Бджолина отрута

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коли жало застрягає в пружній шкірі людини, то весь апарат може бути відірваний від черевця комахи
жало медоносної бджоли

Бджоли́на отру́та (апітоксин, грец. apis — бджола і toxin — отрута) — секрет отруйних залоз бджіл, який вони виділяють при жалінні. Прозора колоїдна жовтувата рідина з різким своєрідним запахом і пекучим гірким смаком. Густа, містить близько 40% сухих речовин. Є одним із основних продуктів бджільництва.

Хімічний склад і фізичні властивості[ред. | ред. код]

Бджолина отрута містить понад 50 різних речовин і зольних елементів, з них білкових 9. Основним компонентом його є поліпептид мелітин (близько 50% сухої речовини) — дуже отруйний білок з високою молекулярною вагою, що складається з 26 амінокислотних залишків. Пептид апамін, що містить 18 амінокислотних залишків, становить 3,4-5,1%. На частку мініміна, секапіну, дофаміну, норадреналіну та інших пептидів припадає до 16%. Встановлено також вміст гістаміну (0,5-1,7%), який має високу біологічну активність. Важливими компонентами вважаються ферменти фосфоліпаза А (14%) і гіалуронідаза (20%). У невеликій кількості отрута містить жири, стерини, цукри, органічні кислоти. У зольному залишку виявлені магній, кальцій, калій, залізо, цинк, мідь, марганець та інші елементи.[1]

Свіжа бджолина отрута містить від 50 до 70% вологи і являє собою прозору рідину з жовтуватим відтінком і специфічним різким запахом.[1]

Питома вага 1,131 г/см³, реакція кисла (рН розбавленої 100 частинами води від 4,5 до 5,5). На повітрі швидко висихає, перетворюючись у тверду масу. Отрута розчинна у воді, кислотах, водно-гліцеринових сумішах, абрикосовій олії і не розчиняється в спирту. В сухому стані вона стійка і може зберігатись тривалий час, а в нестерильних розчинах — псується. Складові частини руйнуються під дією сильних кислот (азотної, сірчаної), етилового спирту, оксидів, сонячного світла і високих температур (100–110 ° С і вище).

Хімічний склад бджолиної отрути дуже складний і остаточно не вивчений. Більшість дослідників представляють бджолину отруту як складний комплекс жироподібних, мінеральних речовин, гістамінів, амінокислот і білків. Бджолина отрута — сильна знезаражуююча речовина: навіть у розведенні 1:50000 вона зберігає стерильність, зовсім не містить мікроорганізмів.

Застосування[ред. | ред. код]

Попри давнє використання бджолиної отрути в народній медицині, вона майже не знаходить застосування в науковій медицині. Значною мірою це пояснюється хворобливістю ужалень і важкістю дозування при вжаленнях. В наш час[коли?] фармацевтична промисловість випускає цілий ряд очищених препаратів бджолиної отрути, що вводяться в організм в ін'єкціях, утираннях, інгаляціях тощо. Але вважається, що уведення свіжої отрути дає кращий лікувальний ефект, ніж прийом у вигляді препаратів. Тому лікування ужаленнями широко застосовується в даний час.

Застосування бджолиної отрути в лікувальних цілях основано на її протизапальній, протибольовій і десенсибілізуючій дії. Лікувальна дія її складна. Вона стимулює обмін речовин, утворення червонокрівців і діяльність серцево-судинної системи, викликає зниження кров'яного тиску та вмісту холестерину в крові, поліпшує сон, апетит, гоєння ран, виразок; діє болезаспокійливо і протизапально; має сильні бактерицидні властивості.

Бджоляна отрута та її препарати застосовуються при лікуванні ревматизму, невралгій, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, міокардиту, базедової хвороби, алергічних та трофічних захворювань і уражень периферичної нервової системи.

Протипоказання[ред. | ред. код]

Протипоказана при хворобах нирок, захворювання печінки та захворювання підшлункової залози, злоякісних пухлинах, тяжких інфекційних захворюваннях та загальному виснаженні організму. Для зменшення дії бджоляної отрут при випадкових укусах бджіл на ушкоджені місця накладають пов'язки з розведеного нашатирного спирту (1 частина спирту на 5 частин води); при тяжкій загальній реакції вводять серцеві (збудні) засоби.

Інші небезпеки[ред. | ред. код]

Жало бджоли викликає місцеве запалення і зумовлює виникнення більш-менш серйозних набряків. Загалом, це досить болючий процес. Від кількох сотень укусів людське життя може бути у небезпеці. Дуже небезпечне випадкове проковтування комахи під час їжі або пиття. Від внутрішнього укусу, в дихальних шляхах може утворюватись набряк і існує гостра небезпека задухи. Однак такі випадки трапляються не часто.

При укусі бджоли:[ред. | ред. код]

1. Позбавтеся від жала. Важливо! Яд видавлювати не варто, так як можна занести інфекцію.

2. Тепер, коли жала немає, необхідно перешкодити поширенню отрути в організмі, а також не допустити алергічної реакції.

- Якомога більше пити.

- На місце набряку покласти грілку з холодною водою або мокрий рушник, що сповільнить всмоктування отрути;

- Намочіть тканину розчином харчової соди (1 ч. л. на 1 склянку води) і залиште на хворому місці на 15-20 хвилин.

- Алергічна реакція запобігає прийомом антигістамінних засобів

3. Для зняття болю і набряку

- До місця укусу прикласти холодний компрес або замотаний у тканину лід, мінімум на 30 хв.

- Помазати рану Псило-бальзамом або гелем "Феністил";

- Прикласти до місця укусу змочену водою таблетку Валідолу;

Чудеса бджолиної отрути[ред. | ред. код]

Лікування бджолиною отрутою сприяє:[ред. | ред. код]

• усуненню набряків;

• зменшенню судом;

• зняттю больового синдрому;

• розширенню судин кровотоку;

• посиленню захисних сил організму;

• наданню бактерицидного, антисептичний впливу;

• розрідженню крові;

• прискоренню метаболізму;

• зняттю нервової напруги;

• зниженню рівня цукру.


У помірних кількостях і з професійним підходом лікування бджолами чинить позитивний вплив на стан серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, сприяє більш швидкому відновленню після перенесення інсульту, нормалізує діяльність щитовидної залози.

Що можна вилікувати?[ред. | ред. код]

Лікування укусами бджіл охоплює досить значний діапазон медичних показань. Основними захворюваннями, які можна подолати за допомогою апітоксинотерапії, є:

• грижа міжхребцева;

• порушення в роботі суглобів і опорно-рухового апарату;

• варикозне розширення вен;

• цукровий діабет II типу;

• чоловіче статеве безсилля;

• трофічні виразки;

• аденома простати;

• деякі хвороби очей;

• гіпо-і гіпертиреоз


Також воно сприяє поліпшенню імунітету, підвищенню загального тонусу організму, працездатності і стресостійкості, і тому активно використовується і в якості профілактики.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]