Гаврилишин Володимир Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:06, 28 вересня 2021, створена Максим Огородник (обговорення | внесок) (+ 5 категорій за допомогою HotCat)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаврилишин.
Володимир Гаврилишин
Володимир Петрович Гаврилишин
Народився українець
Коропець, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство  УРСР → Україна Україна
Національність українець
Alma mater Львівський університет
Членство Національна спілка журналістів України

Володимир Петрович Гаврилишин (нар. 20 березня 1946, Коропець, УРСР[1][2]) — український юрист, учитель, краєзнавець, активіст. Депутат Тернопільської обласної (1998) та Монастириської районної (2015[3]) рад. Член Національної спілки краєзнавців (1991) та журналістів України (2008). Племінник Богдана Гаврилишина[4].

Життєпис

Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1977). Працював у хімічній промисловості у м. Калуші, деревообробній промисловості Брошневі (обидва Івано-Франківської области), учителем — у смт Коропці, селах Вістря Монастириського і Нові Петликівці Бучацького районів; керівником міжколгоспної юридичної групи Монастириського райсільгоспуправління (1977—1986); відповідальним секретарем Монастиристириської організації товариства боротьби за тверезість (1986—1990); від 1991 — завідувачем Коропецького народного історико-краєзнавчого музею[4].

З ініціативи Володимира і Тетяни Гаврилишинів в Коропці відкрито перший музей Богдана Гаврилишина[5].

Доробок

Співавтор книги «Коропець. Історія і спогади» (2004), автор публікацій у ЗМІ.

  • Гаврилишин, В. Архів Богдана Гаврилишина в Україні // Вісті Придністров'я. — 2017. — № 6 (10 лют.). — С. 2.
  • Гаврилишин, В. Від лісоруба — до радника президентів // Наш день. — 2016. — № 42 (19—25 жовт.). — С. 9. — (Особистості).
  • Гаврилишин, В. Вулиця Богдана Гаврилишина у Києві // Вісті Придністров'я. — 2018. — № 13 (30 берез.). — С. 2.
  • Гаврилишин, В. Богдан Гаврилишин: «Доля України — в руках українців» // Вільне життя плюс. — 2016. — № 82 (21 жовт.). — С. 3.
  • Гаврилишин, В. Зберегти палац Бадені / В. Гаврилишин // Вісті Придністров'я. — 2014. — № 48 (5 груд.). — С. 3. — (Актуально).
  • Гаврилишин, В. Людина належить світові // Вісті Придністров'я. — 2016. — № 40 (14 жовт.). — С. 1—2. — (Наші славні земляки).
  • Гаврилишин, В. Людина, яка належить світові // Свобода. — 2016. — № 81 (19 жовт.). — С. 5.

Примітки

  1. ↑ Гаврилишин В., Мельничук Б., Скрипник Є., Федечко, І. Коропець // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 26. — ISBN 978-966-457-246-7.
  2. ↑ 20 березня в історії Тернопільщини // Терен. — 2021. — 20 березня.
  3. ↑ Тернопільська область. Монастириська районна рада // Місцеві вибори 2015.
  4. ↑ а б Володимир Гаврилишин у програмі «Новий погляд» на YouTube // ТРК РАІ.
  5. ↑ На Тернопіллі відкрили музей Богдана Гаврилишина // Збруч. — 2019. — 18 жовтня.

Джерела

Зовнішні відеофайли
Володимир Гаврилишин у програмі «Новий погляд» на YouTube // ТРК РАІ.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гаврилишин_Володимир_Петрович&oldid=33510163