Іскрисківщина

село Іскрисківщина
Герб
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Сумський район
Рада	Іскрисківщинська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA59080030160082682
Облікова картка	Іскрисківщина
Основні дані
Населення	646
Поштовий індекс	41821
Телефонний код	+380 5443
Географічні дані
Географічні координати	51°14′16″ пн. ш. 34°22′17″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	174 м
Місцева влада
Адреса ради	41821, с. Іскрисківщина, вул. Молодіжна, 35
Сільський голова	Гайдук Ганна Василівна
Карта
Іскрисківщина
Іскрисківщина
Мапа
Іскрисківщина у Вікісховищі

Іскри́сківщина — село в Україні, у Сумській області, Сумському районі. Населення становить 646 осіб. Орган місцевого самоврядування — Іскрисківщинська сільська рада.

Після ліквідації Білопільського району 19 липня 2020 року село увійшло до Сумського району.

Географія

Село Іскрисківщина розташоване на правому березі річки Волфа, вище за течією на відстані 1.5 км розташоване село Будки, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Безсалівка. За 0,5 км знаходилося зняте 1988 року з обліку село Сорокине.

Річка у цьому місці пересихає. По селу тече струмок, що пересихає із загатами.

На відстані 1 км пролягає кордон із Росією.

Поруч пролягає залізниця, станція Платформа 312 км.

Історія

Вперше згадується в історичних джерелах у 1732 році, як слобідка білопільського сотнака Ф.Куколя. Засноване в 1690 році білопільським хорунжим Адамом (Дмитром) Скрицьким, як поселення в 5 дворів. В 1722 році перейшло у власність білопільського сотника Федора Степановича Куколь-Яснопольського. На кошти сотника та його синів у 1745 році була побудована церква Великомучениці Варвари. В 1750 році при церкві було 686 парафіян. В 1852 році потомки Ф. Куколя побудували нове приміщення церкви. До речі, воно і сьогодні стоїть в центрі села. Церква пустує.

В 1880 році поміщик, цукрозаводчик І. М. Терещенко купив довкола села перші 130 десятин землі. Вже через 2 роки він відкрив свою економію молочно-м'ясного напрямку. А в 1884 році при економії заснував «сільськогосподарську школу» зі спеціалізації «землеустроителей» по вирощуванню цукрових буряків для власних цукрозаводів. За всі ці, майже, 130 років в училищі навчалися тільки спеціалісти сільськогосподарського профілю. Нині це трактористи — машиністи, слюсарі с/г машин.

За роки радянської влади збереглися дерев'яні корпуси училища, складські приміщення, навіть свердловина вже більше 100 років дає воду для училища та підсобного господарства. На території парку в центрі села знаходяться поховання членів родини Терещенків, у тому числі і засновник училища Іван Миколович Терещенко.

Село мало постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1923—1933 та 1946–1947 роках, тому що поряд розміщене російське село Тьоткіно, базар якого добре допомагав іскрисківчанам з продуктами харчування, та й колгоспи мали дитячі будинки, що врятувало чимало малечі від голоду. В архівних документах знайдено 5 сімей, що померли під час голодомору 1932—1933 рр.

Сьогодення

До і після війни в с/раді проживало близько 2000 населення. Була своя лікарня, (нині ФАП), є середня школа, училище, мережа магазинів. Землі обробляються повністю. Село газифіковане з 2005 року. 2017 року відремонтовано Будинок культури.Сільський голова. Буберов.Ю. докладає багато зусиль по відновленню доріг, пам'яток культури. Односельці його підтримують

Символіка

На гербі села зображені чорнильниця з гусячим пером та срібна стріла, встромлена у землю. Чорнильниця з гусячим пером є емблемою старого навчальний заклад ПТУ, якому вже більше 135 років. Срібна села взята з герба засновників села поміщиків Іскрицьких (Скрицьких).

Економіка

ТОВ «Іскра», ТОВ «Агросвіт», ПСП «Слобожанщина», ФГ «Весна 2019».

Соціальна сфера

• Дитячий садок.
• Школа. І-ІІІ ст. ДНЗ.
• Білопільське вище професійне училище
• Будинок культури, мережа магазинів.

Білопільське вище професійне училище

Після 20 років експлуатації перших приміщень, в кінці ХІХ століття побудували зерносклад для зберігання посівного матеріалу, водонапірну башту та свердловину. В 1904 році закінчили будівництво двоповерхового навчального корпусу та двоповерхового гуртожитку. Побудували будинок для директора училища І. Юдіна. По території провели водопровідну систему до всіх приміщень, та, навіть, до маєтку поміщиків Бирдіних. За даними опису залізниць Російської імперії за 1903 рік І. Семенова сказано: «…в 10 верстах от Ворожбы находится имение И. Н. Терещенка Искрисковщина площадью 380 десятин, из которых 300 составляет пашня, 4 – х польный севооборот. Стадо КРС состоит из полукровных голландских коров. Молоко перерабатывают в сыр, бакштейн и масло. Свиньи – йоркширы. В хозяйстве имеется выкормка грены и разматывание коконов. В имении учреждена Михайловская сельскохозяйственная школа с различными мастерскими и учебным полем…». Весною 1903 року всі колишні «…Тёткинские имения… стоимостью 600 тысяч рублей для ведения хозяйства и заводов…» Микола Артемович Терещенко персонально заповідав своєму онуку Михайлу Терещенку. А згодом і батькові всі землі та маєтки стали власністю М. Терещенка, то ж і училище в 1904 році називали вже «Михайлівською школою». В роки радянської влади в 1924 школі дали ім’я Леніна. В 1926 році училище називалось сільськогосподарською професійною школою.

