Попович Владислав Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попович Владислав Миколайович
Vladyslav Popovych.jpg
Народився 30 листопада 1980(1980-11-30) (38 років)
Київ
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність військовослужбовець
У шлюбі з Малюга Олександра Володимирівна
Діти Анна, Давид

Владислав Миколайович Попович (нар. 30 листопада 1980, м. Київ) — видавець та громадсько-політичний діяч, політв'язень режиму Януковича, військовик.

Біографія[ред. | ред. код]

Владислав Попович народився 30 листопада 1980 року в Києві. Від 1983 року живе в Ніжині. 1998 року закінчив Ніжинську ЗОШ № 17.

Від 1996 до 2003 року мав 3 судимості у справах, потерпілою стороною в яких була «держава Україна», з якою ототожнював себе олігархічно-корупційний режим часів Леоніда Кучми.

2009 року оголосив війну наркоторгівлі в місті Ніжині[1], за що під надуманим приводом за заявами наркоторгівців був позбавлений волі на 11 років 8 місяців[2],[3],[4]. Тоді ж в патріотичних колах дістав прізвисько «Робін Гуд».

2014 року за постановою Верховної Ради був визнаний політв'язнем і достроково звільнений[5],[6]. Відразу по звільненню приєднався до участі в подіях Революції Гідності, став бійцем 1-ї Київської сотні ОУН ім. Євгена Коновальця, яка невдовзі (у липні) вступила до зведеного батальйону територіальної оборони (ЗБТО) «Ніжин», заступником командира якого він став.

Файл:ЗБТО"Ніжин" під Донецьком.jpg
ЗБТО"Ніжин" під Донецьком

У травні 2014 року став співзасновником Добровольчого батальйону ОУН (ДБ ОУН), який від серпня 2014 року зайняв позиції у селищі Піски під Донецьком і взяв участь у боях проти агресії військ Російської Федерації. Від грудня 2014 до серпня 2016 року очолював службу безпеки ДБ ОУН. 2015 року пройшов навчання на курсах поліграфології у Андрія Волика і отримав сертифікат Чикагського поліграфологічного інституту.

2015 року вступив на навчання на історичний факультет Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя.

1.03.2013 зареєстрував шлюб у стінах Чернігівського СІЗО з Малюгою Олександрою Володимирівною. Від цього шлюбу має сина Давида (2016 р.н.). Також має доньку Анну (2010 р.н.).

Громадсько-політична і видавнича діяльність[ред. | ред. код]

Від 2016 до 2017 року був головою служби безпеки Добровольчого Руху ОУН і в цій ролі забезпечував проведення акцій руху. У квітні 2017 склав із себе повноваження голови служби безпеки й повернувся до Ніжина, де став співзасновником громадської ініціативи «Почесна Варта» та членом правління громадської організації «Ніжинське Антикорупційне Бюро».

У липні 2017 року був ініцатором і домігся прийняття меморандуму Ніжинської міської ради про визнання ЗБТО "Ніжин" продовжувачем традицій Ніжинського полку Війська Запорозького.

Влітку 2017 року разом із Сергієм Коваленком заснував Громадську ініціативу «Почесна Варта».

У серпні 2017 року разом із Сергієм Коваленко першими в Україні підняли питання відновлення занедбаних поховань шведських вояків ХVIII ст. на території Чернігівської області, звернувшись з цього приводу до міністра культури України Євгена Нищука[7], [8].

На початку 2018 року виграв справу про незаконне тримання під вартою у Європейському суді з прав людини (м. Страсбург) і отримані кошти використав для видання книги Сергія Коваленка «Похід Запорожців на Донбас і Крим: рік 1918».

Домігся встановлення в Ніжині у травні 2018 року пам'ятних дощок на честь Героїв Армії УНР, пов'язаних з Ніжином: Івана Дубового[9], Осипа Твердовського[10], Миколи Росіневича, Івана Хімченка, Михайла Шкляренка[11],[12]. Це зробило Ніжин першим містом в Україні, яке у повному обсязі і в такій кількості вшанувало Героїв Армії УНР місцевого походження.

У травні 2018 року призначений креативним директором спеціалізованого видавництва історичної літератури «Стікс».

У червні 2018 року власним коштом придбав 5 гранітних каменів-валунів, призначених для вшанування історичних подій Сіверщини. Один з них рішенням Ніжинського міськвиконкому і в рамках одного з проєктів ГІ "Почесна Варта" було встановлено 20 липня з нагоди вшанування 370-річчя заснування Ніжинського полку Війська Запорозького у сквері Гетьмана Богдана Хмельницького в Ніжині[13].

31 серпня 2018 року за постановою ГІ "Почесна Варта" домігся прийняття вченою радою Ніжинського державного університету рішення про створення на території університету "Скверу великим художникам", пов'язаних з Ніжином, і передав під цей проєкт гранітний камінь для вшанування пам'яті Карла Брюллова, Миколи Ґе, Якова де Бальмена та Аполлона Мокрицького.

Стіна Героїв. Ніжин. 2018 рік.

Разом із Сергієм Коваленком і Миколою Шкурком в рамках проєктів ГІ "Почесна Варта" виступив одним з ініціаторів, організаторів і учасників створення 14 жовтня 2018 року Стіни Героїв в Ніжині, започаткованої раніше встановланням меморіальних дощок на честь Миколи Росіневича, Івана Хімченка, Михайла Шкляренка і продовженої встановленням 14 жовтня 2018 року меморіальних дощок Романові Бжеському, Павлу Шандруку, Йосипу Позичанюку і Андрієві Юрзі[14].

У день 300-річчя з дня загибелі Шведського Короля КарлаХІІ 30.11.2018 року разом з Миколою Шкурком встановив гранітний камінь на його честь у сквері Гетьмана Богдана Хмельницького в Ніжині. Наступного дня камінь був демонтований місцевою владою через відсутність погодження виконавчого комітету[15].

Попович Владислав. Пам'ятний камінь до 300-ої річниці загибелі КарлаХІІ. 30.11.2018 рік

У січні 2019 року вийшла друком книга Владислава Поповича (у співавторстві з Сергієм Коваленком і Миколою Шкурком) "Веркіївська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис"[16].

У лютому 2019 року Крайова Управа Братства колишніх Вояків 1-ї Дивізії Української Національної Армії нагородила Владислава Поповича пропам'ятною медаллю 70-річчя Дивізії "Галичина" за вшанування в Ніжині й Чернігові пам'яті очільників 1-ї Дивізії Української Національної Армії.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден "Єдність та Воля" (№022 від 24.07.2014)
  • Бойова відзнака Доборовольчого батальйону ОУН (№007, 2016 р.)
  • Пропам'ятна медаль 70-річчя Дивізії "Галичина" (лютий 2019 р.)

Інтернет-посилання[ред. | ред. код]

Інші джерела[ред. | ред. код]