Колеч-Мечеть
|
Колеч-Мечеть
|
Колеч-Мечеть (крим. Küleç Meçit, Кулеч Мечит) — зникле село в Кіровському районі Республіки Крим/Автономної Республіки Крим, яке розташовувалося у південній частині Новопокровки[1].
Історія
Уперше старовинне селище, розташоване біля давнього шляху на Кавказ, згадує під 1667 роком у своїй книзі мандрівник XVI століття Евлія Челебі, як Колеч-саласи.
…деревня Коледж. Она расположена недалеко от крепости Кефе. Там 200 татарских домов, соборная мечеть с высоким куполом и каменным минаретом, баня и строения, крытые свинцом. Там имеются сады и виноградники, это благоустроенная деревня. Здесь жил шейх — святой Ахмед-эфенди из Коледжа, предсказатель и великий султан. Теперь у него 40 тысяч мюридов с бритыми усами, он их предводитель на Пути. 40 тысяч мюридов из рода носящих рубище живут в Крыму, это верные влюбленные. На его могиле безграничны благодеяния приходящим и уходящим, богачам и нищим, ночью и днем[2] .
Згадка про село трапляється в Камеральном Описании Крыма… 1784 года, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Колеч входив до Колецького кадилику Кефінського каймаканства. Після захоплення Криму до Росії 8 лютого 1784 року село було приписане до Левкопольского повіту Таврійської області[3], а після ліквідації в 1787 році Левкопольского — до Феодосійського повіту. Після Павловських реформ, із 12 грудня 1796 року по 1802 рік, входила до Акмечетського повіту Новоросійської губернії[4]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[5], Кулеч-Мечеть був включений до складу Парпацької волості Феодосійського повіту.
За Ведомостями о числе селений, названиях оных, в них дворов… состоящих в Феодосийском уезде от 14 октября 1805 года, у селі Кулєш-Мечет значилося 19 подвір'їв і 73 жителя. На військово-топографічній мапі генерал-майора Мухіна 1817 року в селі Кулеч позначена ті ж 19 подвір'ями[6]. Після реформи волосного поділу 1829 року Кулеш Мечет, згідно з «Ведомостями о казённых волостях Таврической губернии 1829 года», передали до складу Учкуйської волості[7]. На мапі 1836 року в селі 19 подвір'їв[8]. Потім, мабуть, у результаті еміграції кримських татар, село помітно спорожніло і на мапі 1842 року Колеч-Мечит позначений умовним знаком «мала село», тобто, менше 5 подвір'їв[9].
У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Владиславської волості. Згідно зі «Списком населённых мест Таврической губернии по сведениям 1864 года», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Колеч-Мечеть — власницьке татарське село із 10 подвір'ями, 109 жителями і мечеттю при речке Чурюк-су[10]. На триверстовій мапі Шуберта 1865—1876 року в селі Колеч-Мечит позначено 30 дворів[11]. За «Памятной книгой Таврической губернии 1889 года», за результатами Х ревізії 1887 року в селі Келеч-Мечеть значилося 17 подвір'їв і 271 житель. На верстовий карті 1890 року в селі позначено 45 подвір'їв із російсько-татарським населенням[12].
За «…Памятной книжкой Таврической губернии на 1892 год» в Колеч-Мечеті, яка входила до Владиславського сільської общини, значилося 4 жителя в 1 домогосподарстві, а не входить у сільську общину — 34 безземельних[13]. За «…Памятной книжкой Таврической губернии на 1902 год» в селі Кулеч-Мечеть значилося 24 жителя в 3 домогосподарствах. За Статистическому справочнику Таврической губернии. Ч.II-я. Статистический очерк, выпуск пятый Феодосийский уезд, 1915 год, у селі Колеч-Мечеть Владиславського волості Феодосійського повіту значилося 18 подвір'їв із населенням у кількості 73 чоловік приписних жителів і 85 — «сторонніх» без вказівки національностей.
Після захоплення Криму радянською владою, за постановою Кримревкому від 8 січня 1921 року[14] була скасована волосна система, і село увійшло до складу новоствореного Владиславівського району Феодосійського повіту, а в 1922 році повіти отримали назву округів. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округи ліквідовувалися, і Владиславівський район став самостійною адміністративною одиницею[3]. Декретом ВЦВК від 4 вересня 1924 року «Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р.»[15] Владиславівський район у жовтні 1924 року перетворений у Феодосійський[16][17], і село включили до його складу. Згідно зі Списком населённых пунктов Крымской АССР по Всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года, в селі Колеч-Мечеть, Сеїт-Елінської сільради Феодосійського району, значилося 36 подвір'їв, усе селянське, населення становило 141 осіб, із них 138 російських і 3 українців[18]. В останній раз селище трапляється на двокілометрівці РККА 1942 року[19].
Динаміка чисельності населення
Див. також
Примітки
- ↑ Карта генштаба РККА Крыма, 1 км. ЭтоМесто.ru. 1941. Процитовано 2019-12-4.
- ↑ Эвлия Челеби. Книга путешествий Эвлии Челеби. Походы с татарами и путешествия по Крыму (1641-1667 гг.). — Симферополь : Таврия, 1996. — С. 200.
- ↑ а б Административно-территориальное деление Крыма. Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
- ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
- ↑ Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. Процитовано 9 листопада 2015.
- ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 132.
- ↑ Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. Российская Национальная Библиотека. Процитовано 2021-3-15.
- ↑ Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. Процитовано 11 листопада 2015.
- ↑ а б Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский. — Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. — СПб : Типография Карла Вульфа, 1865. — С. 90. — (Списки населенных мест Российской империи)
- ↑ Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865-1876. Лист XXXIII-14-d. Археологическая карта Крыма. Процитовано 13 листопада 2015.
- ↑ Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо. ЭтоМесто.ru. 1890. Процитовано 2019-12-4.
- ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
- ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
- ↑ Об упразднении некоторых районов Автономной Крымской С. С. Р.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюКерчьне вказано текст - ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
- ↑ а б Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 174, 175.
- ↑ Крым на двухкилометровке РККА. ЭтоМесто.ru. 1942. Процитовано 2019-12-7.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюЛашковне вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою1889 годане вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюКалендарь и памятнаяне вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюАндриевскийне вказано текст - ↑ Первая цифра — приписное население, вторая — временные.
Література
- Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783—1998 гг. Справочник / Под ред. Г. Н. Гржибовской. — Симферополь : Таврия-Плюс, 1999. — 464 с. — ISBN 966-7503-22-4.