. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5.
  • Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: ООО "Издательство АСТ": ООО "Издательство Астрель", 2002. — С. 283-284. — 942 [2] с. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО "Издательство АСТ"); isbn 5-271-05091-2 (ООО "Издательство Астрель").
  • Залесский К.А. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Эксмо, 2005. — С. 199-200. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Залесский К.А. СС. Охранные отряды НСДАП.. — М.: Эксмо, 2004. — С. 229-230. — 656 с. — ISBN 5-699-06944-5.
  • Эрнст Клее (Ernst Klee) «Словарь персоналий Третьего рейха. Кто был кем до и после 1945 года» («Wer war was vor und nach 1945»). Франкфурт-на-Майне. 2003.
  • Яна Рихтер (Jana Richter): «Отто Дитрих» в книге Германа Вайса «Биографический словарь Третьего рейха» («Biographisches Lexikon zum Dritten Reich»). Франкфурт-на-Майне. 1998, S. 87-88.

Примітки

  1. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ а б Munzinger Personen
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118678388 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  8. ↑ Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — 2 — Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2007. — 732 с. — ISBN 978-3-596-16048-8
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Отто_Дітріх&oldid=33025204