Сід Чарісс

Сід Чарісс
англ. Cyd Charisse
Ім'я при народженні	англ. Tula Ellice Finklea
Народилася	8 березня 1922(1922-03-08) Амарилло, Техас, США
Померла	17 червня Лос-Анджелес, Каліфорнія, США ·інфаркт міокарда
Поховання	Меморіальний парк Гілсайдd
Країна	США
Діяльність	акторка, балерина, акторка театру, телеакторка, кіноакторка
Alma mater	Голлівудська професійна школаd
Знання мов	англійська
Роки активності	з 1939
Magnum opus	The Band Wagond і Співаючи під дощем
Партія	Республіканська партія США
Родичі	Нана Візітор і Liv Lindelandd
У шлюбі з	Tony Martind
Нагороди	зірка на голлівудській Алеї слави
IMDb	ID 0001998
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Сід Чарісс (англ. Cyd Charisse, справжнє ім'я Тула Елліс Фінклі (Tula Ellice Finklea); 8 березня 1921 — 17 червня 2008) — американська балерина, акторка театру та кіно, найбільш відома своїми ролями у мюзиклах. У ранні роки танцювала в трупі Російський балет Монте-Карло, на початку 1940-х років почала активно зніматися в голлівудських фільмах. Знімалася у фільмах-мюзиклах з такими всесвітньо відомими партнерами, як Фред Астер, Джин Келлі, Ден Дейлі та ін.

Біографія

Елліс Фінклі, відома як Сід Чарісс, народилася в місті Амарілло (Техас) в родині ювеліра Ернста Фінклі та його дружини Ліли, уродженої Норвуд. У віці восьми років дівчинка, після того, як перехворіла на поліомієліт, почала займатися балетом. Батько заохочував заняття дочки настільки, що встановив в її кімнаті балетну палицю і дзеркало в повний зріст. Незабаром сім'я переїхала до Голлівуду, де Сід почала вчитися в Hollywood Professional School. З 12 років протягом року вона займалася в студії танцівника Ніко Чарісса в Лос-Анджелесі. Пізніше серед її педагогів були Адольф Больм і Броніслава Ніжинська. У 1937 поступила в трупу «Російський балет Монте-Карло» і почала гастролювати з нею по США. За традицією того часу виступала під «російськими» псевдонімами: спочатку як Наташа Тулаліс, потім як Фелія Сидорова та Марія Істоміна.

У 1939 році Сід втратила батька, через що затрималася в США, тоді як вся трупа відпливала до Європи. У тому ж році в Європі вона вийшла заміж за Ніко Чарісса. З початком війни повернулася в США. Залишивши сцену, вирішила спробувати себе в Голлівуді. У 1941 році під псевдонімом Лілі Норвуд (Сід взяла дівоче ім'я своєї матері) вона почала зніматися в кіно — спочатку як танцівниця в епізодах. У 1942 році вона отримала першу роль, зазначену в титрах (Лілі в Something to Shout About), потім була роль балерини Галини Уланової в фільмі «Місія в Москву» (1943). У 1946 році студія MGM підписала з нею контракт. З цього моменту почала зніматися як Сід Чарісс, додавши до прізвища чоловіка прізвисько, дане їй в дитинстві братом, похідне від «Сіс» (скор. Від англ. Sister — «сестра»). Першою роллю, де Сід почала говорити, стала Дебора Ендрюс у фільмі «Дівчата Харві [en]» (1946).

Справжню популярність акторці приніс фільм «Співаючі під дощем» (1952), де вона знялася в танцювальній сюїті «Бродвейська мелодія» як партнерка Джина Келлі. У тому ж році ноги Сід Чарісс були застраховані на 5 мільйонів доларів кожна (за даними Книги рекордів Гіннеса це була найвища страхова сума тих років). Тоді ж керівництво MGM вирішило зробити її партнеркою своєї головної танцювальної зірки — Фреда Астера. У 1953 році вони знялися разом у фільмі «Театральний фургон»: танцювальний епізод «Танцюючи в темряві» на музику однойменної пісні [en], поставлений Астером, став одним з найвідоміших танців в історії кіно. Сам Астер дотепно назвав свою партнерку «танцюючим динамітом».

Пізніше Чарісс знімалася як з Астером, так і з Джином Келлі. Час від часу вона також отримувала ролі «без танців» («Дівчина з вечірки», 1958; «Два тижні в чужому місті [en]» і «Щось повинно трапитися», 1962). У 1958 році за роль комісара Ніни Ющенко, посланого радянським міністерством в Париж (романтична комедія «Шовкові панчішки», 1957) була номінована на премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у комедії або мюзиклі.

