Твердовський Осип Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:31, 18 грудня 2021, створена Юрій Захаренко (обговорення | внесок) (зображення, доповнення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 22 грудня 2021, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Твердовський.
Осип Матвійович Твердовський
Народився1 листопада 1891(1891-11-01)
Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер16 квітня 1930(1930-04-16) (38 років)
м. Еш-сюр-Альзетт,
Люксембург Люксембург
Громадянство УНР
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик
Відомий завдякиукраїнський військовий діяч
Військове звання Сотник
Партія ОУН

Осип Матвійович Твердовський (1 листопада 1891 м.Ніжин, Чернігівщина — † 16 квітня 1930 м. Еш-сюр-Альзетт, Люксембург[1]) — учасник Бою під Крутами, керівник відділу ОУН в Люксембурзі.

Життєпис

Народився у місті Ніжині в заможній козацькій сім'ї. Був охрещений наступного дня у Нiжинськiй Iоанно-Богословськiй церквi як Iосиф. Його батько – нiжинський козак Матвiй Симеонович (очевидно, Семенович) Твердун, мати – Євдокiя Iванiвна.[2] (Зберігся документ, який чітко вказує на місце знаходження будинку (збережений), в якому народився та виріс Осип Твердовський).[3]

Технічний паспорт на земельну ділянку родини Твердовських

Закінчив Ніжинську гімназію.

Під час Першої світової війни хорунжий російської армії. Нагороджений за хоробрість орденом святого Георгія.

В боротьбі за Україну

На початку революцiї 1917 р. приймає участь в боях як комендант (командир) українiзованого куреня пiд Тарнополем (сучасна назва – Тернопіль), де вдруге поранений в голову. По загоєнню рани, замiсть дати зробити собi конче потрібну операцiю голови та основно лiкуватися, втiкає пiд час навали большевикiв (наступ Муравйова) зi шпиталю, продирається до Нiжина.[4] У січні 1918 організував у Ніжині разом з рідним братом Матвієм Твердовським загін для оборони УНР від більшовицьких військ Муравйова. Приєднався разом зі своїм загоном до сотні Студентського куреня на станції Крути. Під час бою під Крутами проривається крізь лави більшовиків і скривається у лісах, здійснюючи разом із товаришами партизанські набіги на загарбників. По тяжких боях виганяє большевикiв iз мiста та опановує його до приходу нiмцiв.

Після підписання Українською Центральною Радою Берестейського миру німецькі та австрійські війська розпочали визволення країни від більшовицької армії. У цей час Осип Твердовський із повстанцями займає Ніжин ще до приходу армій союзників.

Згодом вступає до Київської інструкторської школи, по закінченні якої його призначають до брацлавського полку у місто Тульчин. Там, як один iз найкращих старшин, стає командантом підстаршинської iнструкторської сотнi. Невдовзi був вiдкомандирований до 1-го київського сердюцького полку, але вiдмовився в ньому служить тому, що складався вiн майже з самих московських старшин, настроєних ворожо до українцiв, та повернувся до брацлавського полку. Пiд час протигетьманського повстання (1918) бере активну участь у боротьбi з московськими карними вiддiлами, зформованими з числа російського офіцерства.[5]

За часів Директорії УНР Осип Твердовський був заступником команданта бронепотягу «Помста» (посаду команданта займав його брат Матвій), а невдовзі, після загибелі брата, став комендантом та вславився низкою героїчних вчинків. Його бронепоїзд взяв участь у битві за Вапнярку на Вінниччині 26-27 липня 1919 р., яка завершилася перемогою 3-ї Залізної дивізії армії УНР. Заподіяв шкоду ворожому бронепоїзду Армії півдня Росії (білогвардійцям). Також успішно захистив відступ української армії біля села Сербинівка на Хмельниччині, проте зазнав важких втрат в особовому складі.

Поранений у боротьбі з большевиками попадає до польського полону (утримується у таборах в Ланцуті та Брест-Лито́вську). Там вступає до 6 січової стрілецької дивізії армії УНР під командуванням Марка Безручка.

На еміграції

Після завершення визвольних змагань опиняється на еміграції. Попавши по-друге на iнтерновання до Польщi, працює як робiтник у Калiшi, жертвуючи з зароблених грошей великi суми на рiжнi нацiональнi потреби (напр. [...] на «Українську Трибуну»). Але незабаром залишає Польщу та переїзджає до Захiдної Європи. Працює тяжко в копальнях у Францiї, потiм на фабрицi, а в кiнцi переноситься до Люксембургу. З тяжко зароблених грошей залишає собi мiнiмальну частину; решту вiддає рiжним українським установам та органiзацiям, як рiвнож допомагає батькам, якi залишилися без кусника хлiба.

У лавах ОУН

У 1925 році Твердовський вступив до Леґії Українських Націоналістів і очолив її осередок у Люксембурзі. Згодом був серед ініціаторів утворення ОУН.

З 1929 р. стає керівником відділу Організації Українських Націоналістів в Люксембурзі та в суміжних областях Франції. Одночасно він став уповноваженим ПУН на цій території.

Помер під час операції на мозку 16 квітня 1930 року.

Місце поховання

Похований на міському кладовищі Святого Йозефа за адресою: Rue du Cimetière, 4059 Esch-sur-Alzette, реєстраційний номер № 17055. Могила розташована у лівій частині кладовища, сектор № 89. Місце поховання оплачено українкою зі США до 2032 р. В одній могилі з Осипом Твердовським похований Олекса Чуб (1897—1984), ймовірно сотник Армії УНР.

Вшанування пам'яті

  • 17 травня 2018 року на честь Осипа Твердовського у його рідному місті Ніжин на стіні корпусу школи, в якій він навчався (тепер це загальноосвітня школа № 4) відкрито меморіальну дошку[6][7]. Головним ініціатором та організатором проекту, виступив Владислав Попович.
Файл:Пастушенко Андрій та Попович Владислав 2018 рік.jpg
Вояки АТО біля меморіальної дошки Осипу Твердовському в Ніжині
  • У багатьох містах України є Вулиця Героїв Крут, названа на честь учасників бою під Крутами, до яких належить і Осип Твердовський.

Примітки

  1. ↑ Волонтери відшукали могилу сотника Армії УНР і діяча ОУН. http://www.istpravda.com.ua/. Історична правда. 10 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.
  2. ↑ Український інститут національної пам'яті.
  3. ↑ Владислав Попович. www.facebook.com. Процитовано 22 травня 2020.
  4. ↑ Український інститут національної пам'яті.
  5. ↑ Український інститут національної пам'яті.
  6. ↑ Ніжинці увіковічнять пам’ять співзасновника ОУН Осипа Твердовського – ПравдаТУТ Ніжин. nizhyn.pravdatut.ua (укр.). Процитовано 23 жовтня 2018.
  7. ↑ monitor.cn.ua, Інформ-агенція «Чернігівський монітор» -. Відкрито меморіальну дошку Осипу Твердовському. Чернігівський монітор. Процитовано 23 жовтня 2018.

Література

  • Петро Мірчук Нарис історії ОУН 1920—1939 роки, К., Українська Видавнича Спілка 2007, 1006 ст. ISBN 966-410-001-3

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Твердовський_Осип_Матвійович&oldid=34124787