В 1927 році на базі школи був створений сільськогосподарський технікум, в якому учні оволодівали професією бухгалтера, а через 8 років відкрили факультет молодших агрономів. В роки Великої Вітчизняної війни в його приміщеннях був розміщений німецький госпіталь. А вже після війни знову почались навчання учнів. В 1967 році технікум реорганізували в сільськогосподарське училище № 8 (СПТУ – 8), де навчали професії тракториста. В 1985 році відкрили професію кухаря, з 1992 року – професію водія категорій «В» та «С», через рік відкрили професії плодоовочівника, тваринника, в 2002 році – професію продавця продовольчих та непродовольчих товарів, кондитера. В 2009 році пройшла чергова реорганізація та об’єднання в ліцей, а в 2012році реорганізували у ВПУ.

Сьогодні - це державний навчальний заклад «Білопільське вище професійне училище» із збереженням навчального профілю. Протягом всієї історії навчального закладу постійно оновлювалась його матеріальна та навчальна база. В 50-х роках ХХ століття було побудоване приміщення для сільськогосподарських тварин. В 60-х роках це приміщення винесли за межі території технікуму, вірніше, поряд з навчальним полем побудували нове, а старе перебудували під ремонтну майстерню. В 1976 році побудували новий триповерховий навчальний корпус, а через рік - і нову котельню. До речі, в 1978 році котельня опалювала 2 навчальні корпуси, середню школу, клуб, магазини, їдальню та житловий будинок на 4 квартири. В 1985 році побудовано спортивний зал, в 1993 році – приміщення майстерні з 7-ма лабораторіями з багатьма навчальними класами та службовими приміщеннями. Майстерня опалювалась тією ж котельнею. Оновилась система водопостачання та «теплотраса».

Нині в училищі (у відділенні села) орних земель - 340 га, навчається більше 200 учнів, штат працівників складає близько 60 чоловік, з яких половина - це викладачі та майстри виробничого навчання. До послуг учнів 14 кабінетів, 9 лабораторій, їдальня на 100 місць, спортивний зал з обладнанням, бібліотека в 30 000 книг, гуртожиток, стадіон та спортивні майданчики. Училище має підсобне господарство з 2-ма приміщеннями ферм, сіносховище, ангар для зберігання врожаю в 1380 квадратних метрів, овочесховище, майданчик для зберігання техніки.

Відомі люди

В селі народилися

• Євген Івченко — призер Московської олімпіади в ходьбі на 50 км.
• Павлівський Борис Сергійович — український поет та журналіст, народився на хуторі Подобріївка біля Іскрисківщини.
• Володимир Дмитрович Власенко – міністр радгоспів Казахстану в період підняття цілини з 1953 по 1961 роки.
• В'ячеслав Гаврилович Вировець – професор, доктор сільськогосподарських наук, відомий вчений-агроном, селекціонер. У 1956 році закінчив Іскрисківщинський сільськогосподарський технікум, факультет агрономії. Все подальше його професійне життя було пов’язане із виведенням і вирощуванням сортів безнаркотичних конопель.
• Євген Михайлович Івченко – відомий радянський легкоатлет, бронзовий медаліст ХХІІ Олімпійських ігор у спортивній ходьбі на дистанцію 50 км. Бронзову медаль здобув на 42 році життя!

Цікаві факти

Зимовим святом для жителів села є день першої неділі лютого, коли проводяться міжнародні змагання під назвою: «Гусячі бої». Змагання проводяться з ініціативи великого птахолюба Павловського В. Б. та підтримці керівництва місцевих органів влади. На ці бої птахів привозять в «крутих машинах» з Києва, Житомира та інших міст, а також з багатьох районів Сумської області.

Поезія

Моє рідне село

Де калина цвіте, там де трави росисті,

Стоїть наше село, мов дівчина в намисті.

Потонуло в садках, заховалось в долині,

Заквітчало воно білим цвітом калини.

Моє рідне село, що «Іскрою» зоветься,

Світлий образ в мені біля самого серця.

На забуду повік твою назву чудову,

Як поїду у світ я від рідного дому

У часи лихоліть ти наснагу давало,

Як промінчик вночі, крізь чужинську навалу.

Твоя правда жива, твої помисли світлі,

І для мене нема краще місця у світі.

Моє рідне село, як тебе не любити,

Не забуду повік, доки буду я жити.

В калинових кущах соловейко співає,

А зозуля в гаю щастя вік відміряє!

Також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Сумська область)

Посилання

Погода в селі Іскрисківщина