З заходом ери кіно-мюзиклу почала зніматися в детективах, дотримуючись амплуа елегантною і самодостатньою «фатальної жінки». Ставши менш затребуваною в Голлівуді, почала виступати разом з другим чоловіком, Тоні Мартіном, який в 1963 році відкрив власний нічний клуб. Разом з ним гастролювала за кордоном. Також грала в драматичних постановках регіональних труп, проте дебютувала на Бродвеї лише 1992 році, у віці 71 років, коли її запросили приєднатися до оновленого акторського складу мюзиклу «Гранд-готель [en]», де вона замінила Ліліан Монтевекки [en]. В інтерв'ю журналу People Чарісс зізналася, що танцювати на Бродвеї було метою, яку їй не вдалося досягти — і це здорово нарешті бути там.

Померла в Лос-Анджелесі від серцевої недостатності.

Особисте життя

У 1939 році під час гастролей по Європі Сід Чарісс вийшла заміж за свого педагога, власника лос-анджелеської танцювальної студії Ніко Чарісса. У 1941 році вони з'явилася разом в танцювальному епізоді фільму Rumba Serenade. У них була загальна дитина — син Ніко «Нікі» Чарісс. У 1947 році пара розлучилася, після розлучення Сід залишила собі прізвище чоловіка.

У 1948 році актриса знову вийшла заміж — за голлівудського співака і актора португало-єврейського походження Тоні Мартіна. Шлюб протримався 60 років, аж до смерті акторки в 2008 році, і виявився щасливим. Від Тоні, Сід народила Тоні Мартіна-молодшого. Тоні-старший також усиновив сина Сід від першого шлюбу. У 1976 році подружжя видали спільну автобіографію The Two of Us.

Фільмографія

• 1941 — епізоди у фільмах Rumba Serenade , «Поема», «Я знав, що так буде», «Хто-небудь дзвонив?»
• 1942 — епізоди у фільмах Магія Магнолії , Це моя любов
• 1946 — Three Wise Fools
• 1946 — Танцівниця в мюзиклі «Роберта»
• 1985 — телесеріал «Вона написала вбивство» (1-й епізод II сезону)

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1941	кф	The Gay Parisian	The Gay Parisian
1943	ф	Тисячі привітань	Thousands Cheer
1943	ф	Місія в Москву	Mission to Moscow	балерина Галина Уланова
1943	ф	Something to Shout About	Something to Shout About
1945	ф	Ziegfeld Follies	Ziegfeld Follies
1946	ф	Поки пливуть хмари	Till the Clouds Roll By	Танцівниця (партнер - Говер Чемпіон)
1946	ф	Дівчата Харві	The Harvey Girls	Дебора Ендрюс (перша роль зі словами)
1947	ф	Фієста	Fiesta	Танцівниця в сцені
1947	ф	Незакінчений танець	The Unfinished Dance	Аріан Буше
1948	ф	Words and Music	Words and Music	Марго Грант
1948	ф	On an Island with You	On an Island with You
1948	ф	The Kissing Bandit	The Kissing Bandit	Танцівниця в сцені
1950	ф	East Side, West Side	East Side, West Side
1950	ф	Tension	Tension
1952	ф	Співаючи під дощем	Singin' in the Rain
1952	ф	The Wild North	The Wild North	Індійка
1953	ф	Театральний фургон	The Band Wagon	Габріель Жерар ( Тоні Хантер  — Фред Астер, хореографія Майкла Кідда)
1953	ф	Easy to Love	Easy to Love	камео
1953	ф	Sombrero	Sombrero
1954	ф	Бригадун	Brigadoon
1954	ф	Глибоко в моєму серці	Deep in My Heart
1955	ф	It's Always Fair Weather	It's Always Fair Weather
1956	ф	Meet Me in Las Vegas	Meet Me in Las Vegas
1957	ф	Шовкові панчохи	Silk Stockings
1958	ф	Party Girl	Party Girl
1958	ф	Twilight for the Gods	Twilight for the Gods
1961	ф	Black Tights	Black Tights
1961	ф	Five Golden Hours	Five Golden Hours
1962	ф	Something's Got to Give	Something's Got to Give
1962	ф	Two Weeks in Another Town	Two Weeks in Another Town
1965	ф	Assassination in Rome	Assassination in Rome
1976	ф	Won Ton Ton, the Dog Who Saved Hollywood	Won Ton Ton, the Dog Who Saved Hollywood
1978	ф	Warlords of Atlantis	Warlords of Atlantis

В театрі

Російський балет Монте-Карло

• «Блудний син» Прокоф'єва в постановці Давида Лішина
• «Спляча красуня» Чайковського

На Бродвеї

• 1992 — прима-балерина Єлизавета Грушинська, «Гранд-готель», мюзикл 1989 року (почергово із Зіною Бетьюн)

Бібліографія

• 1976 — The Two of Us, автобіографія, написана спільно з Тоні Мартіном

Нагороди

• 2006 — Національна медаль США в області мистецтв
• 2006 — Gypsy Lifetime Achievement Award Спілки професійних танцюристів (Professional Dancers Society).