Русне (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Русне
лит. Rusnė

Герб
Герб

Координати 55°17′49″ пн. ш. 21°22′40″ сх. д. / 55.29722222002777698° пн. ш. 21.37777778002777751° сх. д. / 55.29722222002777698; 21.37777778002777751Координати: 55°17′49″ пн. ш. 21°22′40″ сх. д. / 55.29722222002777698° пн. ш. 21.37777778002777751° сх. д. / 55.29722222002777698; 21.37777778002777751

Країна  Литва
Адмінодиниця Rusnė Eldershipd
Висота центру 2 м
Населення 1131 осіб (2021)
Часовий пояс UTC+2
GeoNames 595087
Русне. Карта розташування: Литва
Русне
Русне
Русне (Литва)
Мапа

Русне (лит. Rusnė) — містечко у Шилутському районі Литви, адміністративний центр Руснеського староства. Головний центр рибальства у Куршській затоці та низовинні Нямунаса[1]. Історичний центр міста включено до Реєстру культурних цінностей Литовської Республіки, охороняється державою (код 2933[2]).

Етимологія

Назва населеного пункту сформувалась від іменування одного з рукавів Нямунаса, Русне. Назва походить від слова «русноти» (rusnosti) — повільна течія[3].

Географія

Місто розташовано на однойменному острові, найбільшому в дельті Нямунаса. У тому місці річка розділяється на два великих рукави — глибоководний Скірвіте, яким проходить російсько-литовський кордон, і мілководний Атмата, а також безліч інших дрібних проток, що впадають у Куршську затоку Балтійського моря[4]. Частина Русне розташована нижче за рівень моря та є найнижчою точкою Литви[5].

У місті є річкова пристань. Міст, зведений 1974 року, з'єднує населений пункт з Шилуте (дорога KK206). До 1944 року існував міст, що з'єднував Русне з лівим берегом Німана. Його зруйнували німецькі війська, що відступали, після того не відновлювався. За 10 км від Русне розташована залізнична станція Шилуте.

Історія

Найбільш рання згадка про Русне у письмових джерелах датована 1365 роком, коли великий магістр Тевтонського ордену Вінріх фон Кніпроде дозволив жителям Клайпеди будівництво, розведення тварин і вирубку лісу на острові. Близько 1419 року було засновано Руснеську волость, збудовано церкву та пасторський дім[6][7].

1422 року за підсумками Мельнського миру Русне стало територією Тевтонського ордену. То було торгове місто, де відбувався комерційний обмін між Литвою та прусаками[8].

1583 року створено парафіяльну школу, діяв ринок. У XVII столітті місто сильно постраждало під час Північної війни. 1674 року було засновано молочну ферму та броварню[6]. У 1709—1710 роках сталась епідемія чуми. 1750 року в Русне проживали 4254 жителі. Місто також постраждало під час Семирічної війни. Зростання та розвиток Русне почались після 1759 року, коли почала розвиватись торгівля деревиною[2].

1809 року було зведено кам'яну была построена каменная Євангелістсько-лютеранську церкву. У XIX столітті почалось будівництво парових лісопилок. До початку XX століття в місті діяли окружна судова палата, пошта, телефон і телеграф, середня школа, три готелі, 7 ресторанів, 2 фінансові установи, лікеро-горілчаний завод, 3 винокурні, 10 лісопилок, броварня, 2 млина, 3 судноплавних агентства, 3 кузні, 5 вантажних компаній, склади, пекарні тощо[6].

1919 року за Версальським договором Русне перейшов до так званого Клайпедського краю, що первинно перебував під управлінням французів. У січні 1923 року литовські добровольці зайняли той район, а за рік Ліга Націй передала Клайпедський край Литві як автономний район. У березні 1939 року Русне знову перейшов під німецьке управління. У жовтні 1944 року місто зайняли частини Червоної армії, більшість населення залишила Русне. Від 1946 до 1990 року був у складі Литовської РСР, а від 1991 — у складі незалежної Литви. 1949 року до складу Русне було включено село Скірвітеле. Від 1995 року є адміністративним центром Руснеського староства.

1 липня 2005 року президент Литви особливим декретом затвердив герб міста[9].

Економіка

Традиційно основним заняттям місцевих жителів є розведення та ловля риби, є також рибопереробний завод, ремонтують річкові судна. Для захисту від повеней на території Русне діє система польдерів, водопідйомних станцій і дамби, а береги рукавів Німану укріплені залізобетонними плитами. 1961 року створено рибне господарство, а 1962 відкрито іхтіологічну станцію[2].

Населення

Динаміка населення з 1875 по 2016
1875[10] 1880 1890 1925 1970пер.[11] 1976[12][13] 1979пер. 1989пер. 2001пер.
2135 2124 2120 2872 2597 2700 2378 2138 1642
2011пер. 2016 - - - - - - -
1274 1630 - - - - - - -
Гістограма динаміки населення

Пам'ятки

Примітки

  1. Тарвідас, Басалікас, 1967, с. 235.
  2. а б в Rusnės miestelio istorinė dalis. Kultūrosvertybių registras (лит.) . Kultūros paveldo departamentas prie Kultūros ministerijos. Процитовано 25 вересня 2021.
  3. Тарвідас, Басалікас, 1967, с. 278.
  4. Тарвідас, Басалікас, 1967, с. 232.
  5. Nemunas Water Route:Your Guide To The River Nemuna. — 2007. — С. 158.
  6. а б в Rusnės miestelio istorinė dalis (unikalus kodas 2933). Nekilnojamojo kultūros paveldo apsaugos specialieji planai: Teritorijos ir apsaugos zonos ribų planas ir Tvarkymo planas (PDF) (лит.) . Kultūros paveldo departamentas prie Kultūros ministerijos. Процитовано 25 вересня 2021.
  7. Walther Hubatsch. Dokumente // Geschichte der evangelischen Kirche Ostpreußens. — Göttingen, 1968. — Т. 3. — С. 510.
  8. Костомаров Н. И. Русские инородцы. — М. : Чарли, 1996. — С. 11. — ISBN 5-86859-033-3.
  9. Флаг местечка Русне (Клайпедский уезд) | Геральдика.ру. geraldika.ru (рос.) . Процитовано 25 вересня 2021.
  10. 1925 m. Klaipėdos krašto surašymo duomenys (vok.)
  11. Rusnė. Mažoji lietuviškoji tarybinė enciklopedija, T. 3 (R — Ž). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1971, 128 psl. (лит.)
  12. Rusnė. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 587 psl. (лит.)
  13. Rusnė. Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 3 (Masaitis-Simno). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1987, 598 psl. (лит.)

Література

  • Тарвидас С. С., Басаликас А. Б. Литва // Советский Союз. Географическое описание в 22 томах. — М. : Мысль, 1967. — 286 с.
  • Purvinas Martynas. Istoriniai miestai Nemuno žemupyje // Istoriniai miestai. Sena ir šiuolaikiška. — Vilnius, 2003. — С. 37—58.
  • Purvinas Martynas. Damoklo kardas — ant plauko, o po juo — visas Rusnės centras // Statyba ir architektūra. — 1989. — № 3.

Посилання