Премія імені Л. А. Спендіарова
Премія імені Л. А. Спендіарова | |
---|---|
Країна | Росія |
Рік заснування | 1897 |
Премія імені Л. А. Спендіарова у Вікісховищі |
Премія Спендіарова (фр. Prix de Léonide Spendiarow — Премія імені Л. А. Спендіарова, вручається від 1900 року) — міжнародна геологічна премія молодим ученим. Заснована 1897 року на 7 сесії Міжнародного геологічного конгресу в Санкт-Петербурзі, «за кращий твір у галузі геології з питань, запропонованих Конгресом на попередній сесії».
Премія названа на честь молодого російського геолога Леоніда Афанасійовича Спендіарова. Видавалася протягом 1900—1913 роках і від 1929 року[1].
Історія
17 (29) вересня 1897 року зразу після відкриття 7-ї сесії Міжнародного геологічного конгресу (МГК), що проходив у Санкт-Петербургу, раптово помер молодий багатонадійний російський геолог — Леонід Афанасійович Спендіаров (1869—1897).
Для увічнення його пам'яті прийнято рішення заснувати премію його імені. Родичі Л. А. Спендіарова внесли в банк Санкт-Петербурга необхідні для цієї мети кошти. Премія спочатку становила 500 рублів.Міжнародний геологічний конгрес розробив положення про премію[2]:
Капітал в сумі 4000 рублів, внесений рідними вченого на вічний внесок за № 33318 вважається недоторканним. Премія видається з відсотків цього капіталу за три роки і присуджується Міжнародним геологічним конгресом на черговій сесії вченим, незалежно від національності, за найкращий твір у галузі геології з питань, запропонованих Конгресом на попередній сесії. В разі якщо премія не буде видана, вона залишається на збільшення основного капіталу.
1897 року організовано міжнародну комісію, що має на меті преміювання молодих учених за видатні праці з геології (комісія імені Л. Спендіарова)[3].
Премія виплачувалася від 1900 року. Протягом 1917—1926 років капітал премії був заарештований більшовиками, потім відновлений за участі Геологічного комітету Росії. Значну роль у цьому зіграв Д. І. Мушкетов[ru], який 1926 року підтвердив правонаступництво СРСР щодо вручення премії імені Л. А. Спендіарова[4][5].
1926 року було вжито заходи до реорганізації міжнародних комісій, зокрема, відновлення комісії премії імені Л. Спендіарова.
Премію призначала міжнародна «Комісія з премії Спендіарова» (англ. Commission for the Spendiarov Prize), вручав Генеральним секретар з премії. Пізніше комісія стала російською (радянською), а премію вручав керівник російської (радянської) делегації на конгресі. Після цього премію, переважно, вручали вченим з країни, яка приймала конгрес.
«Премія Спендіарова» у різних документах конгресів також називалася:
- Міжнародна геологічна премія Л. А. Спендіарова (англ. The L.A. Spendiarov International Geological Prize).
- Премія Л. А. Спендіарова АН СРСР (англ. L. A. Spendiarov Prize by the USSR Academy of Sciences).
- Премія Л. А. Спендіарова РАН (англ. L. A. Spendiarov Prize by the Russian Academy of Sciences).
2008 року була в списку премій РАН: Міжнародна геологічна премія імені Л. А. Спендіарова за найкращі наукові роботи в галузі геології російським і іноземним вченим, ВНЗ РАН[ru].
Умови присудження премії
Регламент, прийнятий на сесії 8-й МГК, 13 серпня 1900 року[6]:
- Присудження премії Конгресом ґрунтується на висновку журі, обираного за пропозицією Ради на кожній сесії. Кількість членів журі визначає кожного разу Конгрес.
- Праці, що подаються на конкурс, мають бути надіслані генеральному секретарю попереднього Конгресу не менш як у 2-х примірниках. Термін надсилання — не пізніше, ніж за рік до початку наступної сесії.
- Під час присудження премії право першості мають праці, що стосуються тем конгресу.
- Якщо праці цієї категорії не будуть визнані гідними премії, Конгрес може, за пропозицією журі, вибрати з праць, опублікованих протягом останніх 5-ти років ті, які мають найбільшу цінність.
Лауреати премії
Премію Спендіарова на різних сесіях Міжнародних геологічних конгресів (МГК) отримали:
1) 1900 (8 МГК, Париж) — Карпінський Олександр Петрович, за геологічні та палеонтологічні роботи (відмовився від грошей) → замість нього вручена — П. Шаффа, за роботи зі стратиграфії та геології Португалії.
2) 1903 (МГК 9, Відень) — Вольдемар Крістофер Бреггер, за петрографічні роботи[7].
