Отто Дітріх
Отто Дітріх | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
нім. Jacob Otto Dietrich | |||||||||
Ім'я при народженні | нім. Jacob Otto Dietrich | ||||||||
Народився | 31 серпня 1897[4][3][…] Ессен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький Райх[4] | ||||||||
Помер | 22 листопада 1952[1][2][3] (55 років) Дюссельдорф, ФРН[4] | ||||||||
Країна | Німеччина | ||||||||
Діяльність | політик | ||||||||
Alma mater | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана | ||||||||
Знання мов | німецька[5][6] | ||||||||
Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | ||||||||
Членство | СС[7][8] | ||||||||
Посада | депутат рейхстагу Третього рейхуd | ||||||||
Військове звання | Обергруппенфюрер | ||||||||
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | ||||||||
Нагороди | |||||||||
Якоб Отто Дітріх (нім. Jacob Otto Dietrich; 31 серпня 1897, Ессен — 22 листопада 1952, Дюссельдорф) — партійний і державний діяч Третього Рейху, рейхсляйтер (2 червня 1933 — 8 травня 1945), прес-секретар НСДАП (1 серпня 1931 — 31 березня 1945), Імперський шеф преси НСДАП (з 28 лютого 1934), прес-секретар Імперського уряду (26 листопада 1937 — 31 березня 1945), статс-секретар Імперського міністерства народної освіти і пропаганди, президент Імперської палати друку (квітень 1938 — 31 березня 1945), обергруппенфюрер СС (20 квітня 1941).
Біографія
Син торговця. До 1914 року відвідував реальну гімназію в Ессені.
Учасник Першої світової війни: в березні 1915 року вступив добровольцем до армії, воював на Західному фронті, в 1918 році був офіцером 7-го Вестфальського артилерійського полку.
Після війни навчався в Мюнхенському, Франкфуртському і Фрайбурзькому університетах, останній закінчив в 1921 році зі ступенем доктора політичної економії. Після закінчення навчання працював асистентом з питань торгівлі в Ессенській торговій палаті і був редактором відділу торгівлі Ессенської загальної газети (Essener Allgemeinen Zeitung). У 1928 році працював в мюнхенському представництві цієї газети, потім був керівником біржового відділу націоналістичної Мюнхенсько-Аугсбурзької вечірньої газети (München-Augsburger Abendzeitung), одночасно був мюнхенським кореспондентом газети «Лейпцизькі останні новини» (Leipziger Neuesten Nachrichten). У 1928 році одружився з дочкою власника «Рейнсько-Вестфальської газети» (Reinisch Westalische Zeitung).
Працюючи в середовищі націоналістів, зблизився з нацистами і в 1929 році вступив в НСДАП (партійний квиток № 126 727). Повернувшись в Ессен, в 1929 році став редактором нещодавно створеної нацистською партією «Національної газети» (Nationalzeitung). Тоді ж став надавати консультаційні послуги нацистській партії і виступати посередником між нацистами і представниками рейнської промисловості. У 1931 році став заступником шефа редактора «Ессенської національної газети» (Essener National Zeitung»).
1 серпня 1931 очолив партійне керівництво преси, Імперську службу преси і став прес-секретарем НСДАП, з 28 лютого 1934 року — імперський шефом преси. 24 грудня 1932 року вступив у СС (посвідчення № 101 349).
Очолювана Дітріхом Імперська служба преси була одним з Головних управлінь в системі Імперського керівництва НСДАП. Вона здійснювала зв'язки НСДАП з громадськістю та керувала всією партійною пресою, включаючи нацистські громадські організації. При цьому вона мала у своєму розпорядженні виключним правом видавати директиви ЗМІ за партійними питань.
Після приходу Гітлера до влади 30 січня 1933 року Дітріху було доручено координувати роботу всієї німецької преси.
Дітріх супроводжував Гітлера в Мюнхен і Бад-Вісзе під час Ночі довгих ножів 1934 року народження, коли було знищено вище керівництво СА на чолі з начальником штабу СА Ернстом Ремом, а пізніше опублікував у пресі звіт про придушення «путчу СА», особливо загостривши увагу на моральному розкладанні «старих товаришів» (Рем з товаришами були гомосексуалами). У 1936 році став депутатом Рейхстагу від Лейпцига. 26 листопада 1937 року змінив Вальтера Функа на посаді прес-секретаря Імперського уряду, а в квітні 1938 року був призначений статс-секретарем очолюваного Йозефом Геббельсом Імперського міністерства народної освіти і пропаганди і тоді ж змінив Макса Аманна на посаді президента Імперської палати друку.
На цих своїх постах діяльність Дітріха перетиналася і постійно вступала в протиріччя з діяльністю Йозефа Геббельса як глави Імперського керівництва пропаганди, а також Макса Аммана — імперського керівника друку, директора Центрального видавництва НСДАП «Ехерем Ферляґ» (Franz Eher Verlag GmbH) і голови Німецького об'єднання видавців газет.
Будучи призначеним на посаду статс-секретаря Імперського міністерства народної освіти і пропаганди, Дітріх повинен був підкорятися Йозефу Геббельсу як рейхсміністру, проте обидва вони займали однакове становище у НСДАП, і тому Дітріх досить часто проводив свою політику, ігноруючи рейхсміністра. Сам Геббельс писав в кінці війни в своїх щоденниках, що він на боротьбу з Дітріхом витратив стільки ж сил, «скільки фюрер на своїх генералів».
