Тип 16 MCV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 23:27, 13 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 13 грудня 2021, заснована на цій версії.
Маневрова бойова машина
Історія виробництва
РозробникТехнічно-дослідницький центр Міністерства оборони Японії
Характеристики
Вага26
Довжина8450
Ширина2980
Висота2870
Обслуга4
Калібр105-мм гармата
Другорядне
озброєння
1×12,7-мм кулемет, 7,62-мм кулемет
Двигун570
Підвіска8×8
Швидкістьшосе: 100
Тип 16 MCV у Вікісховищі

MCV (яп. 機動戦闘車 (kidou-sentou-sha), англ. Maneuver Combat Vehicle, укр. Маневрова бойова машина) - колісна важка панцирна машина Сухопутніх Сил Самооборони Японії - винищувач танків.

Історія

Через певне напруження у відносинах з сусідніми державами (Росія, Китай) було розроблено нову стратегію оборони Японських островів. Крім захисту північних територій, що перебувають під загрозою нападу СРСР, Росії, було вирішено приготуватись до мобільного захисту південних островів від потенційної загрози Китаю[1]. Для підрозділів швидкого реагування вирішили розробити аеромобільну маневрову бойову машину з потужним озброєнням, здатним протистояти танкам, яку можливо було б легко і швидко перекидати по повітрі на віддалені острови у випадку загрози нападу.

MCV
MCV

Технічно-дослідницький центр Міністерства оборони Японії розробив і виготовив 2008 три прототипи MCV, після випробовування яких презентували 9 жовтня 2013 четвертий прототип. Тестування прототипів повинно пройти у 2014/15 роках[2], серійне виробництво розпочатись 2016 і до кінця 2018 планують виготовити 99 машин[3]. Вони повинні частково замінити замінити основні бойові танки, кількість яких планують скоротити з 740 до 300, більшість яких заплановано зосередити на крайніх островах - північному Гоккайдо та південному Кюсю. Менші і легші MCV можна швидко перекинути у необхідних кількостях на загрожені території, де при рівній вогневій силі вони матимуть більшу маневреність при модульному захисті здатному витримати попадання гранати РПГ-7, 105-мм набою. Дизельний мотор, трансмісія розташовані у носовій частині і далі займають ліву частину корпусу. Поряд з ними розташоване місце водія з традиційними для японських військових машин трьома перископами, центральний з яких можна замінити приладом нічного бачення. Командир і навідник-заряджаючий сидять у башті, розміщеній ближче до задньої частини машини. Одночасно задля полегшення маси MCV має слабку ходову частину, захист днища, які можуть легко вразити наземні міни, СВП. Крім того MCV не має кондиціонера, автозавантажувача гармати, що значно ускладнює роботу екіпажу.

Для перевезення 26-тонного MCV з екіпажем, боєприпасами необхідно збудувати для Повітряних Сил Самооборони хоча б 60 нових військово-транспортних літаків Kawasaki C-2● з 30 т навантаження при дальності 5599 км.

Джерела

  • Japan To Emphasize Military Mobility With MCV Defence & Security News - Japan (англ.)

Посилання

Примітки

  1. ↑ Japan going light on tanks in new defense plan (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2013. Процитовано 1 грудня 2014.
  2. ↑ Japanese MCV Combat Vehicle Design Unveiled (англ.). Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  3. ↑ Japan To Emphasize Military Mobility With MCV (англ.)

Див. також

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тип_16_MCV&oldid=34080497