3) 1906 (10 МГК, Мехіко) — Чернишов Феодосій Миколайович, за роботу «Верхньокам'яновугільні брахіоподи Уралу і Тіману»[8]
4) 1910 (11 МГК, Стокгольм) — Джон Месон Кларк[en] за його працю про девонські відклади Америки: «Early devonic history of New-York and eastern North America».
5) 1913 (12 МГК, Торонто) — Еміль Арган[ru] за його праці з геології Альп: «Les nappes de recouvrement des Alpes occidentales».
—) 1922 (13 МГК, Брюссель) — премію не присуджено.
—) 1926 (14 МГК, Мадрид) — премію не присуджено, в засіданні 31 травня 1926 року було пояснено, що Радянський уряд капітал премії імені Л. Спендіарова залишає в розпорядженні Міжнародних Конгресів.
6) 1929 (15 МГК, Преторія) — Л. Т. Нель (L. T. Nel), геологічна служба Південно-Африканського Союзу.
7) 1933 (16 МГК, Вашингтон) — Томас Бреннан Нолан[en] — американський геолог[9].
8) 1937 (17 МГК, Москва) — Батурин Володимир Петрович[ru] за праці з петрографії осадових порід[10]
9) 1948 (18 МГК, Лондон) — Лоуренс Вейджер[en], за роботи про Гімалаї і Гренландію[11].
10) 1952 (19 МГК, Алжир) — А. Терм'є за геологічні дослідження в Північній Африці.
11) 1956 (20 МГК, Мехіко) — Мануель Альварес-молодший (Manuel Alvarez Jr.) (член Geological Resources, National Institute of Scientific Research), за дослідження в Мексиці[12][13].
12) 1960 (21 МГК, Скандинавські країни) — С. Торарінсон за праці з геології і вулканології Ісландії.
14) 1964 (22 МГК, Нью-Делі) — Рой С. Д. К. за тектонічну карту Індії.
—) 1968 (23 МГК, Прага) — не вручено, оскільки конгрес було зірвано (див. Вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини).
15) 1972 (24 МГК, Монреаль) — Г'ю Вінн-Едвардс, канадський геолог[14].
16) 1976 (25 МГК, Сідней) — Норман Фішер (Norman H. Fisher) — австралійський геолог[15].
17) 1980 (26 МГК, Париж) — Рене Бланше[fr], французький геолог[16]
18) 1984 (27 МГК, Москва) — Богданов Микита Олексійович[ru], за успішне проведення міжнародних досліджень за проєктом «Офіоліти та океанічна кора геологічного минулого», вивчення розвитку палеозою складчастого обрамлення Тихого океану і геології його глибоководних жолобів і окраїнних морів, і велику роботу з підготовки 27-й сесії Міжнародного геологічного конгресу[17].
19) 1989 (28 МГК, Вашингтон) — Сюзен Кіффер, геологиня зі США, єдина жінка, яка отримала цю премію[18].
20) 1992 (29 МГК, Кіото) — Akiho Miyashiro з Японії[19].
21) 1996 (30 МГК, Пекін) — Liu Baojun, китайський літолог[20].
22) 2000 (31 МГК, Ріо-де-Жанейро) — Marcio Martines Pimentel, бразильський геолог[21].
23) 2004 (32 МГК Флоренція) — Carlo Doglioni, італійський геолог[22].
—) 2008 (33 МГК, Осло) — премія значилася у ВНЗ РАН[23], але не вручалася. Президія РАН не виділла коштів.
—) 2012 (34 МГК, Брисбен) — не присуджено
—) 2016 (35 МГК, Кейптаун) — не присуджено
24) 2020 (36 МГК, Нью-Делі) — триває обговорення щодо вручення премії
?) 2024 (37 МГК, , Пусан) — планований захід.
Див. також
Примітки
- ↑ Карпинский А. П. Сообщение о намеченном XIII Международном геологическом конгрессе и о восстановлении премии им. Спендиарова // Известия Геологического комитета. 1922. Т. 41. № 6/9. Стр. 63-64.
- ↑ Положение о премии Спендиарова // Известия Геологического комитета. 1900. Т. 19. № 2. С. 55.
- ↑ Международные геологические конгрессы и участие в них русских геологов: Справочник / Сост. А. В. Немилова, Л. П. Васильева; Под ред. А. П. Герасимова. Л.: НКТП Главгеология, Центр. геол. б-ка, 1937. 50 с.
- ↑ Биография Д. И. Мушкетова в информационной системе «История геологии и горного дела» РАН.
- ↑ Congrès géologique international. Comptes rendus de la XIVe Session, en Espagne, 1926. Fasc. 1. Madrid: Gráficas Reunides, S.A., 1927. 323 p.
- ↑ 8 МГК С.—R. Вып. 1. С. 114.
- ↑ Congrès géologique international. IX session, Vienne, 1903: Compte rendu. Fasc 1. Vienne: Imp. Holiner Frères, 1904. VII, 928 p.
