Апітоксинотерапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:11, 13 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Апітоксинотерапія або лікування бджолиною отрутою (англ. bee venom therapy (BVT)[1]) — лікування апітоксином (бджолина отрута), ключовий метод апітерапії[2][1][3]. У своїй природній формі — бджоловжалення, також може застосовуватися парентерально (ін'єкціями, інгаляційно), нанесенням на шкіру (мазі, електрофорез) та ін.[4][3] При терапії бджолиною отрутою слід дотримуватися обережності, проводити її повинен фахівець[5]. У сучасній медицині нею лікують безліч захворювань[6]:655: перш за все це захворюваня опорно-рухового апарату[7], нервової системи[7][8], а також пов'язані з імунною системою[5][9], та, останнім часом, навіть рак[1][9][10]. Клінічні випробування і ретельне тестування довели, що апітоксінотерапія є ефективним методом лікування[1][5].

У фармакопеях 12 європейських країн розчин бджолиної отрути визнаний як лікарський засіб[11]. Ін'єкції бджолиної отрути сертифіковані південнокорейською FDA як біотерапевтичних лікарський засіб[12]. В Україні діє Інструкція по лікуванню бджолиною отрутою, затверджена Проблемною комісією «Фармація» Міністерства охорони здоров'я та Академії медичних наук України в 2014 році[13].

Бджолину отруту з лікувальною метою людство використало з найдавніших часів, для лікування ревматизму і артриту її застосування простежується в Стародавніх Єгипті, Греції та Китаю. Перші відомі нам свідчення про лікування бджолиною отрутою зустрічаються вже у Гіппократа. У другій половині XIX століття було покладено початок клінічному вивченню дії бджолиної отрути.

У 1957 році Міністерство охорони здоров'я СРСР санкціонувало використання бджолиної отрути для лікування відповідно до «Інструкції по застосуванню апітерапії (лікування бджолиною отрутою) шляхом бджоловжалення»[14] (авторства М. М. Артемова та Г. П. Зайцева[15])[16][11].

«Цілюща сила бджолиної отрути була заново відкрита в лабораторних умовах з використанням тваринних моделей і клітинних культур», — відзначається у 2017 році в «Clinical Reviews in Allergy & Immunology[de]»[17].

Див. також

Література

  • Яд пчелиный в фармации и медицине (теория, технология, медицинское применение): Монография / А. И. Тихонов, Л. И. Боднарчук, С. А. Тихонова, К. Содзавичный, А. Б. Юрьева и др.; Под ред. А. И. Тихонова. — Х.: Оригинал, 2010. — 280 с.
  • Фармакологічні властивості отрути бджолиної та її застосування в медицині. Апітерапія / Гарник Т. П., Козименко Т. М., Фролов В. М.[ru] [та інш.] — 28 с. (Затверджено МОН та МОЗ)[18]

Посилання

  1. ↑ а б в г Apitherapy — Bee Venom Therapy // Martin Grassberger et al. (Eds.) (2013) Biotherapy — History, principles and practice (Springer) ISBN 978-94-007-6585-6
  2. ↑ Apitherapy // Longe, J., ed. (2005, 2nd ed.) The Gale[en] encyclopedia of alternative medicine. ISBN 0-7876-7424-9.
  3. ↑ а б Апитерапия / Н. К. Малиновская // Большая российская энциклопедия
  4. ↑ Пчелиный яд / Н. М. Артёмов, В. П. Лапин // Большая медицинская энциклопедия
  5. ↑ а б в Jeong Hwan Park et al. Risk associated with bee venom therapy: a systematic review and meta-analysis. PLoS ONE 2015; 10: e0126971. Повний текст на PMC: 4440710. {IM[en] (MEDLINE) & systematic review and meta-analysis}
  6. ↑ Гелашвили Д. Б., Крылов В. Н., Романова Е. Б. Зоотоксинология: биоэкологические и биомедицинские аспекты. Нижний Новгород: Изд-во ННГУ им. Н. И. Лобачевского, 2015. ISBN 978-5-91326-329-2.
  7. ↑ а б Омаров Ш. М. Апитерапия: продукты пчеловодства в мире медицины. Ростов н/Д: «Феникс», 2009. 351 с. ISBN 978-5-222-15216-4 ([1])
  8. ↑ Лудянский Э. А. Руководство по апитерапии (лечение пчелиным ядом, медом, прополисом, цветочной пыльцой и другими продуктами пчеловодства) для врачей, студентов медицинских вузов и пчеловодов. Вологда: ПФ «Полиграфист», 1994. — 462 с. ISBN 5-86402-015-X
  9. ↑ а б Oršolić N. (2012) Bee venom in cancer therapy. Cancer Metastasis Rev[de] 31 (1): 173—194. PMID 22109081. DOI:10.1007/s10555-011-9339-3 {IM[en] (MEDLINE) & review}
  10. ↑ D. J. Son et al. Therapeutic application of anti-arthritis, pain-releasing, and anti-cancer effects of bee venom and its constituent compounds. // Pharmacol Ther[en]. 2007 Aug; 115 (2): 246—70. PMID 17555825. {IM[en] (MEDLINE) & review}
  11. ↑ а б Reese Halter. (2011, Revised) The Incomparable Honeybee and the Economics of Pollination, p. 64
  12. ↑ Martin Grassberger et al. (Eds.) (2013) Biotherapy — History, principles and practice (Springer), pp. 78—79. ISBN 978-94-007-6585-6.
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 3 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ Инструкция по применению апитерапии (лечение пчелиным ядом) путем пчелоужалений
  15. ↑ Krylov, Vasily. Николай Михайлович Артемов (Russian) . medovik.info. Процитовано 26 вересня 2017.
  16. ↑ Berenbaum, May R. (January 1995). Bugs in the System: Insects and Their Impact on Human Affairs. Helix Books. с. 175. ISBN 978-0-201-62499-1.
  17. ↑ Elieh Ali Komi D et al. Immunology of Bee Venom. Clin Rev Allergy Immunol[de]. 2017 Jan 20. PMID 28105558. DOI:10.1007/s12016-017-8597-4
  18. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Апітоксинотерапія&oldid=34586174