Мальдіс Адам Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мальдіс Адам Йосипович
біл. Адам Іосіфавіч Мальдзіс
Народився7 серпня 1932(1932-08-07)[1]
Rasolyd, Oshmiana districtd, Віленське воєводство, Польська Республіка
Помер3 січня 2022(2022-01-03)[2] (89 років)
Мінськ, Білорусь[2]
ПохованняZadvornikid
Країна Польська Республіка
 СРСР
 Білорусь
Діяльністьписьменник, перекладач, літературознавець, журналіст, літературний критик, публіцист, літературознавець
Alma materІнститут журналістики БДУ (1956)
Галузьлітературознавство[3], літературна критика[3], публіцистика[3] і творче та професійне письмоd[3]
ЗакладFrantsishak Skaryna National Scientific & Educational Centerd
Belaruski fond kulʹturyd
Q110413056?
Вчене званняпрофесор[d]
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
Науковий керівникNaum Perkind
ЧленствоСП СРСР
Білоруський ПЕН-центр
International Association of Belarusiansd
ПартіяКПРС
Нагороди

Мальдзіс Адам Йосипович (7 серпня 1932, Расоли, Віленське воєводство — 3 січня 2022) — радянський і білоруський літературознавець, літературний критик, публіцист, прозаїк, перекладач. Доктор філологічних наук (1987), професор (1990). Член СП СРСР (1965).

Біографія

Народився в селянській родині в селі Росоли Ошмянського повіту Віленського воєводства II Речі Посполитої (нині — Островецький район Гродненської області, Білорусь). У 1956 році закінчив факультет журналістики БДУ, після чого працював секретарем в радошковицькій районній газеті «Сцяг Ільіча» («Прапор Ілліча»). У 1959 році вступив до аспірантури при Інституті літератури імені Янки Купали АН БРСР, після її закінчення в 1962 році працював науковим співробітником. У 1963 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Білорусько-польські літературні взаємозв'язки в другій половині XIX століття».

З 1981 року завідувач відділом білоруської дожовтневої літератури в Інституті літератури. У 1986 році захистив докторську дисертацію на тему «Закономірності розвитку білоруської літератури перехідного періоду (друга половина XVII—XVIII століття)». З 1987 року голова комісії «Вяртанне» («Повернення») Білоруського фонду культури, з 1989 року член Білоруського ПЕН-центру. У 1990 році в якості члена делегації БРСР брав участь в роботі 45 сесії ООН.

З 1990 року професор, з 1991 по 1998 рік працював директором Національного науково-просвітницького центру імені Франциска Скорини. У тому ж році (1991) був обраний президентом Міжнародної асоціації білорусистів. З 1996 року керівник відділу культурології Міжнародної Академії наук Євразії.

Примітки

  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. а б https://www.svaboda.org/amp/31637736.html
  3. а б в г Чеська національна авторитетна база даних

Посилання