- ↑ Чернышев Ф. Н. Верхнекаменноугольные брахиоподы Урала и Тимана: Вып. 1. СПб.: тип. М. Стасюлевича, 1902. [2], VIII, 749, [3] с.; Вып. 2. Атлас. 63 л. (Труды Геологического комитета. Т. 16. Вып. 2).
- ↑ World War II // U.S. Geological Survey Circular. 1984. P. 35.
- ↑ Труды 17 сессии Международного геологического конгресса. Т. 1. М., 1937. С. 84.
- ↑ Карапетян Г. А., Малхасян Э. Г. Л. Уэйджер — лауреат премии имени Л. Спендиарова 1948 г. // Записки Армянского отделения Всесоюзного минералогического общества. 1974. № 6. С. 148—149.
- ↑ Mazadiego L., Octavio P. R.. The 20th International Geology Congress, México 1956. 2009.
- ↑ Anon. 1956. Actuación de la Sociedad Geológica Mexicana en la XX Sesióndel Congreso Geológico Internacional: Boletín de la Sociedad GeológicaMexicana, v. 19, pp. 51-53. Comisión del Premio Spendiarov.
- ↑ Wynne-Edwards, Hugh // Who's Who in Canadian Business 2001. P. 894—895.
- ↑ Cooper B. J., Branagan D. F. The 25th International Geological Congress, Sydney, Australia (1976) // Episodes. 2015. N 38 (3). P. 208—217.
- ↑ Grigoryan G., Khomizuri G., Misakyan M. L. A. Spendiarov prize // International commission on the history of geological sciences (INHIGEO) symposium: 42nd session: Yerevan. 12-18 Sept. 2017: Poster.
- ↑ Международная геологическая премия имени Л. А. Спендиарова — Н. А. Богданову // Вестник АН СССР. 1985. № 1. С. 136.
- ↑ Nelson C. M. The Spendiarov Prize: The 28th International Geological Congress, Washington, 1989 // Episodes. 2013. Vol. 36. N. 1. P. 62-63.
- ↑ Akiho Miyashiro (1920—2008) — некролог.
- ↑ Наградите — награда Спендиаров // Списание на Българското геологическо дружество. 1997. Год. 58. Кн. 1. C. 57.
- ↑ Márcio Martins Pimentel (1959—2018) — Prêmio Geológico Internacional L. A. Spendiarov, da Academia Russa de Ciências (2000).
- ↑ 32nd IGC Awards to…: L. A. Spendiarov International Geological Prize of The Russian Academy Of Sciences // 32nd IGC Informs. 2004. P. 2.
- ↑ Международная геологическая премия имени Л. А. Спендиарова за лучшие научные работы в области геологии (2008) российским и иностранным ученым — Перечень премий РАН, ОНЗ РАН.
Література
- Prix de Léonide Spendiarow // Science, New Series. 1910. Vol. 32. N. 825. P. 550.
- Келлер Б. М. Русские геологи на международных геологических конгрессах (1-12 сессии) // Очерки по истории геологических знаний. 1953. Вып. 1. С. 120—136. (О Л. А. Спендиарове и премии: С. 131—132.)
- Тигранян С. Т. Премия имени Л. А. Спендиарова // История геологии: Материалы совещания. Ереван: Издательство АН Армянской ССР, 1970. С. 345—350.
- Тихомиров В. В., Софиано Т. А. Шестьдесят лет со времени установления премии имени Л. А. Спендиарова // Известия АН СССР, серия геологическая. 1958. № 1. С. 84. (Из истории геологических наук: Памятные даты на янв.-март 1958 г.: Обзор 20).
- Малхасян Э. Г. Международная премия имени Леонида Спендиарова // Промышленность Армении. 1985. № 1. С. 56-57.
- Хомизури Г. П. Премия Спендиарова // Ноев ковчег. 2002. № 3. С. 9.
- Milanovsky E. E. Three sessions of the International Geological Congress held in Russia and the USSR [1897, 1937, 1984] // Episodes. 2004. Vol. 27. P. 101—106.
- Grigoryan G., Khomizuri G., Misakyan M. L. A. Spendiarov prize // International commission on the history of geological sciences (INHIGEO) symposium: 42nd session: Yerevan. 12-18 Sept. 2017: Absctact. Yerevan: IGS NAS Armenia, 2017. P. 151—152.
Посилання
- Премія Спендіарова на сайті «Ноїв ковчег».
- Премії з вірменськими іменами на сайті «Співрозмовник Вірменії».
- Яскравий шлях Леоніда Спендіарова на сайті «Голос Вірменії», 2019.
- Архів РАН № 1090 ПРО присудження Міжнародної геологічної премії ім. Л. А. Спендіарова Академії наук, 1989.