Після початку Другої світової війни Дітріх щодня направляв в засоби масової інформації директиви про те, як інтерпретувати події на фронті.
20 липня 1944 року під час замаху на Гітлера знаходився в його ставці «Вовче лігво» під Растенбургом (Східна Пруссія). Змовники тоді відключили зв'язок ставки з рештою світу, але між Дітріхом в ставці і Геббельсом в Берліні існував спеціальний канал зв'язку, за яким Дітріх першим повідомив по телефону Геббельса про замах. Це дозволило Й. Геббельса - єдиному з високопоставлених нацистських бонз, який перебував в Берліні - негайно приступити до придушення заколоту генералів.
Тільки в кінці війни на особистій зустрічі з Гітлером 31 березня 1945 року Геббельсу вдалося домогтися від нього прийняття рішення про усунення Дітріха з поста імперського шефа преси.
18 травня 1945 року Дітріх був арештований британськими військами. На процесі Американського військового трибуналу в Нюрнберзі у «справі Вільгельмштрассе» 11 квітня 1949 року був засуджений до 7 років тюремного ув'язнення. 16 серпня 1950 року за рішенням Верховного окупаційного комісара в Німеччині генерала Джона МакКлея звільнений.
Звання
- Оберфюрер СС (24 грудня 1932)
- Бригадефюрер СС (1 січня 1934)
- Группенфюрер СС (27 січня 1934)
- Обергруппенфюрер СС (20 квітня 1941)
Нагороди
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Почесний кут старих бійців
- Кільце «Мертва голова»
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Золотий партійний знак НСДАП
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
Літературний персонаж
За виконуваним в НСДАП функціями Отто Дітріх послужив прообразом Гансйорга Лаутензака — персонажа роману Ліона Фейхтвангера Брати Лаутензак.
Бібліографія
- Mit Hitler in die Macht. München: Eher, 1933
- Neue Sinngebung der Politik. München: Eher, 1934.
- Die philosophischen Grundlagen des Nationalsozialismus. Breslau: F. Hirt, 1935 (болгарська версія — Философските основи на национал-социализма. София: Нова Европа, 1941).
- Das Wirtschaftsdenken im Dritten Reich. München: Eher, 1936.
- Weltpresse ohne Maske. Dortmund: Westfalen-Verl., 1937
- Nationalsozialistische Pressepolitik. Berlin: [Terramare Office], 1938
- Revolution des Denkens. Dortmund: Westfalen Verl., 1939
- Der Nationalsozialismus als Weltanschauung und Staatsgedanke. Berlin: Industrieverl. Spaeth & Linde, 1939.
- Auf den Straßen des Sieges. München: Eher, 1939
- The Press and world Politics. London: Thornton Butterworth, [um 1940].
- Die geistigen Grundlagen des neuen Europa. Berlin: Eher, 1941
- Deutschlands Sieg, der Weg in die Zukunft. Berlin-München: Zentralverl. d. NSDAP., Eher, 1944
- Hitler démasqué. Paris: Grasset, 1955.
- 12 Jahre mit Hitler. München: Isar Verl., 1955 (російська версія — «Двенадцать лет с Гитлером. Воспоминания имперского руководителя прессы 1933—1945». М., 2007).
- The Hitler I knew. London: Methuen, 1957.
Література
- Залесский К.А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: "Вече", 2000. — С. 168-169. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5.
- Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: ООО "Издательство АСТ": ООО "Издательство Астрель", 2002. — С. 283-284. — 942 [2] с. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО "Издательство АСТ"); isbn 5-271-05091-2 (ООО "Издательство Астрель").
- Залесский К.А. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Эксмо, 2005. — С. 199-200. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5.
- Залесский К.А. СС. Охранные отряды НСДАП.. — М.: Эксмо, 2004. — С. 229-230. — 656 с. — ISBN 5-699-06944-5.
- Эрнст Клее (Ernst Klee) «Словарь персоналий Третьего рейха. Кто был кем до и после 1945 года» («Wer war was vor und nach 1945»). Франкфурт-на-Майне. 2003.
- Яна Рихтер (Jana Richter): «Отто Дитрих» в книге Германа Вайса «Биографический словарь Третьего рейха» («Biographisches Lexikon zum Dritten Reich»). Франкфурт-на-Майне. 1998, S. 87-88.
Примітки
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118678388 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
- ↑ Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — 2 — Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2007. — 732 с. — ISBN 978-3-596-16048-8
- Народились 31 серпня
- Народились 1897
- Уродженці Ессена
- Померли 22 листопада
- Померли 1952
- Померли в Дюссельдорфі
- Випускники Мюнхенського університету
- Члени НСДАП
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені Почесним хрестом ветерана війни
- Нагороджені Золотим партійним знаком НСДАП
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у НСДАП» в сріблі
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у НСДАП» в бронзі
- Нагороджені Почесним кутом старих бійців
- Нагороджені перснем «Мертва голова»
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Рейхсляйтери
- Обергруппенфюрери СС
- Нацистська пропаганда
- Підсудні подальших Нюрнберзьких процесів
- Нагороджені Почесною шпагою рейхсфюрера СС
- Депутати рейхстагу (Третій Рейх)