Апітерапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бджоли на стільниках з медом

Апітерапі́я — медична практика в альтернативній медицині, яка полягає у використанні бджолиних продуктів, зокрема: меду, перги, воску, прополісу, маточного молочка («королівського желе») та бджолиної отрути, бджолиного подмору, воскової молі, тутневого гомогенату.

Історія[ред.ред. код]

Апітерапія бере свій початок із Древнього Єгипту, Греції та Китаю. Згадки є у Ведах, Біблії та Корані.

Вагомий внесок у розвиток апітерапії зробили радянські і російські вчені професори Артемов Микола Михайлович та його учні Орлов Борис Миколайович та Крилов Василь Миколайович.

Клінічна практика[ред.ред. код]

Найпоширенішим є веномне застосування апітерапії (лікування бджолиною отрутою).

Найактивнішим компонентом у веномі є мілетин, що має безліч цілющих властивостей. Попри це, в деяких індивідуальних випадках, трапляються люди з алергією до препарату (лікар-професіонал виявляє це до застосування лікування).

У натуропатії веномне лікування іноді поєднують з акопунктурним.

Апітерапія ефективна та безпечна для лікування псоріазу[1]. Вживання продуктів бджільництва доведено сприяє відновленню печінки[2].

Провідні апітерапевти України[ред.ред. код]

У Росії[ред.ред. код]

Професор В. М. Крилов з 1997 р. головує російською Міжвідомчою координаційною радою по апітерапії, до якої входили академіки Сергєєв Павло Васильович та Кривцов Микола Іванович, а зараз входять академік РАН М. В. Войтович та професори В. І. Лебедєв (вчений секретар), Р. Т. Маннапова та ін. У суб'єктах Російської Федерації здійснюється державна підтримка розвитку апітерапії[3], а законодавчо апітерапія визначається як "застосування продуктів бджільництва в лікувальних цілях"[4].

Наукові дослідження[ред.ред. код]

Наукові дослідження проводяться в Інституті молекулярної біології Словацької АН[5].

Апітерапія закордоном[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]