Ребуція
| Ребуція (Rebutia) | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Квітучі ребуції
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Rebutia minuscula[1] K.Schum., 1895 | ||||||||||||||||||||
|
Див. Види | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Ребу́ція (Rebutia) — рід сукулентних рослин з родини кактусових.
Етимологія та українська назва
Назва роду носить ім'я французького винороба та садовода П'єра Ребю[es] (фр. Pierre Rebut), який в XIX ст. був відомим експертом по кактусам і продавцем.
В українській літературі з кактусної тематики вживається назва «Ребуція»[2][3] та Ребютія[4]. А. О. Буренков у своїй книзі «Кактуси в гостях та вдома» також наводить назву російською — «Ребютия» (укр. «Ребютія»)[5]. Серед кактусистів та в інтернеті також зустрічається назва «Ребюція» (рос. «Ребюция»).[6][7]
Синоніми
- Aylostera Speg.;
- Digitorebutia Buin.;
- Mediolobivia Backeb.;
- Spegazzinia Backeb.;
- Sulcorebutia Werd.;
- Weingartia Werd.
Систематика
Рід Rebutia був описаний в 1895 німецьким ботаніком Карлом Шуманом (1851–1904).
Як і багато інших південноамериканських родів, цей рід породив безліч суперечок. В останній чверті XX в цей рід включені види таких раніше самостійних родів, як Aylostera, Digitorebutia (інша звана Mediolobivia), Rebutia, Sulcorebutia і Weingartia, що викликає суперечки і таксономічну плутанину, тому що не всі систематики згодні з таким укрупненням.
Ареал та екологія
Батьківщина рослин цього роду — Болівія і північна Аргентина, де вони ростуть в гірських місцевостях на східній стороні Андських гір на висоті 1500-4000 м над рівнем моря, в умовах різкої зміни денних і нічних температур і підвищеної концентрації ультрафіолетових променів. Часто селяться під притінінням чагарникової рослинності.
Опис
Рослини описуються як невеликі кулясті кактуси, багато з яких формують великі групи. У культурі спостерігаються випадки, коли група ребуцій виростає навіть більше розміром, ніж у дикій природі. Ребуції мають велику різноманітність форм і колючок. Колючки зазвичай не жорсткі. З віком рослини дещо змінюють форму, стаючи з кулястих коротко-циліндричними.
Квітки
Рослини цього роду цвітуть легко і рясно. Самозапильні квітки з'являються з нижніх ареол. За кольором вони різноманітні: фіолетові, рожеві, яскраво-червоні, помаранчеві, жовті і білуваті. Квітки середнього розміру: від 1,5 до 4 см в діаметрі. Квіткова трубка гола.
Види
Згідно систематики Едварда Андерсена до роду Rebutia належить 38 видів. Список видів сайту «The Plant List» включає 22 прийняті назви видів. Списки різняться.
|
|
Охорона у природі
29 видів роду Ребуція входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[8], деякі з них відсутні у списках визнаних видів, наведених в монографії Андерсена «The Cactus Family» і на сайті спільного проекту Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду «The Plant List».
Культура
У більшості випадків вважається, що рід досить простий в культурі і рекомендується для початківців. Ґрунт для цих рослин повинен бути проникним і мати слабокислу реакцію. Освітлення має бути сильним — любителя не повинна вводити в оману уявна ніжність цих рослин, однак навесні вони можуть бути схильні до опіків. Полив повинен бути регулярним, але між поливами земляний ком повинен повністю просохнути. Переливу ці рослини не прощають — не варто забувати про те, що на батьківщині рослини часто ростуть на крутих схилах, де вода не затримується, при дощі скочуючись вниз. Вітається розташування ні свіжому повітрі. У зимовий період ребуції здатні витримувати низькі температури, але краще утримувати їх при температурі 6-8 °C. Коли рослини молоді, їх потрібно пересаджувати щорічно. Але з віком їх краще замінити нечастими акуратними перевалками, при яких додається свіжа землесуміш.
Розмноження ребуцій — вегетативне (відростками) або генеративне (насінням). Насіння ребуцій найкраще проростає при температурі 16-18 °C.
Маючи ніжну шкірку, ребуції часто вражаються павутинним кліщем.
Див. також
Примітки
- ↑ Rebutia в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
- ↑ С. М. Приходько. Кактуси. − Видавництво «Наукова думка», 1974 (укр.)
- ↑ Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. (рос.)
- ↑ Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- ↑ Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1
- ↑ Азбука кактусовода (рос.)[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Кактуси (рос.)
- ↑ Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи (англ.)
Джерела
Література
- Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- С. М. Приходько. Кактуси. — Київ : Наукова думка, 1974. — 207., іл. с. (укр.)
- Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. (рос.)
- Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
- Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6 (рос.)
- Нико Вермёлен. Кактусы. Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 (рос.)
Посилання
- Rebutia на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
- Rebutia на сайті «Plantsystematics» (англ.)
- Rebutia на сайті «Desert-tropicals» (англ.)
- Rebutia на сайті «The Plant List»
- Rebutia в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
- Rebutia на сайті «Cactiguide» (англ.)
- Rebutia на сайті «CACTUSPEDIA» (англ.)
- Encyclopédie des Cactus, Plantes Grasses et Succulentes (укр. Енциклопедія кактусів і сукулентних рослин і трав) (фр.)
