Координати: 48°53′44″ пн. ш. 32°33′10″ сх. д. / 48.89556° пн. ш. 32.55278° сх. д. / 48.89556; 32.55278

Гутницька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:10, 29 серпня 2021, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (вікіфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гутницька
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Кропивницький район
Тер. громада Олександрівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA35040250160085471
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1756
Населення 191
Поштовий індекс 27326
Телефонний код +380 5242
Географічні дані
Географічні координати 48°53′44″ пн. ш. 32°33′10″ сх. д. / 48.89556° пн. ш. 32.55278° сх. д. / 48.89556; 32.55278
Відстань до
обласного центру
44 (фізична)
66 (автошляхами) км
Відстань до
центру громади/сільради
24 (фізична)
27(автошляхами) км
Найближча залізнична станція Фундукліївка
Місцева влада
Карта
Гутницька. Карта розташування: Україна
Гутницька
Гутницька
Гутницька. Карта розташування: Кіровоградська область
Гутницька
Гутницька
Мапа
Мапа

Гу́тницька — село в Україні, в Олександрівській селищній громаді Кропивницького району Кіровоградській області.

Історичні відомості

Засноване близько 1756 року як слобода при скляному заводі майора Діца, про що є згадка у праці академіка Петербурзької Академії наук Йогана Антона Гільденштедта «Reisen durch Russland und im Caucasischen Gebirge». Село оточене з трьох боків лісом Чутою, частиною Чорноліського лісового масиву, відомим здавна як місце перебування запорозьких козаків та гайдамаків — «Славна Чута товстими дубами, Ще славніша Чута низом, козаками».

На початку 19-го сторіччя Гутницька була заселена козаками відновленого Бузького козацького війська. В 20-х роках 20-го сторіччя селище стало одним з осередків Холодноярського повстанського руху. Під час Другої Світової війни в 1943—1944 роках в Чорному Лісі діяв радянський партизанській загін імені Ворошилова, до складу якого входили і мешканці Гутницької.

У Гутницькій розташоване Чутянське лісництво Чорноліського лісгоспу. Поруч з селищем, у лісі, проходить траса газогіну «Союз» (Оренбург-Західний кордон СРСР), побудованого в 70-х роках минулого сторіччя спільно країнами РЕВ.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 237 осіб, з яких 96 чоловіків та 141 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 191 особа.[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,48 %
російська 0,52 %

Примітки

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання