Попович Владислав Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попович Владислав Миколайович
Vladyslav Popovych.jpg
Народився 30 листопада 1980(1980-11-30) (38 років)
Київ
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність військовослужбовець
У шлюбі з Малюга Олександра Володимирівна
Діти Анна, Давид

Владислав Миколайович Попович (нар. 30 листопада 1980, м. Київ) — видавець та громадсько-політичний діяч, політв'язень режиму Януковича, військовик.

Біографія[ред. | ред. код]

Владислав Попович народився 30 листопада 1980 року в Києві. Від 1983 року живе в Ніжині. 1998 року закінчив Ніжинську ЗОШ № 17.

Від 1996 до 2003 року мав 3 судимості у справах, потерпілою стороною в яких була «держава Україна», з якою ототожнював себе олігархічно-корупційний режим часів Леоніда Кучми.

2009 року оголосив війну наркоторгівлі в місті Ніжині[1], за що під надуманим приводом за заявами наркоторгівців був позбавлений волі на 11 років 8 місяців[2],[3],[4]. Тоді ж в патріотичних колах дістав прізвисько «Робін Гуд».

2014 року за постановою Верховної Ради був визнаний політв'язнем і достроково звільнений[5],[6]. Відразу по звільненню приєднався до участі в подіях Революції Гідності, став бійцем 1-ї Київської сотні ОУН ім. Євгена Коновальця, яка невдовзі (у липні) вступила до зведеного батальйону територіальної оборони (ЗБТО) «Ніжин», заступником командира якого він став.

У травні 2014 року став співзасновником Добровольчого батальйону ОУН (ДБ ОУН), який від серпня 2014 року зайняв позиції у селищі Піски під Донецьком і взяв участь у боях проти агресії військ Російської Федерації. Від грудня 2014 до серпня 2016 року очолював службу безпеки ДБ ОУН.

2015 року пройшов навчання на курсах поліграфології у Андрія Волика і отримав сертифікат Чикагського поліграфологічного інституту.

2015 року вступив на навчання на історичний факультет Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя.

1.03.2013 зареєстрував шлюб у стінах Чернігівського СІЗО з Малюгою Олександрою Володимирівною. Від цього шлюбу має сина Давида (2016 р.н.). Також має доньку Анну (2010 р.н.).

Громадсько-політична і видавнича діяльність[ред. | ред. код]

Від 2016 до 2017 року був головою служби безпеки Добровольчого Руху ОУН і в цій ролі забезпечував проведення акцій руху. У квітні 2017 склав із себе повноваження голови служби безпеки й повернувся до Ніжина, де став співзасновником громадської ініціативи «Почесна Варта» та членом правління громадської організації «Ніжинське Антикорупційне Бюро».

У липні 2017 року був ініцатором і домігся прийняття меморандуму Ніжинської міської ради про визнання ЗБТО "Ніжин" продовжувачем традицій Ніжинського полку Війська Запорозького.

Влітку 2017 року разом із Сергієм Коваленком заснував Громадську ініціативу «Почесна Варта».

На початку 2018 року виграв справу про незаконне тримання під вартою у Європейському суді з прав людини (м. Страсбург) і отримані кошти використав для видання книги Сергія Коваленка «Похід Запорожців на Донбас і Крим: рік 1918».

Домігся встановлення в Ніжині у травні 2018 року пам'ятних дощок на честь Героїв Армії УНР, пов'язаних з Ніжином: Івана Дубового[7], Осипа Твердовського[8], Миколи Росіневича, Івана Хімченка, Михайла Шкляренка[9],[10]. Це зробило Ніжин першим містом в Україні, яке у повному обсязі і в такій кількості вшанувало Героїв Армії УНР місцевого походження.

У травні 2018 року призначений креативним директором спеціалізованого видавництва історичної літератури «Стікс».

У червні 2018 року власним коштом придбав 5 гранітних каменів-валунів, призначених для вшанування історичних подій Сіверщини. Один з них рішенням Ніжинського міськвиконкому і в рамках одного з проєктів ГІ "Почесна Варта" було встановлено 20 липня з нагоди вшанування 370-річчя заснування Ніжинського полку Війська Запорозького у сквері Гетьмана Богдана Хмельницького в Ніжині[11].

31 серпня 2018 року за постановою ГІ "Почесна Варта" домігся прийняття вченою радою Ніжинського державного університету рішення про створення на території університету "Скверу великим художникам", пов'язаних з Ніжином, і передав під цей проєкт гранітний камінь для вшанування пам'яті Карла Брюллова, Миколи Ґе, Якова де Бальмена та Аполлона Мокрицького.

Разом із Сергієм Коваленком і Миколою Шкурком в рамках проєктів ГІ "Почесна Варта" виступив одним з ініціаторів, організаторів і учасників створення 14 жовтня 2018 року Стіни Героїв в Ніжині, започаткованої раніше встановланням меморіальних дощок на честь Миколи Росіневича, Івана Хімченка, Михайла Шкляренка і продовженої встановленням 14 жовтня 2018 року меморіальних дощок Романові Бжеському, Павлу Шандруку, Йосипу Позичанюку і Андрієві Юрзі[12].

У день 300-річчя з дня загибелі Шведського Короля КарлаХІІ 30.11.2018 року разом з Миколою Шкурком встановив гранітний камінь на його честь у сквері Гетьмана Богдана Хмельницького в Ніжині. Наступного дня камінь був демонтований місцевою владою через відсутність погодження виконавчого комітету[13].

У січні 2019 року вийшла друком книга Владислава Поповича (у співавторстві з Сергієм Коваленком і Миколою Шкурком) "Веркіївська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис"[14].

У лютому 2019 року Крайова Управа Братства колишніх Вояків 1-ї Дивізії Української Національної Армії нагородила Владислава Поповича пропам'ятною медаллю 70-річчя Дивізії "Галичина" за вшанування в Ніжині й Чернігові пам'яті очільників 1-ї Дивізії Української Національної Армії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Інтернет-посилання[ред. | ред. код]

Інші джерела[ред. | ред. код]