Мамонтів Яків Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:10, 23 грудня 2021, створена Aibot (обговорення | внесок) (технічні зміни,, replaced: 2 липень 2 → 2 липня 2, 6 вересень 2 → 6 вересня 2, 7 вересень 2 → 7 вересня 2, 0 грудень 2 → 0 грудня 2 за допомогою AWB)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мамонтів Яків Андрійович
Яків Андрійович Мамонтів
ПсевдоЯків Лірницький, Я. Пан, Пан Яшка, Ясь Н., М. Я., Я. М.-ів
Народився20 жовтня 1888(1888-10-20)
хутір Катеринівка (нині Шапошникове, Сумська область)
Помер31 січня 1940(1940-01-31) (51 рік)
Харків
Поховання13-е міське кладовище
Країна СРСР
ДіяльністьУкраїнський драматург і театрознавець
Знання мовукраїнська
Роки активностіз 1907
У шлюбі зМаргарита Федорівна Гармсен-Мамонтова
ДітиМамонтов Альберт Якович

Яків Мамонтов

Я́ків Андрі́йович Ма́монтов (8 (20) жовтня 1888 року[1], хутір Катеринівка[2] (нині Шапошникове, Сумська область) — 31 січня 1940, Харків) — поет, драматург, історик української драматичної літератури й театру, викладач цих дисциплін в Харківському музично-драматичному інституті в другій половині 1920-х pp.

Життєпис

Яків Мамонтов народився у селянській родині. Батьки: міщанин Андрій Іванович Мамонтов та його дружина Єфросинія Трохимівна.

Дитинство майбутній письменник провів у селі. Навчання розпочав у Шпилівській церковноприходській школі, закінчив п'ятирічну земську школу в Нижній Сироватці, ще п'ять років навчався у Дергачівському сільськогосподарському училищі. На цей час припадає захоплення театром. В училищі працював самодіяльний гурток, що показував свої вистави і поза межами школи. Мамонтів був завзятим аматором, ставив спектаклі, виконував у виставах головні ролі, виступав як читець в концертах.

Здобувши професію агронома, два роки працював у Щигрівському повіті в Курській губернії. У 1909 році Я. Мамонтов переїздить до Києва. З 1911 до 1914 р. навчається в Московському комерційному інституті, захистив кандидатську дисертацію «Проблема естетичного виховання» на здобуття вченого ступеня кандидата наук. У 1915 році був обраний та затверджений асистентом у тому ж інституті.

Коло трьох років брав участь у Першій світовій війні, а також у революційних подіях. Після лютневих подій 1917 року якийсь час перебував в Осташівському полковому комітеті як делегат від солдатських мас. Увільнений з царської армії у 1917 р. Я. Мамонтів повернувся додому, де розпочав педагогічну роботу. З весни 1920 р. працював викладачем педагогіки та мистецтвознавства на факультеті соціального виховання Харківського інституту народної освіти. На початку 1920-х рр. керівник літературно-драматичної студії у Сумах[3]

Мешкав у Харкові в тому числі у Будинку «Слово».

Помер в 1940 в Харкові. Поховано там само, могилу зі зліквідованого компартійцями Міського цвинтаря в 1970-і роки перенесено на 13-е кладовище.

Літературна діяльність

Автор праць «Сучасні проблеми педагогічної творчости» (Дежвидав України, 1922), «На театральних роздоріжжях» (Книгоспілка, 1925) і низки розвідок з історії драматургії, серед іншого, огляду «Про драматичні дебюти 1923—1924» («Червоний шлях», 1924, № 7), редактор видань творів Івана Тобілевича.

Автор п'єс «Веселий хам» (1921), «Ave Maria», «Коли народ визволяється» («Колнарвиз»,1924), «До третіх півнів» (1925), «Батальйон мертвих» (1926), «Княжна Вікторія» (1928), «Гетьманщина» (1930—1939). В 1930-х писав п'єси для дітей: «Хо» (за Коцюбинським), «Солом'яний дід», та кіносценарії «Земля українська», «Мурований міст», «Манька з Вовчих ярів», «Архітектор Шалько»; лібрето опер «Золотий обруч» Б. Лятошинського (за повістю «Захар Беркут» Франка), «Гайдамаки» (за однойменним твором Т.Шевченка), «Кармелюк» В.Костенка (1930 у співавторстві з М. Верхацьким).

Автор праць з історії і теорії драми, полемічних статей про шляхи розвитку українського театру (зібрані у книзі «Театральна публіцистика» (1967).

Видання

Примітки

  1. Запис у метричній книзі Покровської церкви у Шпилівці про народження 8 жовтня (за ст.ст.) 1888 року Я. Мамонтова. Публікація газ. «Вперед» (м. Суми) від 22 жовтня 1988 р. ЦДАМЛМ України, ф. 264, оп. 2, од.зб. 10, арк. 2 зв. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2014.
  2. ЦДАМЛМ України, ф. 271, оп. 2, од.зб. 12, арк. 1, 1 зв. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 6 вересня 2017.
  3. СУМИ, обласний центр, Бібліографічне посилання

Джерела

Посилання