Самофалов Володимир Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 17 грудня 2021, заснована на цій версії.
Самофалов Володимир Дмитрович
Народився27 жовтня 1927(1927-10-27)
Золотоноша
Помер5 травня 2019(2019-05-05) (91 рік)
Діяльністьжурналіст
ЧленствоНаціональна спілка журналістів України

Володимир Дмитрович Самофалов (27 жовтня 1927, Золотоноша — 5 травня 2019, Хотин) — український журналіст. Член Національної спілки журналістів. Почесний ветеран України.

Біографія

Народився 27 жовтня 1927 року. Батько Дмитро Васильович, залізничник, загинув на фронті у перший рік німецько-радянської війни. За два роки мати Єфросинія Федорівна, яка працювала робітницею цукрового заводу у Золотоноші, провела на війну сина Володимира.

У неповних шістнадцять Володимир майже рік працював ручним бурильником геологічної розвідувальної експедиції «Лентранспроєкт» на станції Анар Акмолинської області Казахської РСР.

З березня 1944 по вересень 1946 року служив на Балтійському флоті у бригаді торпедних катерів — торпедистом, боцманом, командиром катера. Після демобілізації працював інструктором, відповідальним секретарем, редактором Стрілківської районної газети Дрогобицької області. Відтак був запрошений на посаду кореспондента республіканської газети «Правда Украины».

З жовтня 1951 року мешкає та працює на Буковині: редактор районної газети у м. Хотин, відповідальний секретар міжрайонної газети у смт Кельменці, науковий працівник Чернівецького державного краєзнавчого музею — директор Хотинського музею. У 1965 році закінчив Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут, 1969 року — педагогічний факультет Української сільськогосподарської академії.

Працював прохідником у шахті тресту «Краснодонвугілля» у місті Молодогвардійськ Луганської області, головним економістом колгоспу імені ХХІ з'їзду КПРС у с. Дарабани Хотинського району, викладачем-завідувачем кабінету економіки, організації й планування сільськогосподарського виробництва Хотинського сільськогосподарського технікуму, впродовж 1994—2002 років — редактором відділу Хотинської районної газети.

5 травня 2019 року Володимир Самофалов відійшов у засвіти[1].

Громадська діяльність

В. Д. Самофалов член Національної спілки журналістів України з 1975 року, обирався депутатом Хотинської міської ради чотирьох скликань, член республіканської ради Товариства охорони пам'яток історії і культури, член обласної ради Організації ветеранів України, голова ради Хотинської міської організації ветеранів.

Нагороди

Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ-го ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ-го ступеня, Святого рівноапостольного князя Володимира, 18-ма медалями, відзнакою «Почесний ветеран України», лауреат республіканської премії Національної спілки журналістів України «Золоте перо» (1982).

Примітки

  1. ↑ Відійшов у вічність патріарх журналістики Хотинщини Володимир Самофалов. hotvisti.com.ua. Хотинські вісті. 6 травня 2019. Процитовано 14 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

  • Самофалов Володимир Дмитрович // Історія і сьогодення Чернівецької обласної організації ветеранів України. — Чернівці: Букрек, 2012. — С. 186—189. — ISBN 978-966-399-440-6.
  • Чебан Д. Орден фронтовику-журналісту / Дмитро Чебан // Ветеран Буковини. — 2013. — 18 грудня (№ 3-4). — С. 1.
  • Самофалов В., Волівач В., Гришин-Грищук І. Від Буковини до Парижа: документальна повість. — Ужгород: Карпати, 1966.
  • Гусар Ю. Його круті шляхи-віражі / Юхим Гусар // Творці добра. Буковинці — Почесні ветерани України. — Чернівці: Букрек, 2017. — С. 116—117.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Самофалов_Володимир_Дмитрович&oldid=34106506