Кісниця
| село Кісниця | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька |
| Район | Крижопільський |
| Рада | Кісницька сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1200 |
| Населення | 461 |
| Площа | 2,397 км² |
| Густота населення | 192,32 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 24613 |
| Телефонний код | +380 4340 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°25′26″ пн. ш. 28°43′26″ сх. д. / 48.42389° пн. ш. 28.72389° сх. д.Координати: 48°25′26″ пн. ш. 28°43′26″ сх. д. / 48.42389° пн. ш. 28.72389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
176 м[1] |
| Водойми | Марківка, Кусниця |
| Відстань до обласного центру |
107 км[2] |
| Відстань до районного центру |
15 км[3] |
| Найближча залізнична станція | Крижопіль |
| Відстань до залізничної станції |
15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 24613, Вінницька обл., Крижопільський р-н, с. Кісниця, вул. 1 Травня, 3[4] |
| Сільський голова | Рищук Софія Іванівна[4] |
| Карта | |
  Кісниця | |
 Кісниця | |
| Мапа | |
| |
Кі́сниця — село в Україні, у Крижопільському районі Вінницької області. Населення становить 461 особу. Орган місцевого самоврядування — Кісницька сільська рада.
Географія
Через село тече річка Кусниця, що впадає у річку Марківку, ліву притоку Дністра.
Назва
На мапі 1650 року Гійома де Боплана село Кісниця називається Kouzzenicze, а річка Марківка іменується Kouczeniecze, а село Велика Кісниця — Kouczeniecz. У праці Костянтина Тищенка «Слід тунгусів, маньчжурів і монголів в топоніміці України» відзначається, що KOUCZENicze — «від маньч». Хуǯу — «кланятися в землю». Тобто, назва села збереглася з часів Золотої Орди,[5] хоча пізніше виникла легенда про село, що нібито воно збудоване «на кістках» — Кісниця.
Історія
У 1628 році село як маєток набув від Остафія Шашкевича князь Степан Святополк-Четвертинський.[6]
Нині в селі функціонує сільськогосподарське приватне підприємство «Кісниця», що спеціалізується на вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур.
Пам'ятки, пам'ятники
На роздоріжжі за селом виявлені руїни мусульманського мавзолею XIII століття, тобто ще з часів Золотої Орди. Цю напівзруйновану будівлю місцеві здавна називають «турецькою вежею». В її основі — масивний шестикутник з каменів, які ретельно підігнані один до одного. Є два входи і виходи та чотири «вікна». Вхід та вихід зорієнтовані на південь та захід. Вгорі — залишки купола.[7]
Примітки
- ↑ Погода в селі Кісниця
- ↑ Розрахунок відстаней між містами України, Європи, Азії. Кісниця — Вінниця
- ↑ Розрахунок відстаней між містами України, Європи, Азії. Кісниця — Крижопіль
- ↑ а б Кісницька сільська рада
- ↑ Тищенко К. Слід тунгусів, маньчжурів і монголіву топонімії України // Вісник Львівського університету. Серія: Філологія. — част. 61. — С. 212.
- ↑ Julian Nieć. Czetwertyński-Światopełk Stefan (1577–1655) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1938. — t. IV/2, zeszyt 17. — S. 365. (пол.)
- ↑ Залишки кам’яної споруди на Вінниччині можуть бути мавзолеєм «золотоординського періоду» (фото)
Література
- Кі́сниця // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.352
Посилання
- Релігійна організація «Релігійна громада храму Покров Пресвятої Богородиці села Кісниця Вінницько-Тульчинської єпархії ПЦУ»
- НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад» с. Кісниця»
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |